Спочатку:
На сторінку книги
Глава 4. Шепіт, маргарита та осінній щоденник
За панорамними вікнами пентхауса родини Пак вечірня Одеса повільно ховалася під ковдрою золотавого осіннього туману. Повітря в кімнатах дихало особливим затишком: м’яке світло настільних торшерів із тканинними абажурами, сухий шелест осіннього листя в балконному вазоні та ледь помітний, солодкуватий аромат східних пахощів, які мати завжди запалювала після заходу сонця.
Пак Йон Хва сиділа біля підвіконня, загорнувшись у м’який плед кольору топленого молока. У її руках був витончений щоденник у шкіряній обкладинці з вишитим гілочкою лотоса. Дівчина виводила охайні ієрогліфи, а її серце калатало так само швидко, як і тоді, на сороковому поверсі.
«Це було схоже на спалах блискавки серед повного затишку...Його звали Дем’ян. Він був нахабним, голосим і таким впевненим, ніби вся ця чорна скляна вежа належить йому. Але коли світло згасло і наші очі зустрілися, його цинізм випарувався за секунду. В його погляді було стільки тепла, скільки я не бачила за всі свої дев'ятнадцять років. Я знаю, що батьки ніколи не зрозуміють. Вони бачать у мені лише слухняну доньку, але моє серце більше мені не належить...»
Окрім Йон Хва, у пані Су Рьон була ще одна гордість і водночас постійне джерело головного болю — 16-річні двійнята, Су Ґьон та Кьо Хун. Вони також готувалися до вступу в музичний коледж. Проте якщо Йон Хва була втіленням спокою та елегантності, то Су Ґьон успадкувала від матері лише красиві риси обличчя, а от характер мала непосидючий, хитрий і трохи бунтарський. Су Ґьон була справжньою бешкетницею, яка терпіти не могла суворі правила та довге заучування матеріалу, що дуже засмучувало Су Рьон.
Єдиним порятунком для Су Ґьон був її брат-близнюк Кьо Хун — гордість сім’ї, надзвичайно розумний, спокійний та педантичний хлопець, який завжди виручав сестру.
Саме зараз двійнята сиділи у кабінеті приватного репетитора з української мови, якого для них знайшла мати. Мовний бар'єр усе ще залишався великою перешкодою, і вони старанно переписували складні граматичні вправи.
— Кьо Хун-а... — пошепки протягнула Су Ґьон, стискаючи в руках ручку й супивши брови над підручником. Вона легенько штовхнула брата ліктем під столом. — Пересунь зошит трохи ліворуч, благаю! Я не розумію ці відмінки. Якщо мама дізнається, що я знову отримала низький бал, вона змусить мене співати гами замість вечері!
Кьо Хун важко зітхнув і покрутив головою, але, як завжди, не зміг відмовити сестрі. Він непомітно посунув свій аркуш із бездоганно виконаним завданням ближче до неї, прикриваючи процес від суворого погляду вчителя.
Одразу після заняття, вирвавшись на волю, Су Ґьон першим ділом набрала номер старшої сестри. Між дівчатами панував особливий, майже магічний зв'язок. Су Ґьон та Йон Хва ділилися абсолютно всіма таємницями, про які батькам навіть не дозволялося здогадуватися. Щоночі перед сном вони розчісували одна одній довге шовковисте волосся, шепочучи про свої дівочі мрії під тихому шелесту дощу за вікном.
— Йон Хва! Ми закінчили! Збирайся, ми чекаємо тебе в нашому улюбленому італійському ресторанчику на першому поверсі вежі! — щебетала у слухавку Су Ґьон. — Мені терміново потрібна паста і багато сиру, щоб вилікувати стрес від граматики!
За пів години всі троє вже сиділи у затишному куточку невеликого італійського закладу, розташованого прямо у внутрішньому атріумі ЖК «Bleak Sea». Ресторанчик дихав теплом: м’яке бурштинове світло, дерев'яні столики, аромат свіжовипеченого тіста, орегано та гарячого соусу з томатів. За вікнами закладу м'яко падав вечірній туман, а всередині було тихо й безпечно.
Кьо Хун одразу відійшов до стійки замовлень, щоб вибрати велику піцу «Маргарита» та дві порції гарячої пасти карбонара для сестер.
Скориставшись моментом, Су Ґьон нахилилася через стіл до Йон Хва, таємничо посміхаючись:
— Ти не уявляєш, як я сьогодні знову обвела репетитора навколо пальця! Кьо Хун — просто ангел, написав усе за мене. Але... чекай, що з тобою? Чому ти така дивна?
Йон Хва сиділа, обіймавши долонями теплу чашку з чаєм із засушених пелюсток троянд. Її щоки палали ніжним рум'янцем, а очі сяяли дивовижним світлом, якого Су Ґьон раніше ніколи не бачила.
— Су Ґьон... я мушу тобі дещо розповісти, — стиха мовила Йон Хва, переходячи на шепіт. Вона трохи опустила очі, намагаючись приборкати хвилювання. — Сьогодні у ліфті... я познайомилася з хлопцем.
— Що?! У ліфті? — Су Ґьон аж трохи підстрибнула на м’якому диванчику, але вчасно прикрила рот долонею. — Серйозно? І хто він?
— Його звати Дем’ян, — тихо продовжила Йон Хва, а її голос тремтів від ніжності. — Він син господаря цього будинку, Володимира Корсакова. Ліфт застряг через грозу на сороковому поверсі... Спочатку він здавався нахабним і різким, але потім... коли ми залишилися в темряві, він так подивився на мене. Су Ґьон, я здається... я закохалася. Вперше в житті.
Су Ґьон слухала сестру з відкритим ротом. Вона схопила Йон Хва за долоні й міцно їх стиснула, щиро радіючи за неї:
— Ого! Син Корсакова? Оце так сюжет! Він гарний? Хоча зачекай, якщо ти так сяєш, то він точно красунчик! Я так рада за тебе, сестра!
Але вже за секунду обидві дівчини споважніли. Вони чудово розуміли, що чекає на Йон Хва, якщо про це дізнається їхня мати. Пані Су Рьон вимагала від дітей лише навчання, ідеальних результатів та дотримання найсуворіших традицій. Для неї стосунки її доньки з місцевим хлопцем, та ще й з родини їхніх нових бізнес-партнерів, були абсолютно неприпустимими.
— Мамі ні слова, — рішуче шепнула Су Ґьон, погладивши сестру по руці. — Вона забере в тебе телефон і закриє в кімнаті до самих іспитів. Це буде наша з тобою таємниця, обіцяю.
У цей момент до столу повернувся Кьо Хун, несучи на підносі гарячу, запашну піцу, від якої тягнувся розплавлений сир, та дві тарілки з ароматною пастою.
— Про що це ви тут шепочетеся без мене? — підозріло усміхнувся брат, сідаючи поруч і розставляючи блюда.
— Та так, обговорюємо, як ти знову врятував мене на уроці! — миттєво зорієнтувалася Су Ґьон, підморгнувши Йон Хва і беручи найбільший шматок піци.
Йон Хва лише тихо посміхнулася, зробивши ковток теплого чаю. За стінами ресторану вирувала осінь, попереду була складна вечеря з родиною Корсакових, але в її серці вже цвіла перша ніжна любов, яку вона була готова берегти від усього світу.
