Сповіщення

Непрочитано 0 з 0
Позначити як прочитані
Жодних нових сповіщень.
Щойно надійдуть нові сповіщення, вони відображатимуться тут.
Всі сповіщення

Повідомлення

Чати

+

Жодних нових повідомлень

Блоги

avatar

Наталія Корж

08 червня, 2026

Уривок з новели "Spotlight"

#від ненависті до кохання #заборонені_почуття #романтика
Цей чоловік звернув увагу на себе майже всіх дівчат в універстеті, не роблячи абсолютно нічого. Я не стала виключенням і теж дуже невдало підпала під його чари. Але якщо інші западали на його зовнішність, манеру спілкуватися та стиль, то в мене вийшло по-іншому. Спочатку я його люто ненавиділа. Весь час, всі 3 тижні від початку появи його пар. А ще - я ненавиділа всіх дурноголових студенток, які втрачали будь-яку гідність в його присутності. І найгірше - я не могла зрозуміти, ну, якого біса? Він же просто людина? Я вже почала думати, що він чорнокнижник якийсь, чи можливо продав душу дияволу... І моя ненависть тільки сильніше розросталася з кожною його парою, особливо, коли стало помітно, що це почуття взаємне. І помітила не лише я. На кожній, на кожнісінькій, парі він до мене сикався: "Лівицька, роздайте допоміжні матеріали; Лівіцька, принесіть книжки; Лівіцька, зберіть роботи і передате мені; Лівицька, вийдіть з аудиторії, пару я веду, а не ви з подругою розмовлятимете; Лівіцька, ще раз так нафарбуєтеся - можете не приходити на мою пару; Лівицька, не вкорстовуйте ці парфуми - в мене на них алергія; Лівицька, Лівицька, Лівицька..." В будь-кого від цього або луснула б голова, або здали б нерви. В мене стався другий варіант. Попри те, що він таким чином соромив мене перед групою - то не страшно, пережила б якось, але він почав мені зумисно занижати бали! Ні, ставив він мені "5", але це було не 100 балів чи 95, які я заслуговувала, а 90. Подруга на мої скарги відмахнулася, мовляв, чого ти ниєш, в тебе ж і так "5", а в мене ледь 65 намальовується. Як то кажуть ситий голодному не товариш. Після трьох тижнів моє терпіння луснуло і я зумисно вирішила дочекатися Дареса Йосиповича після занять, щоб поговорити. Чекати я чомусь вирішила біля його машини. Що в той день мене підштовхнуло до цієї "геніальної" думки я досі не розумію. Але саме з того дня і почалося моє персональне пекло.
Читати блог
avatar

Ксенія Терра

24 липня, 2026

Кохання, якого не мало статися.

#відьми #заборонене кохання #почуття
Вони обоє заперечують кохання.Він — інквізитор. Вона — відьма. Їхнього союзу не мало статися, адже надто багато всього стоїть між ними: минуле, обов’язок, переконання і страх зрадити самих себе.Та почуття не питають, коли їм приходити.Як довго вони зможуть опиратися тому, що вже оселилося всередині? Чи наважаться прийняти це кохання — і ціну, яку доведеться за нього заплатити?Мене як авторку дуже цікавить питання: чому люди так часто опираються власним почуттям?А як гіпнотерапевтка я бачу, скільки внутрішніх заборон, переконань і обмежень ми приймаємо за істину. Хоча часто це лише ілюзії, які не дозволяють нам обирати себе, довіряти своїм бажанням і жити на повну. 
Читати блог
avatar

Ксенія Терра

27 липня, 2026

Коли вигадані почуття стають мірилом справжніх.

#почуття #пригоди #фентезі
Коли у твоїх історіях живуть справжні почуття, шалена пристрасть, вибір на межі, біль, ніжність і емоції, які проходять крізь тебе наскрізь, у реальному житті вже дуже важко погоджуватися на щось підроблене.Бо ти пам’ятаєш своїх героїв.Пам’ятаєш, як проживала разом із ними їхні страхи, їхні зізнання, їхні втрати, їхню любов. Як іноді серце стискалося від сцени, яку ти сама писала, а потім ще довго не могла з неї вийти.І в якийсь момент розумієш: якщо я так глибоко вмію відчувати у своїх історіях, то чому в житті маю погоджуватися на поверхневе? На напівправду. На нещирість. На людей, після яких усередині залишається не тепло, а втома.Справжня любов до себе починається не з красивих слів. Вона починається з чесного вибору: не зраджувати себе.Не пояснювати собі чужу холодність. Не виправдовувати те, що ранить. Не триматися за людей лише тому, що колись вони були важливими.Я почала цей шлях приблизно чотири роки тому. Шлях до себе, до власної цінності, до вміння чути, що мені справді підходить, а що повільно забирає сили.А тепер, коли в моєму житті з’явилося письмо, я відчуваю це ще гостріше.Мої герої ніби навчили мене не погоджуватися на менше. Вони проходять темряву, втрати, страх, але все одно шукають справжнє. І після цього вже не хочеться зраджувати ні їх, ні себе.Тому я більше не шкодую, коли хтось іде з мого життя. Дякую за досвід, якщо він був. Відпускаю. А ще краще — вчуся не впускати туди тих, чия присутність від самого початку не відгукується серцю.Бо коли всередині є повага до себе, нещирість відчувається майже одразу.І тоді вже не хочеться грати в чужі ігри.Хочеться жити по-справжньому. Відчувати по-справжньому. Любити по-справжньому. І писати історії, в яких кожна емоція має серце.
Читати блог
Головна Знижки Бонус Історія
18+ Увага! Сайт може містити публікації, не призначені для перегляду особами, молодше 18 років!
© 2025 – 2026 BookTons / Всі права захищені.