Раді Вас бачити!

Марі стала ретельно готувати мене до свята. Ми дві години провели з нею в купальні, годину з якої вона витратила на моє волосся. Виявляється, раніше Марі багато уваги приділяла волоссю колишньої Мішель, від того воно має такий чудовий вигляд. А я думала, це вроджене. Що ж, нічого в цьому житті не буває просто так. Та й важко мені звикнути, що замість масок усяких для волосся, Марі на мене десяток яєць використовувала, щоб волосся наситити, якісь олії в шкіру голови і в саме волосся втирала. Але, що важливо, запах це все мало не такий вже й поганий. Я очікувала гіршого.

Через годину догляду за волоссям, я нарешті змогла зайнятися собою. Знову довелося наполягати на тому, що зі своїм власним тілом я впораюся сама. Раніше ж справлялася. Зараз зовсім зледащіла. Через Марі.

У кімнату свою я поверталася, ніби на світ заново народилася. Легкість у всьому тілі, і впевнена в собі на всі 100.

Марі нарешті показала мені сукню, яку ми разом з нею вибрали з нарядів, що подарував мені дорогий чоловік. Подекуди довелося трохи вшити, Мішель від нервів, мабуть, трохи схудла, у всякому разі деякі місця варто було вшити. Зараз же примірявши на себе це творіння, відчуваю себе як ніколи, впевненою в собі, сексуальною і красивою.

Червона сукня, у вікторіанському стилі, до щиколотки, зі стоячим коміром і досить-таки глибоким декольте. Невеликий корсет, в тон сукні, ще більше підкреслює талію і пишні груди.

- Не вистачає лише якогось аксесуару, на кшталт намиста або медальйона...- в голос озвучила я свої думки.

- Ой, я зараз! - відгукнулася Марі і швидко вибігла з кімнати, назад повернулася приблизно за 10 хвилин, зі скринькою в руках.

- Це що? - запитала я, а потім відкрила скриньку, яка під зав'язку була забита коштовностями. Матір Божа. Тут і намиста, і каблучки, і каміння дороге, у мене аж очі заблищали від такого багатства і розкоші, тут навіть дві тонкі корони з імплантованим різнокольоровим камінням є.

Я, напевно, мовчала занадто довго, раз Марі вирішила перша заговорити. Я мабуть була так приголомшена побаченим, що забула все, що хотіла сказати

- Міледі Мішель веліла викидати кожен ось такий ось подарунок від герцога, але в мене рука не піднялася викидати таку красу, сама я навіть у руках подібних речей не тримала, та мені й не належить, а тут міледі наказала викинути...

- Ти правильно вчинила Марі, навіть у моєму часі, все це коштувало б цілий статок. Думаю, на це все, можна два таких замки купити. І тепер мені здається, що я дійсно недооцінила колишні стосунки Ніколаса до Мішель.

- А я вам що казала? Герцог щиро був закоханий у міледі. І мені шкода, що вона так і не змогла полюбити чоловіка. - я спочатку хотіла погодитися з Марі, а потім подумала, що якби не її неприязнь до сформованих стосунків, то мене б зараз тут не було! Тому не можу сказати, що і мені шкода...

Без сорому покопалася в скриньці, потім, для зручності, висипала весь вміст на ліжко. Аби коштовності не плутали думки, обрала дві каблучки, сережки, браслет і намисто. Я все таки герцогиня чи хто? Тим паче сам король із королевою мають бути. Я маю мати гідний вигляд!

Але мене лякає й те, що сюди їде король із королевою, думаю вони ще й наближених своїх візьмуть. Все ж таки це офіційний візит. Як поводитися не знаю. А може просто зовсім невчасно розхвилювалася.

- Вас щось турбує, міледі?

- Так, я розхвилювалася, адже прибуде не тільки король...- озвучую я свої хвилювання.

- Ви маєте рацію, прибуде також королева, а вона нікуди без своїх фрейлін, і король візьме своїх наближених. Багато королівської знаті буде в нашому замку. Слуги зараз приводять до ладу всі гостьові покої в замку. Адже ще не ясно, на скільки вони тут затримаються...- відповіла моя помічниця. А я не втрималася і почала ставити їй запитання з приводу своєї поведінки, як я маю поводитися, коли вклонитися, коли вставати, коли сідати... до того, як сядуть король із королевою, чи пізніше.

Марі ще трохи розповіла мені про етикет, усе що вона знала. І про поведінку загалом. Я намагалася все запам'ятовувати, і нічого складного, для себе, я, в принципі, не знайшла. Потрібно було тільки запам'ятати все.

Ось і настав такий знаменний день. День народження мого найдорожчого чоловіка, якого, до речі, я не бачила ці кілька днів. Віддалено чула від Марі, що він теж готувався до візиту королівського подружжя.

Гості почали прибувати, і, як і належить, я мала зустрічати їх разом із чоловіком.

Для зустрічі гостей я вибрала яскраво синю сукню, нічого примітного в ній не було, крім глибокого декольте.

Марі провела мене до воріт замку. А ось і мій чоловік. Він якраз щось сказав Маркусу і той кудись поспішно пішов. Я не поспішаючи стала йти до нього. Почувши мої кроки, він обернувся. Мене побачити тут він явно не очікував, тому злегка здивувався, потім я зловила на собі його хтивий погляд, і його губи зігнулися в вульгарній усмішці.

- Мішель, люба дружино, не очікував побачити тебе... - і треба ж, Ніколас на привітання схилив голову і чемно поцілував мою руку, ніби ми зараз оточені увагою і він грає на публіку. Не розумію трохи його, зараз він вирішив виставити якісь рамки між нами?

А, ні! Тільки я подумала про це, як настрій Ніколаса відразу змінився, він притиснув мене до своїх грудей тієї ж хвилини. Однією рукою міцно обвив мою талію, іншою рукою ласкаво провів по моїй щоці. І я набрешу собі, що цей жест не був мені приємний.

- Ніколас! - обурилася я, чоловік лише посміхнувся.

- Я тут не для цього! - суворо зсунула я брови до перенісся, виявляючи своє невдоволення своїм становищем.

- Ти маєш приголомшливий вигляд! Втім, як і завжди! - моє невдоволення проігнорували і зробили комплімент.

- Ніколас! Відпусти! - вперла я свої долоньки об його сильні груди. Мурашки пішли по тілу, від такого дотику. Дідько.

- Я вже вигадував чергову недугу, причину, через яку ти не зможеш зі мною зустріти гостей, але я щиро радий, що ти зараз тут, зі мною! - щиро усміхнувся Ніколас, але не надовго. Ніколас схилився до моєї шиї.

- Боже, як же ти пахнеш! - шия вкрилася мурашками, коли я відчула мокрий поцілунок чоловіка, на одному поцілунку він не зупинився. Він став покривати мою шию не квапливими поцілунками, а я не наважувалася грубо і різко відштовхнути зараз чоловіка. Мені цього вже не хотілося. Я насолоджувалася цими відчуттями.

- Ніколас! Перестань, будь ласка... Зараз не час і не місце для подібного! - намагалася я нагадати собі й Ніколасу, навіщо ми тут узагалі зібралися.

- Для подібного, як ти висловилася, ти зі мною взагалі не маєш часу, тому Мішель...- далі він не договорив, знову ніжно торкнувся мого обличчя і цього разу, затримавши кілька секунд на моїх губах, поцілував мене. Чи то я не хотіла псувати Ніколасу день народження, чи то просто обманювала саму себе, але відштовхувати чоловіка я не стала. Відчувши це Ніколас сильніше притиснув мене до себе і буквально змусив прогнутися в спині. Ніколас став несамовито цілувати мене, він знову забув причину, чому вийшов до воріт, але я сама злегка натиснула на груди, відштовхуючи чоловіка, бо тупіт копит екіпажу стало чутно дуже близько. Ніколас знехотя випустив мене зі своїх обіймів. Але свою руку залишив на моїй талії, наблизивши до себе на дозволену за мірками пристойності відстань. І зробив це він дуже вчасно. Карета була з позолоченими вставками, а незабаром перед нами з'явився король, тільки перш ніж підійти, він допоміг вибратися з карети жінці середнього віку.