Раді Вас бачити!

По завершенні робочого дня Віктор уже їхав у бік Юлія. Як відчув, що машину почало вести по дорозі. Різко зупинившись, вийшов, щоб пересвідчитися. І справді, він десь пробив колесо і тепер праве заднє було вже повністю спущене. Уже взяв телефон, щоб набрати й попередити про запізнення, як сам Цезар подзвонив.

— Вибач, Вікторе, сьогодні й найближчі дні я не зможу зустрітися з тобою... — потухлий голос міг бути в Цезаря тільки з однієї причини.

— Твій батько завітав до тебе? — у відповідь почув іронічне.

— Хех. Тепер жодна косметика не перекриє подарунки, що він залишив мені.

— Але це не заважає тобі передати те, що ти хотів. Сподіваюся — це щось, що пригодиться в нашому ділі.

— Я не хочу про це говорити зараз.

— Давай я приїду, і ми розберемося… — та йому не дав договорити Цезар, різко перебивши:

— Сказав же ні. Зустрінемося лише тоді, коли я звяжусь із тобою. — і кинув слухавку.

— Та якого біса! — зціпивши зуби, Віктор зі злості стиснув телефон. Набрав інший номер. Прозвучало два коротких гудки, і озвався робочий тон жіночим голосом:

— Добрий день, Вікторе Олексійовичу, — та він її перебив.

— Не назвав би я його добрим. Мені потрібен евакуатор для машини і щоб найближчими хвилинами мене забрали та відвезли додому. Локацію скину. — і завершив розмову, не слухаючи їхньої балаканини у відповідь.

Поки скидав локацію, холодні краплі почали падати на екран телефона. Він підняв голову і різко полило як із відра. Віктор опустив голову, скрізь стиснувши зуби, пробурмотів:

— Scheiße, — та заліз у салон машини.

***

За вікном уже давно зайшло сонце, і чутно було, як билися краплі дощу. Леона вже давно забрала у кур'єра чоловічі гелі й віднесла їх до шухляди у ванній кімнаті Віктора, замінивши той, що розбила. Час від часу вона відволікалася на серіал, що йшов фоном. Вона весь день працювала, бо її засипали пошту звітами співробітники її модельного агентства.

 Потягнулася, втомлено розім'яла шию. Поглянула на час та пішла перекусити. Спочатку потягнулася за звичкою до шухляди із снеками, та погляд зачепився за умивальник, у якому лежали пусті судки з обіду. Повернувшись до холодильника, вже дістала судочок, якій принесла її свекруха.

І у цей момент різко відчинилися двері, увійшов її чоловік. Леона передумала брати їжу і поставила її назад до холодильника, підійшла до нього. Він був наскрізь мокрий, і поки роззувався, його дружина промовила:

— З поверненням.

— Угу, — коротко відгукнувся він.

— Що було на роботі?

— Те саме, що й зазвичай: купа паперів, старих нудних дідів і все те, що тобі ніколи не було цікаво. — підняв він брову, дивлячись на Леону. Йому здалося дивним чути від неї класичні питання, які зазвичай ставлять справжні дружини, коли їхні чоловіки повертаються додому. Та й настрій у нього був максимально паскудний зараз, тому стримуватися у висловлюваннях він не міг і не хотів.

На його слова Леона тільки закліпала густими віями. Тоді як Віктор, спокійно повісивши пальто, пішов до своєї кімнати, залишаючи мокрі сліди на підлозі після себе. Перед тим як шатен зник за дверима кімнати вона окликнула його:

— Я що, щось не те спитала, що ти так різко відповів? 

Він, завмерши біля відкритих дверей своєї кімнати, глянув на неї:

— Те, що ти взагалі цікавишся, вже дивно. Ми протягом цього місяця жодного разу після того вечора не заговорили. А зараз ти питаєш банальні речі, на які не має сенсу тратити сили і час. Особливо нам. — і зачинив двері за собою.

Леона так і стояла, не зрозумівши, що вона не так зробила. Пожувавши губу в роздумах, вона вирішила полишити це і пішла доставати снеки та алкоголь. І поки не могла вибрати, що ж вона хоче перекусити, Віктор повернувся вже з мокрим волоссям, переодягнений у спортивні штани та футболку. Відкривши холодильник, він дістав свою вечерю й поставив її на розігрів.

— Бачу, моя мама приходила, — кинув поглянувши на неї.

— Так, вона багато привезла судочків із різними смачними стравами, тому краще їх візьми, а не ці порції без смаку й запаху, — відповіла Леона, нарешті визначившись із вибором, та дістала пачку чіпсів, а з холодильника: дві бляшанки з пивом.

— Я таке не їм. Воно надто некорисне для здоров'я. — і дістав уже розігріту порцію та сів за стіл.

— А як на мене, то твоя токсичність і грубість некорисні для здоров'я. А їжа, яку приготувала твоя мама, просякнута турботою й любов'ю. Вона не може бути шкідливою, — склавши на грудях руки, відповіла Леона.

— Ну, моя токсичність мені не шкодить. — напівпосміхнувся, додав: — Можливо, для оточення вона трохи шкідлива, але це вже не мої проблеми, — і, взявся за розігріту вечерю, почав уминати за обидві щоки.

— Що, важкий робочий день, що ти такий злий?

— Чого б це? Звичайний день, нічим не відрізняється від інших. До речі, що там із лікарем і твоєю ногою?

— Так, фіксатора вже немає. — і підняла штанину, щоб він упевнився. — Як ми й розраховували, через тиждень усі обмеження офіційно будуть зняті.

— Ну, тоді наш план залишається таким самим. Сподіваюся, ти його пам'ятаєш і не потрібно нагадувати, — кинув він, поставив пусту миску в умивальник і пішов до своєї кімнати.

— А що там повторювати? Ти фактично не пояснив толком нічого. Сказав тільки, що потрібно буде зіграти в коханців. — і, поглянувши йому прямо в очі, додала: — А і ще сказав, що ми будемо грати на публіку. Тому мені потрібно продумати образ, який зовсім відрізняється від мене звичайну. І те, що я не повинна дивуватися, що в новинах можуть з'являтися теми, начебто ти вже маєш якусь любовницю. Хіба це план, по-твоєму?

— Ну так, те, що я придумав, і справді є планом. Деталі дізнаєшся за необхідності. — і пішов до себе в кімнату.

— Для чого така секретність? Хіба тобі не здається, що це вже через край? — він, не повертаючись до неї лицем, змінив свій шлях і пішов у напрямку спортзалу, промовив:

— Начебто ти сама говорила, що згодна на все ради помсти. — і, підійшовши до скляних дверей, які відмежовували зони, повернувся до дружини та беземоційно промовив: — Якщо вже передумала, то так і скажи, щоб я вніс зміни в свої плани. — та зачинив за собою двері.

Леона не розуміла, чому їй стало так неприємно й що вона взагалі чекала від такого черствого чоловіка. Вони не говорили місяць, а коли з’явилася можливість, то просто перелаялися, кидаючись уїдливими словами один в одного. І якщо для Леони це було ненормально, то по Віктору вона б сказала, що його все цілком влаштовувало. Саме це її найбільше зачіпало.

Поглянувши на те, що тримала в руках, вона поставила все назад. Апетит повністю пропав. Забравши телефон і планшет, вона вимкнула телевізор і пішла до своєї кімнати.

У квартирі запанувала тиша, яку порушував лише монотонний шум дощу за вікном.