Раді Вас бачити!

Після того, як Лізет підхопила тренувальний меч, головуючий журі отримав велике задоволення від спарингу, давно його так не ганяли. Звісно, вона не перемогла, але й він ні разу не дістав її мечем, тож завдання вона виконала.

Після оголошення результатів, учасники Збірної мовчки пішли до таверни, всім було над чим подумати. Сьогодні Грах вперше побачив, як п’ятеро гравців без гризні, криків чи жартів — розійшлися хто куди. Троль зітхнув, ось вони особливості роботи в команді.

Крікс вилетів у вікно, прийшов час виконувати свої основні обов’язки. Він подумки перебирав плани, але спершу потрібно облетіти кімнати своїх, і з Лізет поговорити.

А ось у Лірель, цієї ж миті, були інші думки, і серед них не промайнуло ні однієї цензурної. Ледве переступивши поріг своєї кімнати, вона побачила, що в кріслі на неї чекає Ройова сходу. Та сама чорнява фея, яка хотіла її підставити в перший же день ігор.

— Не пам’ятаю, щоб вас запрошувала! Кімната не просто так була зачинена. Як ви взагалі оминули протикрильну пастку?! — обурилася Лірель і вказала на цілісіньку сітку на вікні.

— Ой, облиш, — махнула рукою Фая. — Я її придумала, і ось тобі перша порада: ніколи не створюй пасток, які сама ж не зможеш обминути.

— Лише перша порада? — єхидно запитала Лірель.

— Так. Ми не з того почали, моє ім’я — Фаяліноваль, але називай мене Фая і давай на ти, — миролюбно запропонувала та і вказала райдужній на друге крісло. — Є розмова.

— Для чого мені розмовляти з тією, що хотіла мене підставити через неясні наміри щодо ігор? — запитала Лірель, все ж сідаючи навпроти Фаї

— О! Тоді справа і правда була в іграх, але все змінилося, коли я дізналася про закляття тверезості.

— І що з ним? Не я перша, не я остання — впораюсь.

— Гм.. це, наприклад, як зараз? — вказала ройова на іскри магії, які злітали з рук Лірель.

Та підняла підборіддя і роздратовано відповіла:

— Ти мене нервуєш. Тож може не закляття потрібно знімати, а дати мені спокій?

Іскор стало більше і Фая підняла руку, заспокоюючи її роздратування:

— Спокійно, я прийшла пояснити тобі твій стан, якщо вже твоя ройова далеко. Це мій обов’язок. А ще — мені подобається жити в Санері, не хотілось би якимось ранком прокинутися на руїнах, бо тебе роздратувало дзижчання комара над вухом.

— А?

— Бе! Сафіра вам що, взагалі нічого не розповідала про нашу магію і для чого феям життєво необхідно пити все, що гарно горить?

— Ну, казала, що для зміцнення сил і гарного настрою, — вкрай розгубилася райдужна.

Фая нахмурилася.

— Вже щось мутить, старе.. схоже на неї чекає з’їзд ройових, — перевела погляд на Лірель, — якщо коротко: алкоголь справді впливає на наші сили, так їх легше контролювати. І тобі потрібно якнайшвидше зняти закляття і повернутися в рій. Або шукати важкодоступне для будь—яких істот місце і влаштовуватися там на все життя, вигнанки не просто так живуть уособлено.

Фая похмуро роздивлялася молоденьку райдужну, потім гмикнувши, продовжила:

— Я вже зробила запит на твого мага, тож вже завтра його мають доставити сюди. І відміну прокляття — я йому оплачу, тобі потрібно лише зачекати до завтра і зможеш повернутися додому.

Тепер вже нахмурилася Лірель.

 — Моя ройова розірвала зв’язок не задумуючись, а мене викинула, як непотріб, просто пожалівши грошей на відкуп.

— Боюсь, дівчинко, її мотиви набагато глибші, — задумливо промовила чорнявка.

— Без різниці! За оплату відміни прокляття — дякую звісно, але я не збираюся повертатись туди, де мене зрадили, — вперто промовила райдужна.

Фая розсміялася:

— О ні, мила моя. Я не альтруїст, я — ділець. Я оплачую відміну прокляття — ти вибуваєш з ігор і летиш додому. Інакше..

— Інакше, що? Мм? — Лірель встала.

— Інакше я дозволю тобі відчути наслідки тверезості, — з погрозою в голосі відповіла Фая.

— А хто сказав, що їх ще немає? — також з погрозою натякнула Лірель.

— Вулиці ж Санеру поки що не всіяні мерцями! — їдко відповіла Фая.

За тим повільно видихнула і затиснувши перенісся, промовила:

— Подумай про мою пропозицію до завтра. І постарайся стримувати свою магію, це друга порада. Якщо після змагань з твоєю участю, всі залишаться живими — я здивуюся. А я, нажаль, рідко дивуюся. Тож знайдеш мене, коли будеш готова.

Фая залишила на столі свій перстень.

— Це маяк. Знаєш, як користуватися чи й цьому Сафіра не вчить молодняк?

— Вчить. Але він мені не знадобиться. Я знаю ціну такій «помочі», — пригнічено промовила Лірель.

Фая схвально хитнула головою і вилетіла у вікно, навіть не помітивши «протикрилки», яка на неї не діяла. В її голові крутилося безліч думок: «Може не така й дурненька ця південна, просто не знає навіть основ фейських особливостей і вперта надмірно. Тому Сафіра її і поперла. Або все набагато гірше..».

Крікс, який стояв на карнизі між вікнами Лірель і Лізет, повільно видихнув. Добре, що Фая його не помітила, його від неї перетрушувало і пір’я здиблювалося на загривку, попереджуючи про небезпеку. Цікаво, що обере Лірель? Фая запропонувала цілком вигідну для неї угоду, і саме це верусу не сподобалося. Рій для фей дуже важливий.. він вже було сунувся у вікно Лізет, але хутко відскочив.

Адже сьогодні гості були не лише у феї, ледве Лізет зробила крок в кімнату — за нею зайшов Кел і зачинив двері.

— Поговоримо?

— А запитати до того, як увійшов? Я втомилася і не готова приймати гостей, — суворо звела брови Лізет.

— А ти вважай мене не гостем, а.. гм.. союзником з пропозицією. У тебе ж є союзники, Лізет?

— Звісно. Як і у тебе. Тільки давай швидше свою пропозицію, я пообіцяю її обдумати, а все інше — завтра.

— З якого ти роду?

Зрозумівши, що ельф, впевнившись у її статусі — прийшов скористатися цим знанням, Лізет заспокоїлася. Нічого іншого вона і не очікувала.

— Ти вже й сам зрозумів, що з наближеного до трону, але подробиць я тобі не скажу.

— А про мене ти знаєш, я — герцог. Не розумію, для чого це приховувати?

Лізет лише знизала плечима, показуючи мовляв: «не розумій далі, нічим допомогти не можу».

— Тож підсумуємо. Ти знаєш хто я, я знаю хто ти..

— Хмм..

— І я бачу в цьому знанні чудові можливості, — усміхнувся Кел.

Блондинка підняла брови:

— Здивуй мене.

І він не підвів:

— А виходь за мене заміж, Лізеет, мм?

Та встала, як блискавкою пришиблена:

— Що? У мене схоже слухові ілюзії, повтори?!

На противагу своїм словам, вона всім своїм виглядом показувала: «Ох, краще б тобі вдати, що мені почулося.. не повторюй, бо буде біда».

Крікс за вікном пискнув, побачивши її позу, а головне — роздуті ніздрі. Він давно вивчив поведінку людей, особливо дівчат: якщо схрестила руки на грудях — незадоволена, якщо притупує ногою — це вже гірше, а ось коли роздуває ніздрі — час втікати. Але схоже Кел був молодим, недосвідченим в розумінні натяків ельфом, тому буденним тоном продовжив:

— Ну а що? Я не хочу одружуватися з незнайомкою, а ти мені подобаєшся. Та й мені здалося, що симпатія взаємна. До того ж знайомий красунчик–ельф краще, ніж якийсь незнайомий кандидат, якого знайдуть для тебе батьки. Статуси, схоже у нас приблизно рівні, детальніше можна обговорити пізніше. То що нам заважає таємно побратися в Санері? Всі ж будуть у виграші.

— А ти не подумав, що в мене може бути наречений?

Кел, який вже було направився до крісла, спіткнувся.

— Що, вибач? — похмуро запитав у неї. Потім їдко додав: — і справді не подумав, що є олень, який може без свого супроводу чи охорони відпустити таку гарну наречену на ігри, навіть інкогніто.

Вона гмикнула на слові «олень», а Крікс мало не видав себе, смішком. Лізет вже ледве стримувалася, щоб не запитати, куди Кел сховав роги.

Але обличчя ельфа посвітлішало і він вигукнув:

— Та невже він краще за мене?! — поблискуючи очима, розвів руки і обернувся навколо себе, показуючи так би мовити, товар покупцю. Але покупець від того, чомусь ще більше розлютився.

— Та ні, таке ж тріпло, яке давши обіцянку одній — залицяється тим часом до інших. Забирайся!

Кел нахмурився. Він зовсім не розумів, чим міг так розлютити і образити дівчину. Він же бачив, що також їй сподобався. А для знатного шлюбу це вже велика удача.

Лізет не помітивши рухів у бік виходу, сама підійшла до дверей і відкривши, показала рукою на вихід, чеканячи кожне слово:

— Я ніяк не смію зі своїм непідтвердженим статусом, ще й не з гострими вухами, навіть дивитися у ваш ельфопихатий бік!

Хоч натяки Кел не розумів, пряму відмову було важко ігнорувати, тому він все ж вийшов. Але застиг ненадовго в коридорі, біля зачинених дверей, аналізуючи свої відчуття. Її поведінка зачепила, і чомусь, вона тепер ще більше йому подобається, з такою жінкою точно буде не нудно, а нудьга в ельфійському суспільстві чи не єдиний показник знатності. Нудьга, зверхність і замороженість почуттів. Він пересмикнув плечима від мотороху, який кожного разу пробирав, при думках про майбутню дружину, яку нав’язав йому батько. Що вона виявиться такою ж холодною, не здатною відчувати, як і всі у його сім’ї.

Лізет же тим часом ніяк не могла зрозуміти, чому так завелася. Те, що вона ревнує сама до себе ж — збивало її з толку. «Але ж він не знає про те, що саме я його наречена! Значить, все ж таки тріпло!», — нарешті знайшла сенс в своїх ревнощах дівчина і полегшено видихнула. Зараз взагалі не до того, де Крікса носить?

Нічого не підозрюючи про душевні страждання напарників, зі своєї кімнати вийшла Лірель. Вона прийняла рішення: повідомити про «візит» Фаї, новини про те, що її стан буде лише погіршуватися і попросити підтримки під час завтрашнього турніру, і від команди, і від Граха. Вона має пройти останнє завдання турніру на виліт, інакше все зроблене до цього піде коту під хвіст. Але самій їй схоже не впоратися. З цими думками вона і стукала в чотири кімнати по черзі, закликаючи всіх спуститися вниз до Граха.