Сповіщення

Непрочитано 0 з 0
Позначити як прочитані
Жодних нових сповіщень.
Щойно надійдуть нові сповіщення, вони відображатимуться тут.

Повідомлення

Чати

+

Жодних нових повідомлень

Блоги

avatar

Наталія С. Шепель

12 березня, 2026

"Щоденник Яти Ольше" на цьому сайті.

avatar

Наталія С. Шепель

28 квітня, 2026

Тягар. Найманець . Перша частина

Оскільки продовження пригод Ріди планую викладати саме тут, вирішила перенести й першу частину. Сподіваюся, тут також комусь зайде історія про квестові мандри, дружбу та пригоди. До чого сняться жахи минулого? Особливо тоді, коли вони повертаються саме в мить, коли починається новий шлях - шлях, від якого не можна відмовитися. Арідара - воїтелька, котра давно забула, що таке спокій. Разом із кількома найманцями вона бере на себе завдання супроводити чаклуна Кріст’єра з північного Лаору до південного Тріграду. Подорож, що мала бути простою справою, стає випробуванням: не лише сили й вірності, а й самої суті душі. На їхньому шляху - землі, де війни не закінчуються навіть після підписання миру. Де союзник може виявитися ворогом. Де тіні минулого чекають у кожному кроці. І коли здавалося, що гірше бути не може, Арідара розуміє - найстрашніший ворог не той, хто стоїть перед нею. А той, кого вона носить у собі.
avatar

Наталія С. Шепель

04 травня, 2026

Хроніка бару "Зелений Змій". Частина перша. "Завдання із загадкою"

https://booktons.com/book/b_22042026_khroniky_baru_zelenyi_zmii Це був дивний світ. Нескінченний степ простягався до самого обрію, вкритий низькою травою лілового відтінку, що хвилювалася під легким вітром, ніби жива. Посеред цієї незвичної картини, на камені кольору обпаленої цегли, сиділа дівчина. Її постать виглядала майже нереальною - наче вирізаною з іншої реальності й випадково залишеною тут. Її і без того химерну зовнішність підкреслювали промені величезного яскраво-червоного сонця - неможливо було зрозуміти, чи це світанок, чи захід. Світло ковзало по її обличчю, надаючи рисам то м’якості, то загрозливої різкості. Після десятків відвіданих світів і знайомства з безліччю рас здавалося, що мене вже нічим не здивувати. Та сіроокі, майже зміїні очі з вертикальними зіницями, вогнисто-руде волосся й загострені вуха викликали не лише цікавість, а й настороженість. Особливо тоді, коли все почало змінюватися. Її очі раптом потемніли, ніби в них згасло світло, приховавши вузькі зіниці. Волосся спалахнуло м’яким сяйвом, немов усередині нього загорілося полум’я. І звідкись - ніби з повітря - з’явився лускатий хвіст, що почав повільно, майже ліниво розгойдуватися з боку в бік. Я й раніше бачила драконів, які набували людської подоби. Але ця дівчина… вона була кимось іншим. Хоча луска, що проступила на її вилицях, натякала на драконячу природу, в ній відчувалося щось ще - щось старіше, глибше й значно небезпечніше. Поки я подумки намагалася зрозуміти, хто ж переді мною, незнайомка мовчки витягла зі повітря сувій і простягнула його мені. Жодного слова, жодного зайвого руху - лише уважний, пронизливий погляд. Коли я взяла документ, звернула увагу не лише на її нігті, схожі на пазурі, а й на печатку, що захищала вміст від сторонніх. На ній була зображена голова ворона, а під нею - два схрещені мечі. Такого символу я ніколи раніше не бачила. Це було останнє, що я встигла розгледіти в тому дивному світі. Щойно руда відпустила сувій, усе зникло - і я прокинулася у власному ліжку від різкого болю в лівій руці. Те, що це був не сон, підтверджував шматок скрученого паперу, який лежав просто на моїй ковдрі.
avatar

Антон Очерет

08 травня, 2026

Промені Темряви

Вітання, українці та україночки ☺️♌♐ Продовжую переносити сюди свій цикл Сонячне Затемнення. І на черзі історія, з якої все, власне, й починалося. Це мій перший експеримент у жанрі романтичного фентезі, написаний кілька місяців тому. Дехто з вас вже міг ознайомитися з ним на інших сайтах. Ну а хто ще не встиг - то саме час почитати)) Світлий ельф, темна ельфійка (мій улюблений варіант). Протистояння характерів - яке згодом може вилитися в щось інше - бо протилежності, як відомо, притягуються ;). Перші проблиски почуттів... І, звісно ж, гумор та пригоди. Анотація: У світі, де технології давно вже сусідять із чарами, лиш два народи зберегли абсолютну вірність магії: сонячні ельфи, що живуть у відокремленій від решти світу Колисці, та ельфи темні - у своєму Підземеллі. Вони ворожі одне одному і водночас - майже не перетинаються. Він - син одного з Семи Променів, що очолюють Сонячний Народ. Вона - дівчина з простої темноельфійської родини. Що буде, якщо волею обставин вони опиняться у зовнішньому світі, і їхні шляхи перетнуться? ☀️ А все це разом - ❀ ✍ Ласкаво прошу ;)
avatar

Антон Очерет

19 травня, 2026

Темрява квітне лиш в променях Сонця☀️✹

avatar

Ася Рей

29 червня, 2026

???? НОВІ РОЗДІЛИ ВЖЕ ДОСТУПНІ! ????

"Тінь Глітерборна»✍️ Ася РейВідтепер уже доступні розділи 3–13.На Каеля та Ліру чекають нові небезпечні випробування:⚔️ моторошні руїни Еларіса;???? битви з темними істотами;???? стародавнє пророцтво;???? магія, якій не можна довіряти;???? перша Печатка та таємниці, що змінять долю всього світу.А найголовніше — між героями поступово народжується довіра, без якої вони не зможуть вижити.Невеликий уривок:— Я не залишу тебе, — тихо сказав Каель, міцніше стискаючи руків'я меча.Ліра подивилася на нього й ледь усміхнулася.— Навіть якщо темрява стане сильнішою?— Навіть тоді. Поки я стою на ногах — ти не будеш боротися сама.На мить між ними запанувала тиша.— Тоді й ти пообіцяй мені дещо, — прошепотіла Ліра.— Що саме?— Не дозволяй темряві забрати тебе.Каель мовчки кивнув.— Обіцяю.???? Попереду ще більше таємниць, битв і несподіваних відкриттів.???? «Тінь Глітерборна» — це лише початок історії.
avatar

Ксенія Терра

27 липня, 2026

Коли вигадані почуття стають мірилом справжніх.

Коли у твоїх історіях живуть справжні почуття, шалена пристрасть, вибір на межі, біль, ніжність і емоції, які проходять крізь тебе наскрізь, у реальному житті вже дуже важко погоджуватися на щось підроблене.Бо ти пам’ятаєш своїх героїв.Пам’ятаєш, як проживала разом із ними їхні страхи, їхні зізнання, їхні втрати, їхню любов. Як іноді серце стискалося від сцени, яку ти сама писала, а потім ще довго не могла з неї вийти.І в якийсь момент розумієш: якщо я так глибоко вмію відчувати у своїх історіях, то чому в житті маю погоджуватися на поверхневе? На напівправду. На нещирість. На людей, після яких усередині залишається не тепло, а втома.Справжня любов до себе починається не з красивих слів. Вона починається з чесного вибору: не зраджувати себе.Не пояснювати собі чужу холодність. Не виправдовувати те, що ранить. Не триматися за людей лише тому, що колись вони були важливими.Я почала цей шлях приблизно чотири роки тому. Шлях до себе, до власної цінності, до вміння чути, що мені справді підходить, а що повільно забирає сили.А тепер, коли в моєму житті з’явилося письмо, я відчуваю це ще гостріше.Мої герої ніби навчили мене не погоджуватися на менше. Вони проходять темряву, втрати, страх, але все одно шукають справжнє. І після цього вже не хочеться зраджувати ні їх, ні себе.Тому я більше не шкодую, коли хтось іде з мого життя. Дякую за досвід, якщо він був. Відпускаю. А ще краще — вчуся не впускати туди тих, чия присутність від самого початку не відгукується серцю.Бо коли всередині є повага до себе, нещирість відчувається майже одразу.І тоді вже не хочеться грати в чужі ігри.Хочеться жити по-справжньому. Відчувати по-справжньому. Любити по-справжньому. І писати історії, в яких кожна емоція має серце.