Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
- Щось трапилося? — запитала я, коли ні з того, ні з чого Сем раптом різко зупинив машину.
- Нічого особливого, — відповів він, повернувшись до мене, а потім я відчула легкий укол.
- Сучи... — а далі суцільна темрява...
Мені снилося, що я лежу на галявині, а зверху на мене падає листя. Я намагаюся його упіймати, але чомусь не можу. А воно між тим все падає та падає. І тут один все ж таки впав на моє обличчя і, як не намагалася його з себе здмухнути, нічого не виходило.
Прокинувшись і побачивши розкидані по салону купюри, я спочатку нічого не зрозуміла. Але потім, через кілька хвилин, я накинулася з кулаками на Сема:
- Гад! Сволота! — я намагалася вдарити його якомога болючіше, — Хто тобі взагалі дав право торкатися моїх грошей?! — я була сильно розгнівана на нього.
Нічого не відповідаючи і мовчки зносячи побої, він тільки загадково посміхався у відповідь, чим ще більше мене злив.
- Ненавиджу! — вкотре замахнувшись на нього, крикнула я.
- Здається, я починаю розуміти, чому Стенлі, що одному, що іншому, подобалося тебе трахати, — перехопивши її руки та дивлячись мені прямо у вічі, промовив Сем.
- Можеш думати собі, що завгодно, — сердито прошипіла у відповідь, тяжко при цьому дихаючи.
- Крихітко, ти навіть уявити собі не можеш, що я навигадував за той час, поки ти спала, — промовив цей нахаба, — Але про це трохи пізніше. Зараз я хочу аби ти на дещо поглянула. Тільки пообіцяй, що не будеш більше битися.
- Постараюсь, — буркнула сердито йому у відповідь.
- Скажи, — спитав Сем, простягнувши мені якийсь маленький чорний квадратик, — ти знаєш, що це таке?
- Якась маленька чорна херня, — відповіла я, — По-твоєму я повинна розбиратися у ваших чоловічих іграшках?
- Ця маленька чорна херня, як ти її обізвала, — спокійно почав пояснювати мені Сем, — так званий засіб для прослуховування. Або, простіше кажучи — жучок. А тепер, будь ласка, дай відповідь на одне запитання. Невже, тобі не здалося підозрілим, що Стенлі раптом ні з того, ні з сього вирішив так просто взяти і спокійно віддати тобі таку велику суму? Чи ти вирішила, що настільки затрахала бідного старого, що він перестав розуміти, що робить?
- Я його не просила, він мені сам їх дав, — відповіла я, — і взагалі, ти казав тільки про одне запитання. Почекай, — зупиняю його, підозріло дивлячись на лежачий у себе на долоні предмет, від якого раптом стало не по собі, — він…
