Сповіщення

Непрочитано 0 з 0
Позначити як прочитані
Жодних нових сповіщень.
Щойно надійдуть нові сповіщення, вони відображатимуться тут.

Повідомлення

Чати

+

Жодних нових повідомлень

Блоги

avatar

Наталія Корж

08 червня, 2026

Уривок з новели "Spotlight"

Цей чоловік звернув увагу на себе майже всіх дівчат в універстеті, не роблячи абсолютно нічого. Я не стала виключенням і теж дуже невдало підпала під його чари. Але якщо інші западали на його зовнішність, манеру спілкуватися та стиль, то в мене вийшло по-іншому. Спочатку я його люто ненавиділа. Весь час, всі 3 тижні від початку появи його пар. А ще - я ненавиділа всіх дурноголових студенток, які втрачали будь-яку гідність в його присутності. І найгірше - я не могла зрозуміти, ну, якого біса? Він же просто людина? Я вже почала думати, що він чорнокнижник якийсь, чи можливо продав душу дияволу... І моя ненависть тільки сильніше розросталася з кожною його парою, особливо, коли стало помітно, що це почуття взаємне. І помітила не лише я. На кожній, на кожнісінькій, парі він до мене сикався: "Лівицька, роздайте допоміжні матеріали; Лівіцька, принесіть книжки; Лівіцька, зберіть роботи і передате мені; Лівицька, вийдіть з аудиторії, пару я веду, а не ви з подругою розмовлятимете; Лівіцька, ще раз так нафарбуєтеся - можете не приходити на мою пару; Лівицька, не вкорстовуйте ці парфуми - в мене на них алергія; Лівицька, Лівицька, Лівицька..." В будь-кого від цього або луснула б голова, або здали б нерви. В мене стався другий варіант. Попри те, що він таким чином соромив мене перед групою - то не страшно, пережила б якось, але він почав мені зумисно занижати бали! Ні, ставив він мені "5", але це було не 100 балів чи 95, які я заслуговувала, а 90. Подруга на мої скарги відмахнулася, мовляв, чого ти ниєш, в тебе ж і так "5", а в мене ледь 65 намальовується. Як то кажуть ситий голодному не товариш. Після трьох тижнів моє терпіння луснуло і я зумисно вирішила дочекатися Дареса Йосиповича після занять, щоб поговорити. Чекати я чомусь вирішила біля його машини. Що в той день мене підштовхнуло до цієї "геніальної" думки я досі не розумію. Але саме з того дня і почалося моє персональне пекло.
avatar

Ксенія Терра

24 липня, 2026

Кохання, якого не мало статися.

avatar

Ксенія Терра

27 липня, 2026

Коли вигадані почуття стають мірилом справжніх.

Коли у твоїх історіях живуть справжні почуття, шалена пристрасть, вибір на межі, біль, ніжність і емоції, які проходять крізь тебе наскрізь, у реальному житті вже дуже важко погоджуватися на щось підроблене.Бо ти пам’ятаєш своїх героїв.Пам’ятаєш, як проживала разом із ними їхні страхи, їхні зізнання, їхні втрати, їхню любов. Як іноді серце стискалося від сцени, яку ти сама писала, а потім ще довго не могла з неї вийти.І в якийсь момент розумієш: якщо я так глибоко вмію відчувати у своїх історіях, то чому в житті маю погоджуватися на поверхневе? На напівправду. На нещирість. На людей, після яких усередині залишається не тепло, а втома.Справжня любов до себе починається не з красивих слів. Вона починається з чесного вибору: не зраджувати себе.Не пояснювати собі чужу холодність. Не виправдовувати те, що ранить. Не триматися за людей лише тому, що колись вони були важливими.Я почала цей шлях приблизно чотири роки тому. Шлях до себе, до власної цінності, до вміння чути, що мені справді підходить, а що повільно забирає сили.А тепер, коли в моєму житті з’явилося письмо, я відчуваю це ще гостріше.Мої герої ніби навчили мене не погоджуватися на менше. Вони проходять темряву, втрати, страх, але все одно шукають справжнє. І після цього вже не хочеться зраджувати ні їх, ні себе.Тому я більше не шкодую, коли хтось іде з мого життя. Дякую за досвід, якщо він був. Відпускаю. А ще краще — вчуся не впускати туди тих, чия присутність від самого початку не відгукується серцю.Бо коли всередині є повага до себе, нещирість відчувається майже одразу.І тоді вже не хочеться грати в чужі ігри.Хочеться жити по-справжньому. Відчувати по-справжньому. Любити по-справжньому. І писати історії, в яких кожна емоція має серце.
avatar

Віккі Грант

04 серпня, 2026

🩵Літературноий флешмоб «Відлуння прадавніх лісів»🧜🏻

Дорогі мої читачі та автори 🩷​✨ Як усе починалося: від шкільного блокнота до власної книги​Хочу поділитися з вами, мої дорогі автори та читачі, невеличкою особистою історією про те, як узагалі розпочався мій творчий шлях.​Ще в шкільні роки я часто брала свій улюблений блокнот, і ми разом із подругою сідали вигадувати перші фантастичні світи. Пам’ятаю, як подружка тоді щиро вірила, що русалки насправді існують... Натхненна цими розмовами, я вирішила написати своє найперше невеличке оповідання — саме про морську магічну істоту.​Минули роки, і та дитяча казка не зникла. Тепер ця русалка живе не просто на жовтих сторінках шкільного зошита, а на обкладинці моєї власної книги! Мрія, яка зародилася в дитинстві, втілилася в реальність.​Дякую кожному з вас, хто розділяє зі мною цей магічний шлях! 💙🌊Я долучаюся до літературного марафону від чарівної талановитої авторки Асі Рей, де міфологія оживає у сучасних казках, а магія Чорного моря стає реальнішою за буденність. Це шлях крізь штормові хвилі, давні легенди та людські таємниці. Це історія про те, як межа між морською безоднею та сушею стає крихкою, як кришталь, а справжня любов народжується там, де долають страх.Мій твір: «Блакить на твоїй шкірі»На самісінькій межі, де солоний прибережний вітер стрічається з галасливими вуличками сучасного портового міста, розгортається історія, прихована від чужих очей.Про Чорноморські глибини серед місцевих мешканців давно ходять моторошні й чарівні перекази: море зберігає прадавню таємницю про королівство русалок і зниклу Королеву Селену, яка роками переховується серед людей. Проте море ніколи не віддає своїх секретів просто так — за кожен крок на сушу доводиться платити високу ціну.Коли шістнадцятирічна Аурелія потрапляє у сіті, її рятує звичайний український хлопець із ніжним поглядом та світлими очима. Щоб урятувати сестру від батьківського гніву й розгадати брехню минулого, дев'ятнадцятирічна Вівіана наважується на відчайдушний крок: сестри міняють лазурові хвости на людські ноги й тікають у місто.Але як зберегти свій секрет у світі людей, якщо від найменшої брехні чи щирих почуттів на шкірі проступає сяюча магічна луска? Що обрати, коли прадавній закон моря вимагає повернення додому, а серце назавжди залишилося в руках того, хто подарував життя?Далі на вас чекають ще багато неймовірно чарівних історій!
avatar

Ксенія Терра

04 серпня, 2026

Віштовхути, щоб потім згорати від ревнощів.

Найболючіший біль — це коли ти сама сказала йому «ні», бо злякалася власних почуттів. А він... просто послухався. ​Ти переконала себе, що статус і обов'язок — важливіші. Збудувала між вами крижану стіну, щоб не втратити контроль. Але тіло досі пам'ятає кожний дотик і кожен подих тієї єдиної, шаленої ночі.​А тепер? Тепер ти змушена щодня стояти в тіні і мовчки дивитися, як його сильні руки обіймають іншу. Ту, яка не побоялася зробити крок. Ту, поруч із якою змученому війною воїну нарешті просто і тепло.​Що переможе: гордість чи ревнощі, які вже випалюють душу зсередини? І чи витримає витримка, коли він торкнеться її губ просто на твоїх очах?​Готуйте вогнегасники, бо в цій главі емоційна напруга і незримі іскри між героями просто випалюють весь кисень. ​А як би ви вчинили: продовжували б тримати обличчя чи пішли б відвойовувати своє? 
avatar

Ксенія Терра

07 серпня, 2026

Пастка для власного серця.

Що буває, коли страх перед власними почуттями бере гору? ​Поки вона безкінечно сумнівалася, зводила стіни й відчайдушно опиралася тому, що тягнуло її до нього, він вирішив не чекати. Образа та спрага помсти взяли своє. Він зробив крок назустріч іншій жінці. Спочатку це була просто спроба забутися, втекти від болю, але гра зайшла надто далеко, він захопився... І ось лунає новина, яка б'є наче грім серед ясного неба — інша жінка вагітна.​Здавалося б, це ідеальна точка неповернення. Нове життя, нові обов'язки, непереборна прірва між ними.​Але чи дійсно можна ось так просто взяти й випалити з серця справжні почуття? Чи здатна інша жінка (і навіть спільна дитина) назавжди стерти пам'ять про ту єдину, яка колись торкнулася його мертвої душі, оживила її, а потім... безжально прогнала геть?​Чи можна помститися, змушуючи себе кохати іншу? І чи є взагалі шлях назад, коли між двома стоїть не просто гірка образа, а вже чиєсь нове життя?
avatar

Ксенія Терра

13 серпня, 2026

Коли вона нарешті впустила його в серце.

Еліра довго не дозволяла собі слабкості.Вона могла витримати біль, страх, полювання, втрати й темряву, що повзла світом, наче жива. Могла стояти проти ворогів із високо піднятою головою. Могла захищати інших, навіть коли сама ледве трималася на ногах.Але впустити когось у серце — виявилося страшніше за будь-яку битву.Касій не прийшов до неї як рятівник із красивими словами.Він прийшов із власними шрамами, провиною, темрявою минулого й руками, які колись служили Ордену.Вона не мала б довіряти йому.Не мала б тягнутися до нього.Не мала б знаходити спокій у тому, хто сам так довго був частиною її кошмару.Та серце не завжди слухає розум.Одного дня між ними зникла остання відстань. Не через обітниці чи гучні зізнання. Вони нарешті дозволили собі зізнатися в почуттях та прийняти їх.І тоді Еліра дозволила собі те, чого боялася найбільше.Бути не тільки сильною.Бути коханою.
avatar

Віккі Грант

25 серпня, 2026

🩵"Блакить на твоїй шкірі" виходить Глава 22, 23👩‍❤️‍💋‍👨👩‍❤️‍👨

🌊 «Вона піде на все, щоб знищити суперницю...» Емоційний вибух та нова загроза у главах 22, 23! 🔥✨Привіт, мої любимі читачі! 📚💖Події в нашій історії «Серце у морській солі» досягли справжнього піку напруги! На сайті вже опубліковані одразу три нові глави (22, 23), і повернення назад уже немає — маски скинуті, а вороги переходять до рішучих дій!Якщо ви ще не встигли прочитати оновлення, ось невеличкий анонс того, яка буря розгортається на сторінках:📖 Про що розповідають нові глави?💬 Запитання до читачів:Любі мої, як вам вчинок Микити, який без вагань підставився під удар заради Аурелії? 🥺 захист справжнього чоловіка!І головне питання: чи зможе Аурелія врятуватися від підступної пастки Поліни та Еліни, коли поруч не буде Микити? Пишіть свої здогадки в коментарях! 👇✨Будь ласка, не забувайте підтримувати історію:* 📥 Додавайте книгу до бібліотеки!* ⭐ Тисніть «Мені подобається» (зірочку)!* 💬 Залишайте свої емоційні коментарі — ваша підтримка надихає писати далі! 💖🔥
avatar

Віккі Грант

01 вересня, 2026

🩷ВЖЕ Є ПРЕКРАСНА НОВИНКА 🩷

🌸 А що, як одного дня вам терміново знадобиться наречений?Ні, не для кохання.Не для весілля.І навіть не тому, що ви раптом вирішили вийти заміж.Просто ваша родина вже втомилася запитувати:«Ну де твій хлопець?» 😄Саме в таку ситуацію потрапила Діана — успішна бізнесвумен, якій виповнюється тридцять.У неї є все: кар’єра, гроші, краса, власна справа…А ось нареченого немає. 🙈І коли після чергового сімейного допиту Діана необережно заявляє:«Я знайду нареченого і приведу його на свій день народження!»вона ще не знає, що виконувати цю обіцянку доведеться за допомогою… сантехніка. 😂Так у її житті з’являється Роман.Він потребує грошей.Вона потребує нареченого.У них є одна угода.Здавалося б, усе просто.💰 Він отримує гроші.💍 Вона отримує фальшивого нареченого.❤️ І головне правило — НЕ ЗАКОХУВАТИСЯ!Але чи можна наказати серцю дотримуватися умов контракту?«Я найняла його, щоб зіграти роль мого нареченого. Але не врахувала одного — серце не читає умов контракту.»А ще цікаво, що станеться, коли родина Діани побачить її «нареченого» і почне ставити незручні запитання. 😏Чи вдасться Роману переконливо зіграти закоханого?Чи витримає Діана власну родину?І найголовніше…Хто першим порушить головне правило — «не закохуватися»? ❤️✨ Моя новинка — «Мій наречений напрокат»✍️ Віккі Грант📚 Романтична, легка та гумористична історія про фальшиві стосунки, несподіване кохання і чоловіка, якого Діана зовсім не планувала зустріти.А ви взяли б собі нареченого напрокат, якби це могло врятувати вас від запитань родичів? 😄💍
avatar

Віккі Грант

10 вересня, 2026

💗✨ А ВИ ВІРИТЕ В КОХАННЯ, ЯКЕ ОБИРАЄ СЕРЦЕ? ✨💗

Сьогодні хочу поділитися з вами особливим моментом із книги «Обіцянка з червоним бантом» 🎀❤️https://booktons.com/read/obitsianka_z_chervonym_bantom?c=ch-4209024-rozdil_24_sertse_iake_obralo_nazavzhdyТаїсія та Тимофій стоять на порозі нового життя. Попереду — ЗНО, вступ, дорослішання, нові мрії та безліч випробувань… 📚✨Але серед усієї цієї метушні Тимофій уже знає одне:❤️ він не хоче уявляти своє майбутнє без Таїсії.Вони мріють про маленький затишний будинок із великими вікнами, сад із червоними трояндами, тепло, сміх і життя, у якому вони завжди підтримуватимуть одне одного. 🌹🏡А потім Тимофій робить маленький, але дуже важливий крок…💍 Він знаходить каблучку з діамантом у формі серця.І поки Таїсія нічого не підозрює, у його кишені вже захована маленька коробочка з великою мрією всередині…Одного дня він хоче стати перед нею на коліно й попросити залишитися з ним назавжди. ❤️Але до цього ще потрібно пройти шлях…🎀 Бо справжнє кохання — це не лише красиві слова. Це вибір. Довіра. Підтримка. І обіцянка не відпускати руку коханої людини, навіть коли життя стає складним.✨ «Обіцянка з червоним бантом» — історія про перше кохання, мрії, ревнощі, випробування та почуття, яке хоче перемогти все.💗 Ставте ❤️, додавайте книгу до бібліотеки 📚 та обов'язково пишіть свої враження в коментарях!Мені дуже цікаво знати, чи вірите ви в кохання на все життя? 🥰
avatar

Віккі Грант

21 вересня, 2026

🩷Зворушлива пропозиція 🩷

«Обіцянка з червоним бантом» 🎀❤️У залі запала тиша.Музика стихла.Ніхто не говорив.Навіть ті, хто не одразу зрозумів, що відбувається, тепер дивилися тільки на них.Таїсія прикрила губи долонею.Її серце шалено билося.— Тимофію...Він відкрив коробочку.Всередині блиснула ніжна каблучка з каменем у формі серця.Тимофій тримав її тремтячою рукою.— Таїсіє...Його голос трохи тремтів.Але він продовжив.— Я довго думав, чи варто робити це сьогодні. Я хвилювався. Навіть більше, ніж перед найважливішим іспитом.Десь у залі хтось тихо усміхнувся.Тимофій продовжив:— Ми пройшли разом через багато всього. Були моменти, коли нам було страшно. Були люди, які хотіли нас розлучити. Були дні, коли я не знав, що буде завтра.Він подивився їй прямо в очі.— Але в усі ці моменти я знав одне.Таїсія вже не могла стримувати сліз.— Я люблю тебе.У залі пролунало кілька схвильованих зітхань.— Люблю не за твою родину, не за твоє життя, не за те, що в тебе є. Я люблю тебе за тебе саму. За твою доброту. За те, як ти віриш у мене. За те, як ти вмієш підтримати навіть тоді, коли тобі самій страшно.Тимофій усміхнувся крізь хвилювання.— Ти стала людиною, без якої я вже не уявляю свого майбутнього.Таїсія дивилася на нього крізь сльози.— Я хочу, щоб ми й далі йшли разом. Щоб разом вступили до університету. Щоб разом будували наш дім. Щоб у нас були свої мрії, свої традиції, свої ранки й вечори.Він зробив коротку паузу.— Я не обіцяю, що наше життя завжди буде легким. Але я обіцяю, що не втечу, коли стане важко.Його голос став тихішим.— Таїсіє, чи станеш ти моєю дружиною?Дівчина застигла.На мить їй здалося, що весь світ зупинився.Вона дивилася на Тимофія, який стояв перед нею на одному коліні й тримав каблучку.Вона не поспішала.Не тому, що сумнівалася.Навпаки.Вона просто хотіла запам’ятати цю мить.Його погляд.Його тремтячі пальці.Його голос.Своє серце, яке билося так сильно, що здавалося, ось-ось вистрибне з грудей.Таїсія повільно підійшла до нього.— Тимофію...Він завмер.Вона усміхнулася крізь сльози.— Так.У залі вибухнули оплески.— Так, я стану твоєю.Тимофій не одразу повірив.— Справді?Таїсія засміялася крізь сльози.— Справді.Він підвівся.Його руки все ще тремтіли, коли він обережно взяв її долоню.— Можна?Таїсія кивнула.Тимофій надягнув каблучку на її палець.Вона підійшла до нього й міцно-міцно обійняла.Він обійняв її у відповідь.А потім, не стримуючи щастя, легко підняв її й закрутив у святковому танці.Таїсія засміялася.А вже скоро фінал, дізнайтесь чим закінчиться зворушливих історії кохання між Тимрфіжм та Таїсією🩷🤗