Раді Вас бачити!

Рейгар

Айрелла чудово показала себе перед комісією, і я пишався моєю Карамелькою. Вона засвоїла не тільки ті техніки, що входили в основну програму, а й непогано опанувала те, що я давай на додаткових заняттях.

Ми сиділи з комісією на обговоренні оцінок за екзамен, і ліра келʼТарн, кураторка факультету «Елементар», промовила:

— Ви добре справляєтеся, ліре дʼАррелю. Ваші адепти показують доволі гарні результати, давно в нас не було таких балів на першій сесії. А ваша істара дуже здібна дівчина. Вона могла б стати неперевершеною стихійницею, не розумію, чому Астраліон розподілив її саме до вас, — зітхнула викладачка.

— Айрелла хоч і здається тендітною дівчиною, але вона справжній боєць, — усміхнувся я, і ми продовжили виставляти бали адептам.

Через кілька годин обговорень ми заповнили всі папери й готові були оголосити оцінки. Я пишався моїми адептами, вони всі показали доволі високий рівень знань та вмінь. Підвівся і відчинив двері, щоб запросити мою групу.

— Заходьте, адепти. Ми готові зачитати ваші бали, — обвів поглядом групу і виловив у натовпі Айреллу, яка була бліда від хвилювання.

Поруч із нею була Аяда й щось тихенько їй шепотіла. Подивився на свою дівчинку підбадьорливо, і коли всі зайшли, почалося оголошення оцінок. Бали зачитувала ліра Еванс.

— Айрелла Геллант — відмінно, Аяда келʼТареліан — відмінно, Давіан Алтріон — добре…

Подивився на Айрі, вона трохи розслабилася та усміхнулася. Коли всі адепти покинули аудиторію, я попросив її затриматися.

— Вітаю тебе з успішно складеним іспитом, — обійняв Айреллу та вдихнув запах її волосся. — Ти в мене така молодчинка, пишаюся тобою.

— Це все завдяки тобі, мій драконе, — усміхнулася Айрі і її щічки порожевіли.

Я нахилився, поцілував одну рожеву щічку, потім іншу, потім торкнувся кутика губ, торкнувся вуст своїми губами. Айрелла рвано видихнула й це слугувало мені сигналом заглибити поцілунок. Цілував спрагло, як подорожній у спеку, пив її поцілунки і втрачав голову. Айрі міцно притискалася до мене й не менш пристрасно відповідала на поцілунок.

— Ох… — зірвався стогін із її губ.

Відхилився від неї, узяв обличчя в долоні і сказав:

— Кохаю тебе, моя Карамелько, шалено…

— І я тебе, Рейгаре, кохаю, — обійняла мене дівчина й поклала голову на груди.

— Проведімо ці вихідні разом?

— Я тільки за, — усміхнулася Айрі.

Пройшло ще кілька днів, я був залучений на інших іспитах та заліках, Айрі теж. Й ось, нарешті наступила мерколія. Ввечері я мав зустріти Карамельку біля гуртожитку і всі вихідні будуть нашими.

Я чекав на неї на вулиці, коли вона випурхнула з гуртожитку. Яка ж вона була гарна і спокуслива.

— Айрі, кохана, ти виглядаєш приголомшливо, — обійняв та поцілував її коротким пристрасним поцілунком. — Ходімо, вдома вже чекає накрита вечеря.

Ми перенеслися порталом до вітальні, там я накрив стіл та створив романтичну атмосферу, хотілося подарувати своїй коханій трохи романтики.

Повечерявши, перемістилися на диван і смакували вином. Тримав Айреллу у своїх обіймах та насолоджувався вечором. Розмови плавно перейшли в поцілунки, спочатку ніжні, неквапливі, а потім нас змів ураган пристрасті. Я пригортав кохану до себе, пестив її спину, спускався руками до сідниць, зачіпаючи розріз і мереживо панчіх. І втрачав голову… Ледве стримався, зазирнув у очі Айрі, провів по розпухлих від поцілунків вустах пальцем, проклав доріжку до шиї. Помітив, що Айрі тремтіла від моїх дотиків.

— Айрелло… — хрипло видихнув і подивився на неї, даючи їй вибір.

— Не зупиняйся, — прошепотіла моя дівчинка.

Мене ніби блискавка вдарила, подих перехопило від того, що кохана мені довірилися, що вона готова до наступного кроку.

Я знову поцілував її, підхопив під сідниці, так, що Айрі довелося обхопити мій торс ногами. Спідниця від цього задерлася, і я пестив її оголену шкіру. Не перериваючи поцілунку, ми дісталися до спальні, де я обережно поклав її на ліжко.

Волосся Айрі розметалося по білому простирадлу. Вона була така чарівна, хоч трохи зашарілася та відводила погляд.

— Не соромся мене, Айрі, як би ти могла побачити себе моїми очима…

Я повільно опустився на край ліжка й почав роздягати Айрі, вона ж підвелася і несміливо потяглася до ґудзиків на моїй сорочці.

Пестив, голубив її тіло, і не міг повірити, що це сталося. Рей всередині теж вурчав від захоплення. Подарувавши перше задоволення сміливими пестощами, я обережно накрив Айрі своїм тілом.

Ця ніч була сповнена ніжності, пристрасті та, найголовніше, кохання. Я дивився на сплячу Айрі й милувався.

«Моя», — гарчав всередині Рей.

«Наша», — мʼяко виправляв його я.

Кинув погляд на завершену мітку, яка була схожа на татуювання, поцілував спочатку її, а потім вуста Айрелли.

— Добрий ранок, моя кохана наречена, — із сяйливою усмішкою промовив я.

— Добрий ранок, коханий наречений, — трохи знітившись, відповіла Айрі.

— Як ти себе почуваєш?

— Все гаразд, дякую, — прошепотіла дівчина й почервоніла.

— Айрі, тобі нема чого соромитися, ти була неперевершена. Кохаю тебе. Нумо снідати, — усміхнувся і цьомнув її в носик. — Чекаю тебе на кухні.

Підвівся, натягнув штани та пішов готувати сніданок, глянувши через плече на збентежену дівчинку.

— Ох, Карамелько, ти так мило червонієш, — усміхнувся і весело пішов на кухню.

Айрелла

Я поринула в такий вир відчуттів, якого ще не знала до сьогодні. Раніше Рейгар здавався мені пристрасним, але зараз, коли я погодилася переступити межу, у нього наче вулкан вселився. Коли він підхопив мене на руки, пестив, цілував і ніс у спальню, я згорала, мов метелик у вогні.

Він був ніжним зі мною, вчив приймати його пестощі, хоч мені й було ніяково, але те, що я відчула, коли наринуло перше задоволення… не описати словами. Таке враження, що я вибухнула й розкололася на тисячі дрібних частинок, а потім ці частинки зібралися воєдино й народилася нова Айрі. Рейгар шепотів компліменти, наче я стародавня богиня, а потім накрив моє тіло своїм. На мить я злякалася, але потім… потім уже було не до страхів.

Заснула в обіймах коханого дракона, виснажена пристрасною ніччю та прокинулася від поцілунків.

— Добрий ранок, моя кохана наречена, — із сяйливою усмішкою на мене дивився Рейгар.

Було трохи незвично чути «наречена» з його вуст, а тим паче так називати його. Тому, трохи знітившись, я відповіла:

— Добрий ранок, коханий наречений.

Рейгар запитав, чи добре я себе почуваю, на що я червоніючи запевнила, що все гаразд.

Він спокусливо пройшовся до виходу зі спальні, надівши лише одні штани, а я милувалася цим бездоганним тілом, яке належало моєму нареченому. Хто б міг подумати, що за такий проміжок часу я закохаюся і у мене буде наречений…

Ми провели всі вихідні разом, майже не покидаючи будинку Рейгара. Разом готували, сміялися, цілувалися і… кохалися. Я вчилася не соромитися і розмовляти з Рейгаром, досліджувати межі чуттєвості й доставляти насолоду своєму коханому дракону.

Так швидко пролетіли вихідні й завтра вже фірелія, — зітхнула я, ніжачись в обіймах коханого.

— Так, — зітхнув Рейгар. — Перший день робочого тижня завжди настає несподівано. У тебе завтра є якісь заліки?

— Ні, але ми збиралися з Аядою піти в бібліотеку, треба знайти деяку інформацію в історичних хроніках.

— Моя сумлінна учениця, — проворкував Рейгар і цьомнув мене в ніс. — Я проведу тебе порталом завтра, а зараз спи.

Ранком я прокинулася раніше за Рейгара. Милувалася його сплячим обличчям, а потім вдягла його футболку й тихенько вийшла на кухню. Хотіла порадувати свого нареченого сніданком, а то за всі вихідні він не допускав мене до плити.

Підспівуючи собі під ніс та пританцьовуючи, я готувала каву.

— Хочу бачити тебе такою завжди, — роздався голос Рейгара за спиною, і я підстрибнула від несподіванки. Розвернулася, притиснувши руку до грудей.

— Хух, ти мене налякав.

— Вибач, Карамелько, я ненавмисне, — він наблизився і згріб мене в обійми, даруючи пристрасний ранковий цілунок.

— Доброго ранку.

— Доброго ранку, — усміхнулася я. — Сідай, будемо снідати.

Ми поснідали і прийшов час розлучатися. Ми довго цілувалися перед тим, як Рейгар відкрив портал. Потім не могли відірватися один від одного біля гуртожитку, потім він провів мене до дверей кімнати, і там теж нас захопив вир солодких поцілунків.

— Ніяк не можу тобою насолодитися, — важко дихав Рейгар і вдихав запах мого волосся. — Думав, що стане легше, коли мітка проявиться повністю, але, здається, остаточно втратив здоровий глузд, — засміявся коханий.

— Ох, не ти один, — усміхнулася, ніжно поцілувала в щічку й зайшла до кімнати.

Перевдяглася і постукала в кімнату Аяди.

— Заходь, пропажо, — вигукнула подруга.

— Привіт, — обійнялися з Аядою. — Готова гризти граніт науки?

— Ні, — відповіла Аяда зі смішком. — Мені вже набридло його гризти, чекаю не дочекаюся канікул.

— А я навпаки, — зітхнула, — не уявляю, як прожити ці три тижні без мого нареченого.

— Нареченого?! — округлила очі вовчиця.

— Так, — опустила погляд, а потім видихнула й розповіла Аяді про те, що відбувалося на вихідних. Без подробиць звісно.

* * *

Ми просиділи в бібліотеці так довго, що я втратила лік часу, але наші зусилля не були марними. Ми знайшли всю необхідну інформацію і повільно йшли в гуртожиток. Теревенили між собою ні про що, коли помітили незнайомого хлопця у формі Академії, що наближався до нас. Спочатку я не надала цьому значення, але щось у його поведінці насторожувало. Він підійшов ближче, і його погляд затримався на нас з Аядою.

— Привіт, — сказав він солодким голосом. — Що такі гарненькі дівчатка роблять одні в коридорі так пізно?

Ми з Аядою переглянулися, і я кивнула, мовляв, пішли далі. Від цього хлопця віяло якоюсь небезпекою, чимось таким, що змушувало мене нервувати. Його обличчя було таким звичайним, але я ніяк не могла запамʼятати його рис, вони начебто весь час змінювалися.

— Дозвольте, я проведу вас туди, куди треба, — улесливо говорив молодик.

Його слова звучали просто, але я одразу відчула якусь незрозумілу магічну хвилю, що почала огортати нас. Я виструнчилася, а тіло напружилося. Щось не так. Його голос магічним відлунням відбивався від стін та проникав у розум. Мої думки затуманювалися, але, на щастя, захисні артефакти, що їх подарував мені Рейгар, одразу відреагували. Кулон на шиї злегка пульсував, а перстень на пальці не дав магії вплинути на мої думки.

Аяда, на жаль, не мала такого захисту. Я помітила, як її погляд став порожнім, а на обличчі застиг байдужий вираз. Вона не відповіла на мої слова, коли я тихо покликала її.

— Аядо? — я легенько торкнулася її за руку. — Ти чуєш мене?

Вона стояла, наче зачарована, не реагуючи. Я зрозуміла, що цей хлопець вплинув на неї. Паніка почала підкрадатися до мене. Я потрусила її за плече, але це не допомогло.

— Що ти зробив? — запитала я, намагаючись звучати впевнено.

Хлопець лише посміхнувся, нахиляючи голову, наче граючись зі мною.

— Бачу, на тебе це не діє, — сказав він і хижо вишкірився. — Але це легко виправити.

У повітрі вирувала напруга, він намагався вплинути на мене фізично, але я огорнула себе щитом, та й артефакти захищали мене. У нього була якась специфічна магія, і я не знала, чи довго протримаюся. Спробувала атакувати, але він легко розвіяв мої заклинання. Паніка наростала.

Він прогарчав:

— Не хочеш по хорошому, тоді я вбʼю твою подружку, — він кинувся до Аяди, схопив її за шию і почав душити.

— Не треба! — викрикнула я. — Я піду, тільки відпусти. — На очі наверталися сльози, я не хотіла стати причиною смерті подруги.

Повільними кроками наблизилася до нього, і щойно підійшла, він з усієї сили зірвав кулон, що висів на шиї, і приклав мене якимось заклинанням.

Перед очима раптово все розпливлося. Щити зламалися. Мене охопила темрява.