Раді Вас бачити!

Коли прокинувся, він не спішив вставати, спочатку потягнувся й тільки після цього важко піднявся з ліжка. Вчорашній день для Віктора був таким важким, що він ще не відійшов повністю від нього. Зустріч із минулим була болісна. Потім батько, Цезар, пробите колесо, ще й на додачу посварився із дружиною під кінець дня. Його це все виснажило настільки, що відновитися за ніч після такого було неможливо. Діставши телефон, він побачив, що фактично проспав два будильники. І зараз уже було 6 годин ранку.

Пішов у душ, щоб хоч якось змити із себе ці всі спогади та збиратися вже на роботу. Враз задзвонив телефон. Узявши слухавку, поставив телефон на гучномовець. Віктор став під теплі краплі води.

— Добрий ранок, занозо в сраці.

— Це ти собі говориш? — шатен поглянув на екран телефона, де відобразилося фото Карі. Він так і стояв у своїй гавайській різнокольоровій сорочці.

— Та я всю голову зламав, як ту горгону відвести подалі. Цілий день на це витратив, уявляєш? І ось нарешті придумав. Мені потрібно її запроторити кудись через тиждень, правильно?

— Так, — змивши із себе мило, Віктор уже вийшов із душу. — А краще буде, чим скоріш.

— Тоді як приїдеш до офісу, скажи, щоб вона поїхала разом зі мною до того складу, який ми нещодавно знайшли, по ньому проблеми.

— Я ж планував відправити туди інших. Навіть заготовив їхні документи на робочу відпустку. Та й роботи там на день ну плюс два дні дороги туди й назад, — здивувався шатен, який замотав на поясі рушник та вже мазав піною для гоління власне підборіддя.

— Ага.

— А мені потрібно, щоб ти її прибрав на цілий місяць, — почав проводити лезом бритви, знімаючи денну щетину.

— Боже, думав, ти мене похвалиш, а ти тільки придиратися й умієш. За ці дні я все порішаю і, може, навіть зумію її заставити звільнитися за власним бажаням.

— Вона може щось запідозрити, якщо я не поїду з вами. — обробивши шкіру лосьйоном, він дістав зубну щітку.

— Так тому й скажи, що плани міняються, і ти після обіду виїжджаєш туди сам, а вона, як закінчить тут усе, то повинна долучитися. І тоді я, як лицар, підбіжу їй на допомогу. Ну, коротше, там щось по ходу придумаю. Від тебе потрібно тільки, щоб ти реалістично зіграв свою частину і пішов після обіду з офісу. Постарайся переконливо, щоб всі повірили.

— Тоді я просто поїду до себе в будинок. Давно там не був, та й настав час уже зайнятися своїм хобі. — умившись, він витер рушником лице та вже збирався піти, як помітив, що в шухляді було надто багато флакончиків із гелями. Хмикнувши собі під ніс від здивування, він зачинив дверцята та пішов переодягатися.

— О, ти знову візьмешся за камеру і будеш фотографувати? Чи, може, на мотоциклі поганяєш по лісу?

— Тобі обов'язково знати, чим я займуся у свій вільний час? — перебирав сорочки, вибираючи з них світло-голубого відтінку.

— Ну що ти за людина! Тьху ти! Добре, чекаю на твій приїзд. Вона, напевно, вже краситься для тебе в офісі.

— Це вже її проблеми, — і кинув слухавку.

— Ну що за чурбан! — невдоволено проговорив Карі, заправивши своє відросле світле волосся. Поглянув у дзеркало, провів по густій щетині та невдоволено пробурмотів: — Так загрузив мене роботою, що навіть часу піти до барбершопу немає. Впевнений, що ти, як завжди, будеш із ниточки зібраний, придурку. — і його блакитні очі врізалися в аватарку, на якій шатен сидів розслаблено на байкерському байку. — Заноза в сраці.

Дістав із пасажирського сидіння сумку, у якій тримав усі необхідні на сьогодні документи. Вийшовши з машини, Діма неквапливо пішов до ліфта. По дорозі встиг привітатися майже з усіма співробітниками, які вже спішили до робочого місця. Хоч у цій компанії й найбільше платили порівняно із іншими компаніями, та вимоги тут також були високими.

Аби як втиснувся в кабіну ліфта, яка була переповнена людьми. І ось поки доїхав до найвищого поверху, вже нікого, крім нього, не було. Опершись об стінку, світловолосий дивився, як крізь прозору стіну видно, що він піднімається на 36 поверх. Ліфт дзенькнув, і як тільки двері відчинилися він зустрівся з поглядом блондинки. Яка враз скривилася, коли побачила не того, кого очікувала. Вийшовши, Карі вирішив ще підпортити їй настрій.

— Що, очікувала побачити когось іншого? — і криво посміхнувся. Вона ж фиркнула та, повернувшись, пішла до свого робочого столу. На цьому поверсі були лише кабінет директора та її робочий стіл. — За ніч розучилася говорити? — на нього невдоволено зиркнули з-під окулярів, які вона вдягнула відразу, як повернулася на своє робоче місце.

— Чого тобі від мене потрібно, паяц?

— О, нові слова вивчила. Все хочеш довести, що ти не просто блондинка із смазливим личком, але й та, що знає багато образливих слів.

— Як же ти вже... — і в останній момент стисла свої губи в дві тоненькі смужки та вчасно замовкла.

— Чого така зла? До цього ти менш плювалася своєю кислотою, — він став, опершись об її робочий стіл, і фактично нависав над нею. Не витримавши його прямого погляду, вона відвернулася та промовила:

— А як інакше? То ти говориш, що мені допоможеш із завоюванням Віктора, потім кажеш, що нічого такого не говорив. І почав повністю мене ігнорувати, коли я в тебе питала, чому так кардинально все змінилося. А потім почав постійно завалювати роботою, яку раніше сам робив. Та так, що бос тепер навіть впевнений, що ця частина стала моєю, а не твоєю.

Почувши це все, Карі вирівнявся, хмикнув та пояснив:

— Ну, за допомогою в амурних ділах вибачай — справ надто багато, щоб ще цим загружати свою голову. А що до роботи — ти ж сама знаєш, що наше начальство почало поглинання закордонної компанії. А там роботи непочатий край, і тому на твої тендітні плечі впало це все.

— Я не розумію, чому саме я повинна виконувати твою роботу, — на нього знову гнівно зиркнули, і Карі не витримав спокуси, потягнувся до дівчини, зняв окуляри із завмерлої блондинки й, напівпосміхнувшись, пониженим голосом промовив:

— Як це ти не розумієш? Ти ж у нас розумниця, і ти все прекрасно розумієш.

Враз двері ліфта відчинилися, і до них долучився Віктор. Він неквапливо поглянув то на свого друга, який, нахилений, майже впритул до дівчини, тримав її окуляри, то на Світлану, яка завмерла в здивуванні й не знала, що робити.

— Цим займайтеся не тоді, коли за ваші години платить компанія. — і враз Карі вирівнявся, поставив окуляри на стіл і, як солдат, вирівнявшись, проговорив:

— Так точно.

Віктор ледь помітно посміхнувся, перевів погляд на блондинку, яка почала метушитися на робочому місці.

— Ви неправильно все зрозуміли, я...

— Припини, мені все одно, чим ви займаєтеся у вільний від роботи час, — і майже заховався за дверима свого кабінету, завмер, та, повернувшись до цих двох, проговорив: — Світлана, після обіду я поїду до нашого складу, який був створений першим, сам особисто. Обдумавши, краще вирішив, що хочу сам все там перевірити і нічого доручати це діло іншим. Ти поїдеш за мною після того, як підготуєш усі документи по роботі складу за останній квартал і відміниш ту групу яка планувала їхати.

— Але я ж не... — її перебив задоволений Карі:

— Думаю, я тобі зможу в цьому допомогти.

Поглянувши на контраст емоцій задоволеного друга й зовсім невдоволеної секретарки, Віктор хмикнув та зачинив за собою двері.

— Ну що ж, сподіваюся на нашу плідну співпрацю, — Діму веселило те, як вона скривилася. Та різко, взявши всі підготовлені завчасно документи, майже вибігла зі свого столу. Попутно штовхнувши хлопця плечем, вона побігла до кабінету начальника.

— Ну що за вперта дівчинка, — хмикнув світловолосий та попрямував до ліфта розпочати свій план дій.