Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Шини завищали по асфальту, коли Роман різко крутонув кермо, виводячи машину з паркінгу. Машина мчала нічним містом, фари вихоплювали асфальт із темряви, а в салоні стояла задушлива тиша, яку порушувало лише нерівне дихання Лізи. Його пальці стискали кермо так, що кісточки побіліли, а біль у боці пульсував, ніби хтось раз за разом вганяв у нього ніж. Кров просочила сорочку, липка і тепла, але він не звертав на це уваги. Він переводив погляд на Лізу, яка сиділа на пасажирському сидінні, зігнувшись і тремтячи, наче промоклий птах. Ліза раптом потягнулася до нього, її рука ковзнула по його передпліччю, ніби шукаючи опору. Вона була надто п’яна і налякана, щоб тримати спину рівно та дивитись з викликом, як зазвичай, і виглядала загубленою, майже розчавленою. Дивлячись, як вона тремтить, Роман відчував, що у грудях підіймається буря від суміші гніву та жалю. Що це щойно сталося? Хто ці виродки? І чому вона, п’яна і безпорадна, полізла туди одна?
— Що це було? — нерівно пробурмотіла вона, вчепившись в його рукав.
Її нігті дряпнули шкіру, і він ледь не вилаявся вголос від цього несподіваного контакту.
— Сиди рівно, — кинув він різко, намагаючись зосередитися на дорозі.
Ліза раптово схлипнула і притиснула долоні до обличчя. Сльози полилися без упину, гучні, п’яні, наче в ній розірвалась наповнена водою повітряна кулька. Вона потягнулася до нього ще ближче, ледь вдарилась колінами об консоль, зойкнула і заревіла ще сильніше.
— Гей, заспокойся, — сказав він різко, але м’якше, ніж хотів. — Ти жива, все нормально.
Вона не слухала, її плече вдарилося об його бік, прямо в рану. Він зашипів від болю, відчуваючи, як кров знову потекла.
Роман різко звернув на узбіччя, зупинив машину і ввімкнув аварійку. Він поклав руку їй на плече, щоб відсунути, але вона притиснулася ще ближче, ховаючи обличчя в його грудях. Її волосся лоскотало його шию, і Роман відчув жар, якого не чекав.
— Лізо, досить, — сказав він, намагаючись відштовхнути її, але обережно, щоб не зачепити рану. — Ти п’яна, отямся.
Раптом вона відсахнулася, відчувши нарешті липку кров на собі. Розширеними очима подивилась на пляму на своїй сукні, тоді перевела погляд на його бік і тремтячими пальцями вказала на нього.
Роман нарешті сам глянув на свою сорочку — кров розтеклася широкою плямою, але він знав, що рана неглибока. Він різко розірвав ґудзики, зняв сорочку, витер нею кров і притиснув до боку. Потім повернувся до Лізи, показуючи їй рану.
— Бачиш? Подряпина, — сказав він холодно. — Крові багато, але це не смертельно. Заспокойся.
Вона дивилася на нього, її очі були каламутними від алкоголю і сліз, але вона кивнула, ніби намагаючись повірити. Її руки повільно опустилися, але вона все ще тремтіла. Роман дістав телефон, набрав номер Максима.
— Будь удома, — кинув він у слухавку. — Підготуй аптечку.
Він кинув телефон на панель і знову завів двигун. Ліза сиділа тихо, її ридання стихли, але вона все ще дивилася на нього, ніби шукала відповіді. Тоді тихо спитала, витираючи щоки:
— Куди ви мене везете?
Роман не відповів одразу, щосили зосереджуючись на темній дорозі. Він відчував пильний погляд на собі, і це дратувало.
— До мене, — сказав він нарешті, не дивлячись на неї. — Там безпечно.
Вона не заперечила, лише відкинулася на сидінні, безвільно кинувши руки по боках.
Що за чортівня постійно відбувається з цією дівчиною?
