Спочатку:
На сторінку книги
Пролог
Іноді ми думаємо, що пам’ятатимемо все.
Перший день нового навчального року. Перший дзвінок. Першу контрольну, яку хотілося прогуляти. Першу сварку з подругою через якусь дурницю. Перший сміх до сліз на задній парті. Першу закоханість, яку так старанно намагалися приховати.
А потім минають роки — і ти раптом розумієш: саме ці маленькі моменти й стали найважливішими.
Осінь прийшла непомітно.
Золоті листки кружляли над шкільним подвір’ям, вітер грався волоссям школярів, а коридори знову наповнилися гомоном, сміхом і знайомим запахом свіжої крейди.
Для когось це був звичайний понеділок.
Для когось — новий навчальний рік.
А для п’ятьох дівчат цей день мав стати початком історії, яку вони ще довго згадуватимуть.
Вікторія, Клер, Лоліта, Маша та Лія не знали, скільки всього чекає на них попереду.
Вони ще сміялися, будували плани, обговорювали одяг, хлопців та шкільні новини. Ще не знали, які секрети доведеться зберігати, які слова — пробачати, а які почуття — приймати.
Вони не знали, що дружба іноді проходить випробуваннями.
Що люди можуть з’явитися у твоєму житті зовсім випадково.
І що перше кохання далеко не завжди починається з романтичного погляду.
Іноді воно починається з…
— Ти дивишся, куди біжиш?!
Саме ці слова Вікторія скаже хлопцеві, якого того ранку бачить уперше.
Том навіть не здогадується, що ця дівчина запам’ятає його надовго.
А Вікторія й уявити не може, що хлопець у простій синій сорочці стане людиною, яка змусить її по-новому подивитися на дружбу, довіру і кохання.
Попереду будуть уроки.
Перерви.
Сміх.
Сльози.
Сварки.
Обійми.
Секрети.
І безліч моментів, які не помістяться в жоден шкільний щоденник.
Бо найважливіші уроки життя не завжди проходять у класі.
Іноді вони починаються саме тоді, коли закінчується дзвінок.
Між уроками та коханням.
