Раді Вас бачити!

Сонце над Асторією повільно сідало, заливаючи їхню маленьку вітальню теплим, але абсолютно недостатнім для якісної зйомки світлом. Ліві вже вп'яте переставляла свій вживаний телефон із подряпаним корпусом на стос книжок, намагаючись зловити правильний ракурс.

— Ні, це жахливо, — пробурмотіла вона, вдивляючись у тьмяний екран. — Я виглядаю так, ніби тиждень жила в підвалі. Ця дешева камера з'їдає всі кольори. Мій вінтажний шовк виглядає як синтетика за три долари!

Скай, яка сиділа на підлозі, відкинувши за спину своє довге волосся, і тихенько перебирала гітарні струни, не витримала і розсміялася. Вона відклала інструмент і підійшла до своєї новоспеченої блогерки, обіймаючи її зі спини.

— Леді з Майбаха, ти виглядаєш приголомшливо навіть через об'єктив, який, здається, пережив кілька падінь на асфальт, — Скай залишила швидкий поцілунок на її скроні. — Але якщо тобі так потрібен голлівудський шик, у нас є секретна зброя.

Скай метнулася до підвіконня і з гордістю притягнула їхній найцінніший трофей зі «ступінгу» — настільну лампу з абажуром у вигляді великої зеленої жаби. Вона увімкнула її в розетку і підняла над головою Ліві, як справжній освітлювач на знімальному майданчику. Яскраве світло миттєво освіжило кадр.

— Скай, ти знущаєшся! — Ліві пирснула від сміху, прикриваючи обличчя руками. — Велика зелена жаба як професійне освітлення? Якщо хтось із моїх колишніх знайомих дізнається, мене назавжди відлучать від світу моди!

— Вони просто заздритимуть нашій винахідливості, — безапеляційно заявила Скай, пересуваючи жабу трохи правіше. — Давай, мотор! Розкажи їм, як перетворити ту спідницю із секонд-хенду на шедевр. Я триматиму світло стільки, скільки треба.

Ліві глибоко вдихнула, поправила ідеальний комірець знайденої на розпродажі блузки і натиснула кнопку запису. Коли вона почала говорити про текстури, правильні пропорції та змішування люксу з мас-маркетом, її очі загорілися тією самою впевненістю. Скай стояла поруч, терпляче тримаючи лампу, і з неприхованим захопленням слухала, як її дівчина перетворює звичайні речі на мистецтво.

Щойно запис закінчився і перше відео завантажилося на щойно створену сторінку «Астор в Асторії», Ліві нервово прикусила губу.

— Тепер найважливіше, — вона швидко застукала пальцями по екрану. — Я скинула посилання Джеммі. Сподіваюся, вона не вирішить, що я остаточно з'їхала з глузду.

Відповідь прийшла майже миттєво. Телефон завібрував від потоку повідомлень:

«О боже, Ліві! Ти жива!»«Це геніально! Цей лук просто відвал усього!»«Роблю репост прямо зараз. Всі наші просто луснуть від заздрощів, коли побачать, яка ти крута і справжня!»

Ліві з полегшенням видихнула і притиснула телефон до грудей. На її обличчі розквітла широка, абсолютно щаслива усмішка. Початок був покладений.

Минуло два тижні. Акаунт «Астор в Асторії» повільно, але надзвичайно впевнено набирав оберти. Репост Джемми спрацював як ідеальний трамплін: спочатку на сторінку набігли старі знайомі та нью-йоркські пліткарі, щоб подивитися, як низько впала спадкоємиця імперії. Але замість жалюгідного видовища вони побачили стильну, впевнену в собі дівчину, яка перетворювала дешеві знахідки на справжні модні шедеври. Аудиторія почала рости, і тепер Ліві чекала не лише на потенційних рекламодавців, а й зареєструвалася на платформі Buy Me a Coffee, чесно зізнавшись підписникам, що збирає на новий телефон із нормальною камерою. І люди, яким подобалася її щирість, справді почали надсилати донати.

Одного вечора Скай повернулася додому, випромінюючи задоволення. Вона роззулася, підійшла до кухонного столу і з хитрою усмішкою витягла з кишені потертих джинсів акуратно складену стопку готівки.

— Мій учень сьогодні вперше зіграв складний перебір без жодної помилки, — з гордістю заявила Скай, кладучи зароблені долари на стільницю. — А це означає, що сьогодні ми не готуємо, а замовляємо найбільшу піцу в Асторії. Гуляємо!

Ліві сиділа за столом, схилившись над екраном свого смартфона. Вона підняла очі на Скай, і в них блищали не сльози відчаю, як ще зовсім недавно, а яскраве, непідробне захоплення.

— Скай... підійди сюди, — тихо покликала вона, відкладаючи телефон.

Скай підійшла ближче, обіймаючи її за плечі, і зазирнула в екран. Там був відкритий банківський додаток із балансом їхнього рахунку.

— Дивись, — палець Ліві ледь помітно тремтів, коли вона вказувала на суму. — Ми заплатили за комунальні послуги, купували продукти, я навіть замовила ту вінтажну сумочку з барахолки для нового огляду. Але... завдяки твоїм урокам, твоїм виступам у пабі і моїм першим донатам на «каву», ми практично не вийшли в мінус.

Скай уважно подивилася на цифри. П'ятдесят тисяч доларів, які Констанція перевела їм для старту, залишилися майже недоторканими. Вони не просто виживали, розтягуючи подаровані гроші, — вони самі забезпечували своє життя.

Скай перевела погляд з екрана на Ліві. Її очі потеплішали. Вона нахилилася і торкнулася своїм лобом лоба Олівії.

— Ми справляємося, леді з Майбаха, — прошепотіла Скай, відчуваючи, як груди розпирає від гордості за них обох. — Ми справді це робимо.

Ліві кивнула, потершись носом об її ніс, і її обличчя осяяла широка, вільна усмішка. 

— Ми не просто справляємося. Ми живемо. І знаєш що? Я страшенно хочу піцу!

Паб «Мідний гріш» гудів п'ятничним вечором. У повітрі висів густий аромат крафтового пива, смаженої картоплі та старого дерева, а за столиками жваво гомоніли місцеві. Але для Ліві весь цей галас відійшов на задній план, щойно на невелику дерев'яну сцену в кутку піднялася Скай.

Світло єдиного софіта вихопило з напівтемряви її постать. Скай підключила гітару, звично відкинула назад своє вогняне волосся і вдарила по струнах. Її голос — низький, трохи хрипкий і неймовірно сильний — заповнив приміщення, змусивши навіть найгучніші компанії біля барної стійки стишити розмови. Вона грала блюз, прикривши очі, повністю розчинившись у мелодії. Тут, на цій крихітній сцені, в потертих джинсах і простій футболці, вона здавалася більшою за весь Нью-Йорк.

Ліві сиділа за маленьким круглим столиком біля вікна, підпервши щоку рукою, і просто не могла відвести від неї погляду. Вона дістала телефон і увімкнула камеру. На екрані Скай виглядала трохи розмитою через погану оптику, але ту шалену енергетику не могла зіпсувати жодна пікселізація. Ліві записала коротке відео для сторіс «Астор в Асторії», додавши лише один маленький смайлик у вигляді вогника. Ніяких пафосних підписів не потрібно було.

Вона відклала телефон на стіл і зробила ковток темного пива, яке ще місяць тому здалося б їй занадто гірким і простим. Спостерігаючи, як пальці Скай віртуозно ковзають по грифі, Ліві раптом чітко усвідомила: їй абсолютно байдуже на втрачені трастові фонди, відсутність охорони та зниклий із гардероба дизайнерський одяг. Тієї миті, слухаючи голос дівчини, яка витягла її з прірви і показала, що таке справжнє життя, Олівія відчувала лише одне — абсолютне, беззастережне і всепоглинаюче кохання.