Раді Вас бачити!

Задумавшись, урешті-решт прийняв слухавку. Через деяку паузу він почув на другій лінії милозвучний жіночий голос, який до болю був знайомий Віктору. І який, він вже думав, що забув.

— Привіт, мій любий колишній, — майже замуркотіла, смакуючи свої слова.

— Думаю, жодна в світі людина не буде вітатися отак із людиною, з якою розійшлася, — і поглянув на циферблат, який показував лише набі цифор.

— Ну, а мені плювати на інших. Важливо тільки те, як я хочу.

— Ти, як завжди, у своєму репертуарі, Павук. Ти щось хотіла, що дзвониш на мій особистий номер? — він не питав, звідки вона його взяла, бо й так знав: у всьому винна її хакерська майстерність. Вона в цій галузі була генієм з дитинства. Захопливо й водночас небезпечно мати з нею бодай якісь контакти.

Згадавши минуле, Віктор різко стиснув кермо.

— Дзвонила привітати з твоєю маленькою перемогою, — спокійно промовила дівчина, наче це буденна для них справа, так розмовляти.

— Думаю, це не основна мета твого дзвінка. — припаркувавши машину на узбіччі, він узяв телефон у руки, щоб краще чути відповідь, яка прозвучала не відразу.

— Ну, як тобі сказати... Те, що ти мене ігнорував і скидав на Вовка, мене достобіса вибісило. Цілий місяць я намагалася вийти на тебе. Звісно, я знаю, чому ти так робив. Це була помста за те, що я не відразу пішла напряму до тебе, а використала для цього Шакала. Сподіваюся на твоє розуміння: тоді я ще обдумувала, наскільки хочу з тобою співпрацювати. А от сьогодні вже все вирішила.

— Що ти ходиш навколо? Ти ж знаєш, я це ненавиджу більше за все.

— О-о, повір, я справді тебе гарно знаю. — хмикнувши своїм думкам, дівчина продовжила: — У мене є для тебе пропозиція, краща, ніж минулого разу ніж пропонувала.

— І що це? Здивуй мене, — скептично поглянув за вікно машини. Там неквапливо йшла закохана молода пара, весело розмовляючи один з одним. Дівчина почала хихотіти в кулачок. Це нагадало Віктору те, що він всіма силами старався забути. Різко відвернувся, щоб більше не згадувати.

— Я знаю, що твоя ціль — не просто виграти на різниці акцій і призвести до хиткого становища компанію батька. О ні, ти набагато більш продуманий у помсті. І тому, трохи порившись у твоїй нижній білизні, дізналася, що в тебе готується злиття двох компаній. Які стануть повним конкурентом для компанії Електронік.

— Ці ж компанії записані на іншу особу, та й документи там оформлені так, що й комар носа не підточить.

— Пф, — у слухавку стримано засміялася й пояснила: — Той піда… кхм — прочистила начебто горло — я маю на увазі того біловолосого, що з’явився в твоєму оточенні після армії. Він ні на що не здатен, звісно, якщо це не стосується задобрення старих хуїв. Тому здогадатися, що це все твоїх рук справа, було простіше простого.

— Добре, тоді говори ближче до суті.

— Любий, який же ти все-таки нетерплячий. Це мені нагадує, як ми з тобою цю твою нетерплячість задовольняли через ліжко.

— Досить. Якщо зараз ти не скажеш щось корисне, я завершую дзвінок.

— Добре-добре, не нервуй так. У мене є детальний план, як полегшити інтеграцію виробництва обох твоїх компаній на ринок нашої країни. Саме в цій частині у вас все погано у планувані.

— Що взамін?

— Співпраця, — після паузи додала: — довготривала.

— Як ти плануєш відправити мені план? Знову залучиш своїх людей?

— О ні, любий. Якщо хочеш зі мною мати справи, то їдь до мене. Я вже набігалася за тобою, тепер твоя черга.

— Для чого тобі це? І взагалі, мені не надто потрібні твої напрацювання.

— Впевнений? — він нервово постукав пальцем по керму.

— Зараз приїду, — і, розвернувши машину, кинув слухавку.

Приїхавши на закритий склад, він припаркувася майже в пустоші. Де не було нікого іншого тільки один великий металевий цех, якщо не рахувати чайок та морський бриз. Павук обожнювала ще з дитинства море й саме тому тримала одну зі своїх баз саме тут. Віктор знав, де її шукати, бо був частим гостем всіх місць яких вона називала домом. І тільки тут вона приймала всіх свох клієнтів, яким він зараз і являвся. Ця дівчина була на прочуд параноїдальна і не довіряла нікому, окрім самої себе. Тому Віктор був впевнений, що інших баз які він відвідував вже немає.

Підійшовши до складу, постукав по залізних дверях. І ось вони автоматично відчинилися, відразу зустрівся з трьома чоловіками, які розслаблено сиділи на дивані по центрі цього великого пустого складу. Двоє грали на PlayStation у футбол і швидко втратили інтерес до новоприбулого. І тільки Шакал, тримаючи в руках недопите пиво, не зводив погляду з гостя.

Шатену нічого було сказати старому другові, тому, пройшовши повз, попрямував до залізних сходів, які вели в підземелля. Натиснув на ліфт, який самотньо стояв у кінці сходів, після чого зайшов усередину.