Раді Вас бачити!

Якось так непомітно для мене склалося, що Марк ночував у мене майже кожного дня. Це сталося без домовленостей, без ритму — просто одна ніч перетікала в іншу, і тільки його рідкі від’їзди до Києва нагадували мені, що у нього нібито існує окреме життя.

І щоразу, коли він їхав, я засинала і прокидалася на самоті — у дивному відчутті, ніби моя квартира на кілька годин ставала знову порожньою оболонкою, яку хтось раптово видмухав із середини.

Після того, як у моєму житті з’явився Марк зі своїм захмарним лібідо — цим ненаситним голодом, який витискав з мене всі соки в ліжку — спала я мало.

Ранок перетворився на міні-тортури. Повіки важкі, м’язи ниючі, між ніг — приємний, але нав’язливий тягучий відголос нічних вправ.

Підлеглі з подивом помічали, що я почала приїжджати ближче до дванадцятої, а не до дев’ятої. Я лише відмахувалась. Сміялася. Але всередині світилася — щаслива, розм’якла від недоспаних ночей і безперервної сексуальної напруги.

Зустрічі з Марією звелися до короткої обідньої кави. Вона, дивлячись на мене своїм уважним поглядом, зрозуміла все без слів. І тільки сміялась, і наче раділа за мене.

Я потроху звикла до того, що Марк майже живе у мене.

Речей у нього тут було смішно мало, але чомусь саме вони робили простір теплішим.

Зубна щітка, яку я дала йому першої ночі, вже мала двох сусідів — бритву і піну.

На кухонному підвіконні валялися його навушники й флешки, залишаючи по собі відбиток присутності — недбалий, але живий.

У шафі з’явилися сорочки, пара футболок, білизна. Він ніколи не залишав брудних речей — завжди забирав їх з собою, не обтяжуючи мене пранням.

А на комоді в передпокої оселилася його туалетна вода, запах якої просочував ранковий простір після того, як він йшов.

Марк пояснював ці речі тим, що «не завжди встигає заїхати додому».

Я не ставила питань. Його присутність не була обтяжливою. Він не забирав простір, не розливався в ньому.

Навпаки — він, здається, акуратно вплітався у моє життя, як теплі пальці, що легенько стискають моє зап’ястя.

Він допомагав мені готувати їжу, прибирав після вечері, іноді щось лагодив — так мимохідь, не привертаючи до цього моєї уваги.

І головне — відчував мене.

Мій стан, моє дихання, мою втому.

Мій настрій, навіть поганий, не викликав у нього відторгнення, він не уникав мене таку, не дистанціювався, а просто якось підлаштовувався. Я помітила, що Марк наче відчуває мене на якомусь тонкому рівні, і реагує завжди правильно, навіть вміє загасити мої не дуже приємні пориви.

Він звертав увагу на якісь незначні дрібниці, що зазвичай не помічають чоловіки. Іноді мені здавалося, що він реагує на найменші зміни у моєму голосі, навіть у тому, як я ставлю чашку на стіл.

Що він бачить у мені більше, ніж я хотіла б показувати.

Що він читає мої пориви ще до того, як вони набирають силу.

Він умів майже будь-яку ситуацію перетворити на чуттєву гру.

Не вульгарну — а ту, що починається зі звичайного дотику, з обіймів за талію, з поцілунку в скроню.

І закінчувалась сексом — не тому, що він хотів, а тому, що я сама вже не могла стриматися.

Якось я, роздратована скандалом, що вчинила клієнтка, навіть бачити нікого не хотіла. Ледве впустила Марка в квартиру, що прийшов як завжди, буркнувши щось про його нав’язливість, і пішла у спальню.

Не встигла зачинити двері, як він увійшов за мною і, вхопивши в обійми, з яких не вирватися, впився в мої губи поцілунком.

Я спробувала звільнитися, відштовхнути його.

Сказати щось колюче.

Але він не дав.

Легко, але впевнено уклав мене на ліжко, знов прикрив рота поцілунком — таким наполегливим, що моя злість розсипалася клаптями.

А коли я втомилася боротися… просто вклав мої ноги на плечі і пестив мене губами довго і цілеспрямовано. До оргазму, який вибив усі думки з моєї голови.

Не встигла я спіймати повітря, як він уже ковзнув усередину.

Повільно.

Глибоко.

Так, ніби знав, що всередині мене ще тремтять залишки хвилі.

— Вже легше? — прошепотів Марк у мої губи.

— Нахаба… — пробурмотіла я, хоча дурний настрій потроху відступав.

— Бачу, не дуже, — усміхнувся він.

І перевернув мене обличчям у подушку.

Його долоня обпекла мою сідницю — і я не втримала схлип, стиснувши його всередині від насолоди.

— За погану поведінку треба карати.

І він зірвався в той свій безжальний ритм, який щоразу виносив мене за межі дійсності, і свідомість поплила. Я, як і кожного разу, втопилася у цьому екстазі, що змушував забути, хто ми і де, розчинятися під натиском хвиль задоволення і падати туди, де немає дна.

Після душу він знову потяг мене в ліжко, не давши ані повечеряти, ані прийти до тями.

Посадив на себе, тримаючи за талію, і змусив рухатися — повільно, настільки глибоко, що мені темніло в очах.

— А тепер розповідай, — тихо сказав він, погладжуючи мої чутливі місця так, що від слів майже нічого не залишалося.

І він змусив мене говорити, попри те, що в той момент для мене мав сенс лише рух, що наближав до краю.

Взагалі-то мене трохи дивувала його така манера розмовляти в процесі. Досить часто було таке, що він, втамувавши перший голод — жорстко і швидко, другий або третій раунд вів повільно, довго тримаючи мене за секунду до оргазму.

І при цьому змушував мене говорити: якщо я була на емоціях — то про них, якщо хотів притримати моє задоволення — то про щось відволікаюче, якщо хотів додати хіті — то розповідав про свої фантазії і змушував мене робити те саме. Іноді він розпитував мене про мій досвід у сексі, і хоча спочатку я соромилася казати про деякі речі — він знав, що притриманий оргазм розв’яже мені язик.

А потім робив так, що ми обидва вибухали, випускаючи назовні стриману насолоду, і вона рвала м’язи і гасила свідомість в агонії, що об’єднувала нас на тонкому рівні. Пекучими хвилями насолода змивала всі думки, проблеми, спогади, виснажувала тіла, сплетені первісним інстинктом, вимикала мозок, залишала тільки нас двох — переплетених, виснажених, оголених на всіх рівнях.

А Марк запам’ятовував інформацію — саме те, що мені сподобалося колись у минулому, і повторював це.

— Навіщо ти це робиш? — запитала я якось, коли зрозуміла, що він буквально вивчає мене.

Він торкнувся моєї щоки. Подивився довго, серйозно, повільно ковзнув поглядом по моїх губах.

— У тебе є спогади про інших чоловіків, які робили таке з тобою, — сказав він тихо. — Тож я просто заміню їх на себе.

І в той момент я зрозуміла, що він ревнивий.

Хоч ніколи цього прямо не показував.

І, мабуть, я вперше злякалася того, що ця «інтрижка» вже давно перестала бути чимось легким.