Раді Вас бачити!

Я покрутила на всі боки прикид, що вимагала вдягти хазяйка дому й скорилась її волі. А коли вийшла, то Софія стояла нерухомо та вдумливо дивилась за вікно на ніч.

Вона відчула кроки і знову оповила моє тіло очима зголоднілої тигриці, що дивиться на соковите оленя та марить його з'їсти.

– Ти ще прекрасніша, ніж я науявляла... – вдихнула жадібно повітря і якось дивно застогнала жінка.

Потім взяла зі столика два келихи з напоєм й один дала мені:

– Давай за НАС, до денця!

– Даруйте, але я вже й так набралась. Софіє, я не можу, – прохала, адже розуміла, що не подужаю той кубок. Та господиня владно повторила:

– Це треба випити, Діано!

Наказ я виконала мовчки й майже відразу зрозуміла, що з тілом відбувається жахіття. Ще як пила відчула млявість і лоскотний вогонь. А далі в голові заплескалися спогади про фільм, за який Магда мене ледь не вбила. Якось я наштовхнулась в мережі на еротичний сайт і почала з цікавістю вивчати поезію кохання... Тоді сивіла взяла з мене слово, що я більше ніколи у житті не поведусь на ту гидоту. До непристойної розпусти віщунка ставилась суворо.

Доки пригадувала пережите, мої бажання наростали і я не знала, що робити? Та раптом я відчула блаженство й затремтіла... Софія підійшла позаду і пригорнулася до мене, а її вправні руки гуляли по мені поверх шовкової краси й розбурхували невідомий апетит. Тепер вогонь палав в мені щосили!

Я думаю це той напій таке зі мною робить. Обличчя вкрив густий рум'янець, від сорому й жаги. Але Навроцька не спинялась і зараз її пальці проникли мені поміж ніг. Інша долоня оповила мій живіт й легенько здавлювала середину. Я не чинила спротиву та з подивом вслухалась: як із невинної вагіни розбризкується сік. Такою збудженою я себе не пам'ятала. Здригалась та чуттєво вилась в її руках. Софію моя сексуальність страшенно надихала й вона прошепотіла біля вуха:

– Дитинко, я з тобою втрачаю рештки розуму... Іди за мною. Нам треба в ліжечко, бо ноги не тримають. Я хочу тебе всю!

В дурмані хтивої гарячки я задивилася на світ, який постав перед очима. Такого ліжка я собі не уявляла! Геть круглий і кривавий полігон вмістив би тут кілька осіб. Можливо, так воно й бувало! Вікно утаємничене багрянцем і золотом, подушки та свічки - все силувало ринути в потік любовних ласощів та пристрасних утіх.

Даремно я чекала, що ми заснемо на помості. Софія підштовхнула мене на постамент безпутства та неквапливо рачки полізла мені поміж ніг. Вона уважно роздивлялась усе, що не сховалось під шовком коротенької сукенки. Трішки відсунула тканину вгору, а потім почала руками леліяти й без того розбурхані дівочі груди. Вона торкалася, а я стогнала й хапала простір, щоб не задихнутись...

У мене виникло бажання, щоб жінка цілувала маленькі вінчики, тверді мов камінь, бо ті просили ласки. Та пристрасну коханку наразі зацікавило щось інше. Софія обережно задрала сорочину і роздивлялася мої принади, що плавилися у вогні. Більше лесбійка не вагалась, розсунула ще ширше мої ноги і доторкнулась язиком до пухирця, що розімлів. А далі... Господи! Я відчувала, що тану і втрачаю глузд від вправних монотонних рухів та голосно стогнала і молилась:

– Я помираю... Що ти робиш?

– Солодкий скарб, я тебе закохаю! – розпусниця на хвильку відірвалась від мого тіла й милувалася тим, що вершила. Вона була невтомна й працьовита та ось я зрозуміла, що невідома сила зростає десь у глибині розпаленого тіла. Напружилась, заборсалася, щоб звільнитись, але її лещата-руки тримали міцно і тоді я вибухнула гострим божевіллям та пирскала коханці на язик гарячими хвилями рідини. Ця лихоманка першого оргазму вбивала й надихала. Навроцька вилизала все до краплі та тішилася зі свого мистецтва. Вона попестила мій збурений живіт і глухо прохрипіла:

– Яка прекрасна й неймовірна квітка дісталася мені! Маленька німфо, я тебе кохаю, як ще нікого не кохала... Повір попереду блаженство, яке тобі й не снилось. Винятковий потенціал і досконалість! – я ще потроху пульсувала й відходила від краю пекла, в яке вона мене загнала. А ця майстриня катування продовжувала кайфувати від влади над новеньким тілом, яке взяла собі.

– Софіє, це також навчання? – я намагалась не дивитись в диявольські зіниці й почула відповідь:

– Звичайно. А хто тебе навчить кохатись? Ти ж наче гарна глина - покірна і м’яка, але ще зовсім нетямуща й невідкрита...

Я мовчки слухала її й не знала: як пояснити цій причепі, що не бажаю збоченої версії кохання? Для цього є чоловіки. Ось тільки як відмовиш тій, котра підтримала в тяжку хвилину й зліпила дійсно, наче глину, а потім взяла в іграшки для себе.

Здається той напій вже вивітрився з голови й думки потроху поверталися до норми.

– Наставнице, я дякую за щирість, але страшенно хочу спати, – упевнено сказала їй.

– Ну звісно, крихітко, поспи. Солодких тобі снів! Я обіцяю більше не чіплятись, – підняла жартівливо руку ця хтива відома і рвонула зі спальні геть.

Я позіхнула, потягнулась, а потім розвернулась на живіт й поринула в глибокий сон. Це добре, що я відключилась й не чула як вона знімала у ванній сексуальний стрес за допомогою приладдя. А потім прийняла масажний душ та все-таки вляглася спати.

Вона дотрималася слова і за столом, в їдальні, взялась за роль турботливої «мами». Подарувала мені теплий светрик, бо зранку за вікном погода теж розбушувалась. Холодний вітер та марудний дощ не втілювали позитиву. Але Навроцька пурхала, як пташка та любо пригорталась. Мені набридли ці пестливі нотки, тому я байдуже сказала:

– Софіє, треба на роботу. У мене на сьогодні купа справ.

– Ти права, солоденька трудівнице. Вже їдемо, тільки пообіцяй, що зможеш в офісі триматись, як раніше.

– А що змінилось? Ти - головна, а я тупенька учениця.

Від моїх слів Навроцька ледве не захлинулась кавою:

– Кхи-кхи... Розумничка моя чарівна!

До офісу ми піднялися в різних ліфтах. Я поскладала документи й попхалася показувати дачі. Софія з кам’яним обличчям також забралась геть. Та тільки ми пішли, пліткарка Жанна під’їхала на кріслі до сусідки і зашипіла їй на вухо:

– Ксюхо, ти бачила? У Софи нова дівка!

– Де? – завертіла головою Ксюша.

– В Улан-Уде! Кажу тобі, що наші лесбі вже злигалися, у мене чуйка на таке.

– Ти думаєш? Жанет, побійся Бога! У крихітки Діани ще й хлопця не було між ніг. Воно ж зовсім мале, – дала мені характеристику рієлторка-невдаха та нишпорила мережею у пошуках клієнта, аби покращити бюджет сім'ї.