Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
- Саме так, — не давши мені договорити, перебив Сем. — Схоже, ти не перша, кому Стенлі-старший давав таку солідну суму. До речі, якщо не секрет, випадково не знаєш, скільки він там тобі дав?
- Ну, — промовила я, — Якщо я правильно порахувала, то десь, приблизно, мільйон доларів.
- Що?!
- А, що, врешті-решт, тут дивного? І взагалі, повинна ж я якось розпочати нове життя. Бо за ті гроші, які я отримувала як служанка, це навряд чи можна зробити.
- Ні, з тобою точно не занудьгуєш! — ніяк не міг оговтатися Сем, — Блядь! Мільйон доларів! Це ж… Охрініти…
- Навіть і не думай співати дифірамби про так зване до мене кохання з першого погляду, — попередила його я.
- І з чого ти вирішила, що я їх буду тобі співати? — нахилившись, прошепотів мені на вухо Сем.
- Тому, — так само пошепки відповіла йому, — що я тепер не якась там служниця з дому Стенлі, а дівчина з багатим приданим.
- А ця дівчина, — його руки почали розстібати на уніформі ті кілька гудзиків, які я поспішно встигла застібнути, покидаючи бібліотеку, — вже придумала, що з ним робитиме?
- Для по... чат... ку... — тремтіння пробіглося по всьому тілу, як тільки він злегка полоскотав язиком у мене за вухом, — Уї... хати, — перейшовши до шиї, Сем, не поспішаючи, опускався все нижче, — звід... си... як можна да... лі!
Я і не очікувала, що моє тіло може ось так реагувати на звичайні ласки з поцілунками. Не було жодного місця, яке Сем міг би пропустити.
- Почекай, я зараз, — прошепотів він і, залишивши мене, виліз із машини, а потім, відкривши двері з мого боку, промовив, — Йди до мене, кицюня, декому не терпиться познайомитися з тобою якомога ближче.
Двічі повторювати не довелося, оскільки я і сама з нетерпінням чекала на це «знайомство».
І все ж таки «знайомство» сталося не так, як би цього хотілося мені. До того ж, на відміну від Стенлі, як старшого, так і молодшого, член Сема був досить великих розмірів. І від цього стало якось не по собі.
- Ну, давай, попрацюй своїм ротиком, — промовив він, — Покажи, наскільки бос та його синок були гарними вчителями.
І хоч як би не лякав мене розмір його «жезла», я все ж таки опустилася на коліна. Спочатку боязко, немов роблю це вперше, злегка провела пальцями по довжині всього стовбура. А потім, трохи стиснувши його в руці і злегка провівши кінчиком язика по голівці, я, підвівши голову, поглянула на Сема.
- Сміливіше, — прикривши очі і притримуючи правою рукою моє волосся, щоб те не заважало, промовив він. Його ліва рука лежала у мене на плечі, не даючи змоги підвестися.
Не дивлячись на те, що робила це не вперше, з Семом все було інакше. Бо тут саме він керував процесом, а мені не залишалося нічого іншого, як просто взяти та підкоритися.
Несподівано, чого я ніяк не очікувала, він взяв і відсторонив мене від себе. Першою думкою, яка виникла, було те, що я щось не так зробила. Але тут, нічого не кажучи, Сем легко підхопив мене під сідниці і, трохи піднявши, промовив:
- Обхопи мене ногами, — що я відразу ж і зробила, не примушуючи його чекати.
Йому хотілося ще щось сказати, але тут різко загальмувала машина і він, не втримавши рівноваги, упав разом зі мною на підлогу.
- Дякую за м'яку посадку, — підвівши голову і глянувши на Сема, промовила я сміючись.
- Як на мене, то це не смішно, — відповів він, навіть не намагаючись підвестися.
- А як на мене, — відповіла я на його слова, — то якраз навпаки. І взагалі, — продовжила далі, прийнявши при цьому позу наїзниці, — ти маєш бути вдячний, що це не сталося під час мінету.
- Ну, так, — буркнув у відповідь Сем, було схоже, що йому зовсім не сподобалася картина, яку намалювала його підсвідомість.
- Дідько! — вилаявся раптом він.
- Що таке? — нічого не розуміючи, запитала я.
- Відчуваю, що хочу скрутити шию обом Стенлі. Та й взагалі, готовий вбити будь-кого, хто хоча б посміє поглянути в твою сторону. Так, — не даючи мені жодної можливості відповісти, Сем продовжував, — я ревную тебе. І мені глибоко насрати, є у тебе цей клятий мільйон чи ні. Я хочу, щоб ти належала тільки мені. Хочу засинати та прокидатися поряд з тобою в одному ліжку. Хочу…
Його слова були для мене настільки несподіваними, що я, яка завжди мовчки зносила до цього побої Джеймса, схлипнула.
- Ріта, — він змусив мене поглянути на себе.
- Вибач, тимчасова жіноча слабкість, — відповіла я, відчуваючи за це до себе неабияку ненависть.
Не зрозуміло, чи то слова Сема так на мене подіяли, а може й сама захотіла, але, не маючи більше сил стримувати себе, я, врешті-решт, заплакала. Спочатку тихо, а потім, давши волю емоціям, як можна голосніше.
Нічого не говорячи і навіть не роблячи жодної спроби, щоб мене втішити, він лише мовчки спостерігав. Тим самим даючи мені можливість виплакати всі ті образи та гіркоти, які скупчилися за весь цей час. І я була вдячна йому за це.
- Ну як? Стало легше? — простягаючи мені одноразову хустинку після того, як я заспокоїлася, запитав Сем.
- Набагато, — відповіла я, витираючи при цьому носа.
- Тоді… - не домовивши до кінця і загадково при цьому посміхнувшись, він, підхопивши мене на руки, відніс назад до машини і поклав на задні сидіння, — Лежи тихо й не ворушись.
Не розуміючи, що саме задумав Сем, я продовжувала слухняно лежала в очікуванні чогось невідомого. Тим часом, як він, згрібаючи розкидані по всьому салону купюри, з великою старанністю почав прикривати ними мої інтимні місця.
- Що ти задумав? — не втримавшись, поцікавилася я.
- Просто хочу зробити кілька знімків на згадку, — тут же відповів він, взявши при цьому в руки мобільний.
- Я так розумію, що просити у мене згоди, у твої плани не входило, — промовила я.
- Ну, так, — зізнавшись, Сем хотів зробити ще один знімок, але саме в цю мить пролунав дзвінок, — Слухаю, — відповів він.
Не знаю, хто і що сказав там йому на протилежному боці, але у мене з'явилася деяка ідея.
- Зрозумів, — відповів тим часом Сем.
А я, дочекавшись нарешті, коли він закінчить розмовляти по телефону, спитала:
- Я можу поглянути на фотографії?
- Звичайно, - нахилившись якомога нижче, відповів він.
Зробивши досить таки зацікавлене обличчя, я, на що Сем ніяк не очікував, в буквальному сенсі цього слова, смикнула його на себе забравши при цьому у нього мобільний.
- Я теж хочу кілька фотографій на згадку, — дивлячись на його здивоване обличчя, пояснила свою поведінку, перевівши при цьому камеру на мобільному в режим селфі.
- Сука, — не втримавшись вилаявся Сем.
- Яка вже є, — відповіла я, — До речі, маю зауважити, у тебе вельми фотогенічний зад. Мабуть, потрібно буде замовити дуже величезний знімок і повісити його в нашій спальні.
- Повтори, що ти тільки-но сказала, — попросив мене Сем.
- Хочу замовити величезний знімок та повісити його у спальні, — відповіла я.
- Ні, ти по-іншому сказала.
- По іншому? Не помітила.
- Ти сказала, що повісиш його в нашій спальні, — промовив Сем і тут же вилаявся, — Чорт! Зовсім з голови вилетіло!
Поспіхом одягнувшись, він тут же старанно почав щось шукати, невиразно бурмочучи собі під ніс і згадуючи всі ті лайки, які тільки знав.
- Ну де ж воно?!
- Може, ти хоч скажеш, що шукаєш? — поцікавилася у нього я.
- Твою спідню білизну, дідько би її вхопив!
- Можеш не старатись, — промовила я, — її не було.
- Ти, хочеш сказати…
- Я хочу сказати, що окрім сукні та джинсової куртки, ну також ще й туфель, на мені нічого не було. Дивно, що ти цього не помітив.
- Угу. Так, все. Часу в обріз. Вдягайся, якнайшвидше, — кажучи це, він тут же заходився запихати в пакет ті злощасні купюри, які ледь не коштували нам життя.
За той короткий час, що ми провели разом, я раптом зрозуміла, що саме про такого чоловіка, як Сем, а не Джеймс Стенлі, мріяла все своє життя. Саме він виявився тим найпрекраснішим принцом.
______________
"Це була остання глава із Семом та Рітою. Та це зовсім не означає, що ми будемо прощатися з ними назавжди. Так як обов'язково ще зустрінемо їх в одній із наступних книг, а за одне дізнаємося, як у них все склалося в подальшому. Будуть вони разом чи ні.????"
