Спочатку:
На сторінку книги
Вони знову зібралися разом. Та цього разу — не як дівчата, що шукають відповіді. А як ті, хто вже знайшли частину себе.
У середині кола — зошит. Відкритий. Чистий аркуш.
— Що тепер? — прошепотіла Крістіна.
Настя взяла ручку. Подивилась на подруг.
— Ми залишимо свою історію. І зробимо вибір — не втекти, не зникнути, а лишити знак для тих, хто прийде.
Вона написала перші слова:
"Це літо змінило нас. Якщо ти це читаєш — знай: мурашки не обманюють."
"Довірся тому, що говорить серце. Навіть якщо світ мовчить."
Даша підклала в зошит свою стрічку. Крістіна додала фото з того дня, коли вони ще сміялись. Настя приклеїла копію першої записки.
І вони всі підписались.
Нас було четверо. І ми більше не боїмось.
Коли вони пішли, ліхтар ще світив.
І в темряві, серед шелесту дерев — знову почулись кроки.
Хтось новий підняв зошит. І прочитав:
"Мурашки не обманюють."
"Почни з себе."
Кінець. Але тільки цього розділу. Далі — твоя історія.
