Раді Вас бачити!

Я бачив цього хлопця щонайменше двічі на тиждень - у вівторок та у п'ятницю, коли він доставляв нам товар. Перед вихідними в нас частенько бував ажіотаж, особливо, коли на носі були свята. Як не крути, а книги все-таки дуже хороший подарунок – будь-кому та в будь-які часи.

Юнак в порівнянні зі мною, був досить кремезним, підкачаним - воно й не дивно з його професією - і до біса гарним та сексуальним – саме на мій смак: світле коротко стрижене волосся, з якого взимку часто струшувалися краплини води, які до того були сніжинками, сірі глибокі очі, спокусливі, почервонілі від холоду і постійного облизування вуста та милий кирпатий ніс. Так, саме настільки добре я вивчив цього хлопчину!

Але найчастіше я звертав увагу на його руки. Точніше на те, що в моїх фантазіях він міг зробити цими величезними долонями і грубими пальцями.

А ще - він був гетеро. І цей факт був найсумнішим з усього. Тому що якби він одного разу не прийшов до книгарні з дівчиною, то я би досі думав, що він по хлопцях і спробував би підбити до нього клинці. Але потім стався такий облом.

А я весь цей час думав, що він зі мною фліртував...а це виявилося просто ввічливе дружнє спілкування. Хай йому грець!

Але ми здружилися не зважаючи на те, що мене до нього скажено тягнуло.

Його звали Богдан. Йому - 25 років. Цьогоріч він закінчував заочне навчання і підпрацьовував то тут, то там доставляючи товар на замовлення. Він хотів бути журналістом, але доводилося вчитися на щось більш приземлене, що дозволить заробляти на життя. Тому він обрав таку популярну зараз сферу менеджменту. Про це все я довідався під час наших частих теревеньок за келихом пива після роботи. Кілька разів він навіть кликав мене до себе, де ми дивилися його улюблені «Зоряні війни», щось випивали, їли, розмовляли і загалом – гарно проводили час.

Пропустимо той момент, коли одного разу я так сильно напився, що досі при згадці того вечора Богдан або підтрунює мене, або загадково мовчить. А мене охоплює одне почуття – безкінечного сорому. Хоч я й не пам’ятаю, але підозрюю, що міг тоді збовкнути Богдану щось на кшталт того, що я - гей. Але хоробрості запитати в нього чи це так в мене немає.

Та навіть все це в купі з моїм невмінням випивати не заважає нам тусуватися і можна сміливо сказати, що дружимо ми ось уже як цілих півроку! Якщо точніше, то він – дружить, а я – сохну за цим хлопцем.