Спочатку:
На сторінку книги
Глава 16. Розколоте мовчання під сонцем пустелі
До того як виїхати в розпечені піски, капітан Павло провів найважчу годину в стінах катарського поліцейського відділку. Він діяв на межі фолу, повністю проігнорувавши дипломатичний протокол. Досвідчений оперативник буквально вибив зізнання з підступного водія Мухаммеда. Павло був у такій люті через зникнення Вікторії, що ледь не побив його по морді, міцно притиснувши заляканого шофера до мармурової стіни й обіцяючи, що якщо з голови його напарниці впаде бодай одна волосинка, Мухаммед сяде за ґрати на дуже довгий термін і ніякі адвокати його не врятують.
В підсумку, тремтячи від страху і судорожно поправляючи свою розбиту щелепу, водій прийшов до тями й розповів усе. Він здав точні координати бедуїнського табору і зізнався, що йому заплатив один дуже поважний, багатий представник клану аль-Масрі. Гроші були дані за те, щоб таємно привезти іноземних дівчат до цих бідних бедуїнів, яких ніхто не знає в місті, щоб надійно сховати кінці у воду. Щойно Мухаммед замовк, Павло побачив на екрані свого мобільного, що звонить Вікторія. Дівчина гарячково рассказала йому всю правду про голосове повідомлення Катерини та координати лігва. Капітан миттєво рванувся з місця, застрибнув у позашляховик, а за ним оперативно виїхали катарські детективи та озброєні оперативники.
Павло якраз вчасно прибув у той самий намет, де розгорталася драматична сцена. Посеред шатра впевнено стояла Вікторія, тримаючи зброю, а поранений Расул уже сидів поруч у сталевих наручниках. У цей же момент катарські оперативники почали жорстко захоплювати інших бедуїнів табору, витягаючи їх із сусідніх куренів та починаючи масово допрашувати. В очах кочівників застиг дикий, первісний страх — вони не чекали, що поліція так зухвало порушить кордони пустелі. Правоохоронці професійно виконували свою роботу, блокуючи всі виходи з табору. Навіть старий старійшина племені, батько Амаля, нічого не міг сказати проти озброєного загону. Потайки він знав, що його син Амаль увіз Катерину подалі від цього проклятого місця, і в глибині душі старий порахував, що син поступив правильно, урятувавши невинну дівчину від кривавої розправи аль-Масрі.
Місцеві детективи Махмуд і Саїд відразу ж узялися за справу. Вони допрашували наляканих бедуїнів за долю Катерини та Валерії. Проте кочівники спочатку перелякано робили вигляд, що взагалі нічого не знають і вперше чують про полонянок. Вони запевняли, що саме ці три дівчини ніколи не приїжджали до них, адже це глухе, зовсім нетуристичне місце, де чужинцям нічого робити.
Поки катарські поліцейські обшукували периметр, Павло підійшов до Вікторії і з ходу почав голосно й жорстко лаяти її за те, що вона приховала від нього таємний дзвінок і самовільно скрутила з готелю, ризикуючи життям. Вікторія, не бажаючи терпіти крики, швидко рассказала напарнику, що їй вночі звонила журналістка Оксана. Вона пояснила, що Оксана вже давно і самостійно шукає своїх зниклих подруг, до зникнення яких безпосередньо причетні ці бедуїни.
Павло круто повернувся, переводячи важкий, розлючений погляд на рудоволосу дівчину в абайї:
— Таких, як ви, журналісти, які лізуть у розслідування без підготовки, я б узагалі депортував! Ви своїми аматорськими витівками можете легко пятнити репутацію поліцейських і зірвати таємну операцію!
Оксана гордо підняла підборіддя і сміливо говорить у відповідь:
— Тому я і не хотіла присвятити вас у свої справи, капітане! Ваша офіційна система надто повільна, поки ви випишете ордер, дівчат уже продадуть за кордон!
Павло подивився на Оксану дуже підозріло, примруживши сірі очі:
— Ось тільки дивно, чому ви з такими серйозними матеріалами досі не звернулися до офіційної поліції Катару або безпосередньо до нашого посольства в Досі?
— Я зверталася, звичайно! — з гіркотою в голосі говорить Оксана. — Але ви повинні знати, що тут, на Сході, все вирішується при великих деньгах. Сім'я аль-Масрі має такий уплив, що мої заяви просто губилися в кабінетах вищих чинів...
Павло на мить задумався, аналізуючи почуте:
— Так, значить, пропала ваша подруга... І ви щиро підозрюєте, що це бедуїни убили тих нещасних дівчат із фотографій. Але Катерина ж жива, як виявляється з її повідомлення? Тоді виникає логічне питання: хто забрав Валерію, якщо в таборі її немає?
Вікторія, дивлячись на Расула, який похмуро сидів на підлозі й мовчав, стиснула кулаки:
— Ми його допросимо. Прямо зараз. Він точно знає, де друга дівчина.
Павло згідно кивнув Вікторії і покликав до себе Махмуда. Катарський детектив уважно вислухав версію Павла, зафіксував знайдені закривавлені речі й особисто почав жорстко допрашувати Расула, застосовуючи всі законні й психологічні методи тиску.
В підсумку це розслідування закінчилося тим, що поранений найманець повністю розколовся. Не витримавши тиску та загрози довічного ув'язнення в суворій арабській тюрмі, Расул зізнався в убивстві тих минулих дівчат, фотографії яких показувала Оксана з папки. Він розповів моторошну правду: саме Расул за наказом згори розправлявся з нещасними дівчатами, які випадково дізнавалися головну таємницю. А таємниця полягала в тому, що саме поважний шейх аль-Масрі причетний до всієї цієї міжнародної схеми. Він особисто просив бедуїнів відловлювати іноземок, силою готувати дівчат, привозити до його закритих резиденцій, а потім він або жорстоко продавав їх у рабство іншим багатіям, або залишав для свого власного задоволення. І в даний момент саме Валерія стала його новою черговою жертвою — її вже повезли прямо в його палац на іншому кінці пустелі.
Почувши це, Вікторія чітко поняла, що Катерина з Амалем на машині зараз наосліп направляються саме туди, намагаючись врятувати подругу, і вони їдуть прямо в смертельну пастку до озброєних головорізів аль-Масрі. Дівчина, не чекаючи команди, розвернулася і швидко села в машину Оксани.
Павло підбіг до автомобіля і строго кричить їй, застрибуючи на сусіднє крісло:
— На цей раз ми поїдемо разом, Вікторіє! Більше жодної самодіяльності!
Детектив Махмуд підбіг до них і хотів зупинити їх, кричачи, що це територія поза їхньою юрисдикцією і потрібно чекати офіційного погодження з міністерства. Але Вікторію з Павлом зараз хвилювало лише одне — негайне спасення Катерини та Валерії. Вони знали, що треба діяти негайно, кожна хвилина була на вагу золота. Хоча вони чудово розуміли, що без офіційного супроводу Махмуда вони в цій країні всього лише іноземні детективи без реальних повноважень. Проте Вікторія була твердо намірена повернути свою рідну сестру і спасти подругу, попри будь-які перешкоди. Позашляховик з ревом зірвався з місця, і вони відправляються далі, заглиблюючись серед безкрайньої, нещадної пустелі назустріч головному ворогу.
