Спочатку:
На сторінку книги
Глава 10. Тіні минулого та білосніжні кросівки
Одеський ранок дихав прохолодою і вогкістю після нічної зливи. На околиці міста, у тінистому районі з рядами сірих п'ятиповерхівок та нескінченними гаражними кооперативами, життя текло зовсім за іншим сценарієм, ніж у дзеркальних вежах «Bleak Sea». В Одесі мешкало чимало азійських родин, але доля кожної складалася по-різному.
На третьому поверсі старого будинку, у скромній, але охайній квартирі мешкала корейська родина, яка щодня виборювала своє право на гідне життя. Головною в домі була Сон Чжин — жінка із коротко підстриженим каштановим волоссям, у простому, зношеному одязі. Вона працювала на двох важких роботах одразу, аби звести кінці з кінцями та забезпечити двох своїх доньок. Старша — Пе Рона, талановита й горда дівчина, свого часу змогла вступити до престижного навчального закладу в Каліфорнії, але була змушена покинути навчання й терміново повернутися до України через важкі сімейні обставини. Вона повернулася, щоб стати опорою для матері та підняти на ноги молодшу сестру, 15-річну Мін Со А, яка мріяла цього року вступити до музичного коледжу.
Сон Чжин серце розривалося, коли вона бачила, як Пе Рона надривається, шукаючи будь-який заробіток — від приватних перекладів до підробіток у кав'ярнях.
— Рона, зупинися, — м'яко мовила мати того ранку, наливаючи доньці гарячий чай у просту керамічну чашку. — Ти не повинна нищити своє здоров'я. Чому б тобі не спробувати давати приватні уроки вокалу та музичної теорії? У тебе ж каліфорнійська база, ти прекрасний педагог. Зайди до великих навчальних центрів чи приватних викладачів, попроси рекомендацій.
Пе Рона задумливо подивилася на матір, а потім на сестру Мін Со А, яка в сусідній кімнаті тихо повторювала гами на старенькому фортепіано. Дівчина зрозуміла, що мати права: це був єдиний шанс заробляти гідно.
— Добре, мамо. Я спробую сьогодні ж, — рішуче мовила Пе Рона, піднімаючись із-за столу.
Перед виходом Сон Чжин дбайливо поправила комірець на легкій куртці доньки та міцно обійняла її:
— Хай щастить тобі сьогодні, люба. Все обов'язково вдасться.
Дивлячись у слід доньці, яка бігла сходами вниз, Сон Чжин важко зітхнула. У глибині її очей застиг глибокий біль. Жінка вже багато років приховувала від Пе Рони найголовнішу, фатальну таємницю їхнього минулого — секрет, який пов'язував їхню бідну родину з елітою, що зараз панувала на вершинах Одеси.
Через годину Пе Рона вже стояла перед дверима розкішного кабінету пані Су Рьон у ЖК «Bleak Sea». Порада матері привела її до найвпливовішої викладачки міста.
Приміщення вражало вишуканістю: високі стелі, дорогі картини, витончені меблі та панорамний вид на море. Пані Су Рьон сиділа за масивним робочим столом, вивчаючи документи та дипломи, які принесла Пе Рона.
— Каліфорнійська консерваторія... — тихо промовила Су Рьон, розглядаючи оцінки дівчини. — Оцінки просто бездоганні. Техніка, академічний вокал, теорія — у вас винятковий рівень.
Су Рьон підвела погляд від паперів і уважно оглянула дівчину. Попри дешевий, простий одяг та старенькі, бідні кросівки, Пе Рона виглядала надзвичайно свіжо, доглянуто та виховано. У кожному її русі відчувалася гордість і внутрішня гідність, яка одразу припала до душі пані Су Рьон.
— Чому ж ви не довчилися в Каліфорнії, Пе Рона? — м'яко, без зверхності запитала Су Рьон. — З таким талантом перед вами були відкриті всі двері.
Пе Рона трохи опустила очі, стримуючи легке тремтіння в голосі:
— За сімейними обставинами, пані Су Рьон. Моїй родині потрібна була допомога, а молодшій сестрі Мін Со А треба ставати на ноги. Я не могла залишити їх самість.
У душі Су Рьон щось здригнулося. Побачивши перед собою таку віддану, самовіддану та талановиту дівчину, вона відчула щирий жаль і повагу. Су Рьон миттєво прийняла рішення.
— Я розумію вас, — мовила Су Рьон з теплою посмішкою. — І я хочу вам допомогти. Мені якраз потрібна сильна, талановита асистентка для репетиторства. Я рекомендую вас батькам своїх нових учнів. Ви будете вести практичні заняття з вокалу та підтягувати теорію дітям із найбагатших родин міста.
Пе Рона від несподіванки затамувала подих:
— Ви... ви серйозно?
— Абсолютно, — Су Рьон розкрила свій робочий щоденник. — Ви працюватимете з Єлєною та Ростіславом Корсаковими — дітьми власника цього комплексу, а також з моїми доньками й іншими дітьми еліти.
Су Рьон уважно переглянула авторські навчальні програми, які розробила Пе Рона для учнів, і була просто в захваті від їхньої структурованості та сучасності.
— Це блискуча програма, Пе Рона, — похвалила вона, закриваючи папку. — Я особисто зателефоную батькам сьогодні ж увечері й зберу всіх дітей на перше вступне заняття під вашим керівництвом. Ласкаво просимо до нашої команди.
Пе Рона, відчуваючи, як сльози вдячності підступають до очей, низько вклонилася пані Су Рьон. Вона ще не знала, що цей крок у світ багатства та розкоші відкриє двері не лише до фінансового порятунку її родини, але й до таємниць минулого, які її мати так ретельно намагалася приховати.
Затишна зала для приватних занять у ЖК «Bleak Sea» сьогодні здавалася надто вузькою для тієї кількості прихованої напруги, що накопичувалася між її стінами. Коли Пе Рона увійшла всередину з папкою навчальних матеріалів у руках, перше, що вона відчула, — це сухий, презирливий холод, яким її обдарували присутні. На розкішних шкіряних диванах та кріслах сиділа золота молодь Одеси. На їхніх обличчях застигла неприхована скука, змішана з легким роздратуванням: ніхто з них не готувався до того, що замість авторитетної пані Су Рьон перед ними постане незнайома дівчина.
Су Ґьон була найбільш знервованою з усіх. Коли вона почула, що тепер перед основними уроками їм доведеться проходити обов'язкове репетиторство та перевірку бази з новою асистенткою, її терпець остаточно увірвався. Дівчина мріяла провести цей день із подругами в бутіках, а не животіти над партою під наглядом якоїсь чужої дівчини.
— Це ще що за жарт? — демонстративно голосно мовила Су Ґьон, різко підхоплюючись із м'якого крісла та забираючи свою брендову сумку. — Я не збираюся витрачати свій час на якісь дитячі забавки. Я йду.
— Будь ласка, зачекайте, — спокійно, але дуже твердо зупинила її Пе Рона, зробивши крок уперед і перегороджуючи шлях до виходу. — Пані Су Рьон особисто доручила мені провести першу вступну зустріч. Це займає небагато часу, але це важливо для вашої ж програми.
Су Ґьон зупинилася, повільно розвернулася і згори зазвичай окинула Пе Рону зверхнім, оцінюючим поглядом. Вона помітила кожну деталь: і бідні, старенькі, хоч і чисті кросівки, і простий джинсовий одяг без жодного логотипа, який так різко контрастував із розкішшю цієї зали.
— Ого, ви тільки подивіться на неї, — з отруйною посмішкою промовила Су Ґьон, повертаючись до інших дітей. — Нас вирішила вчити дівчина, яка, схоже, одягається на секонд-генді за рогом? Ти взагалі хто така? Може, спочатку заробиш собі на нормальні речі, а вже потім будеш нами керувати?
Зграйка балуваних підлітків вибухнула дріб'язковим, глузливим сміхом. Дівчата переглядалися, прикриваючи роти долонями, а хлопці байдуже посміхалися. Пе Рона відчула, як до її щік підступає гаряча хвиля образи, але вона залишалася стояти з рівною спиною. Вона перенесла занадто багато випробувань у житті, щоб ламатися перед розпещеними підлітками.
— Досить, Су Ґьон! — раптово лунко й виразно пролунав спокійний, але стриманий голос.
Це був Ростіслав. Він повільно підвівся зі свого місця, суворо глянувши на дівчат. Йому стало щиро шкода Пе Рону. Самому Ростіславу щодня доводилося терпіти тиск і зневагу з боку батька та старшої сестри, тому він як ніхто інший відчував чужий біль. Будучи вихованою та доброю людиною, він просто не міг мовчки спостерігати за цим знущанням.
— Вона прийшла сюди робити свою роботу, — спокійно й вагово мовив Ростіслав, глянувши на Су Ґьон. — Не обов'язково бути такою грубою. Це нас не прикрашає.
Пе Рона, трохи приголомшена, повернула голову до хлопця. Вона була приємно здивована. Вона помічила, що вони з Ростіславом були майже одного віку, але в його глибоких очах не було жодної краплі зверхності — лише щире співчуття та доросла шляхетність. Вона відчула дивовижне тепло від того, що в цьому чужому, зацикленому на грошах світі знайшовся той, хто встав на її захист.
— Дякую... — тихо, але щиро мовила Пе Рона, зустрівшись із ним поглядом.
Потім дівчина опанувала себе, вирівняла дихання і звернулася до всієї аудиторії, дістаючи з папки надруковані бланки:
— Щоб ми могли побудувати індивідуальний графік і зрозуміти, над чим варто працювати, я прошу вас пройти коротке тестування. Це покаже ваш поточний рівень знань із теорії музики та вокальної бази.
Олена Корсакова, яка сиділа поруч із братом, уважно спостерігала за цією сценою. Вона переводила погляд із Ростіслава на Пе Рону, помічаючи кожен дрібний жест: як м'яко її зазвичай закритий і мовчазний брат дивиться на нову репетиторку, і як ніжно вона йому посміхнулася. У голові Єлєни спалахнула раптова здогадка: «Невже він втюрився? Перший же день, а він уже захищає її так, ніби знає все життя...»
Тим часом Су Ґьон, змушена сісти назад під суворим поглядом Ростіслава та боячись, що мати дізнається про її демонстративний демарш, нервово вихопила тест із рук Пе Рони. Вона вчепилася в ручку так, що побіліли суглоби, і злісно подивилася на юну репетиторку.
— Добре, — пошепки, про себе процідила Су Ґьон, виводячи перші відповіді на папері. — Ти вирішила показати характер і зуби? Ну чекай... Я влаштую тобі справді "солодке життя", дівчинко. Ти у мене довго в цій вежі не затримаєшся.
Пе Рона спокійно роздала решту тестів, удаючи, що не помічає погрожувального погляду Су Ґьон. Вона опустила очі до своїх записів, знаючи: попереду на неї чекає справжня війна, але тепер вона знала, що в цій залі вона вже не одна.
