Раді Вас бачити!

Наступного дня Аліса зібрала трохи речей і пішла з валізою на вихід.

– Це що у вашій божевільні вже почалися відпустки? – традиційно неприязним тоном запитала у дівчини сестра. Товста й нахабна, вона стояла посеред маминої кухні й запихалася вчорашніми пиріжками, розтрушуючи крихти по підлозі.

– Так, почалися, – байдуже промовила Аліса та була рада, що крикливої матері зараз немає вдома. Інакше спокійно вийти не вдалося б.

Щоб уникнути пліток, дівчина попрохала Вадима зупинитися в сусідньому провулку. Ось він помітив її, підбіг і забрав валізу.

– І це все? Не хочу порівнювати, але моя колишня на пляжний вікенд тягала речей удвічі більше. Вибач, маленька! – радо поклав він збіжжя коханої до багажника й допоміг їй всістися на сидіння та зачинив дверцята.

– А я думала, що високі манери вже в минулому. Пробач! Як побуваю в тому будинку, зовсім інша стаю, – зітхнула дівчина. – Благаю, милий, їдьмо звідси!

Чоловік виконав її прохання, швиденько забрався з гидкої вулиці та знайшов тиху мелодію, щоб заспокоїти.

А в дарницькій квартирі на Алісу чекав сюрприз. Сьогодні старий стіл перемістився на середину кімнати й був на диво святковим: біла скатертина, свічки й скрізь улюблені хризантеми.

– Що це таке? Коли ти встиг? – здивовано замерехтіли оченята дівчини. А Вадим дістав з холодильника ігристе та вже приніс високі келихи, що знайшов у буфеті Стаса.

Поглинаючи його піднесений настрій, Аліса забула про своє минуле й спостерігала, як він запалює свічки. Ось господар майстерно відкрив ігристе й наповнив келихи.

А потім сталося неймовірне. Він дістав з кишені крихітну коробочку для коштовностей і відкрив... У сяйві свічок навколо затанцювали крихітні промінчики, а з очей Вадима посипалися блаженні смарагди.

Чоловік стримано опустився на коліно й Аліса відчувала, що наразі зомліє та почула його божественний голос:

– Доле моя кохана, зроби мене найщасливішим у всесвіті - будь моєю дружиною.

Підступне дихання застрягло в горлі, а серденько просилося до Нього. Сльози самі покотилися з її очей та Аліса приборкала шок і прошепотіла:

– Так, я буду твоєю дружиною. Найрідніший мій, без тебе я життя більше не уявляю.

Від її слів очі мужнього дорослого пана теж наповнилися щасливими сльозами. Вадим обережно вдягнув їй на пальчика заручальну каблучку й підвівся та пригорнув до себе з особливою ніжністю.

– Господи, який я щасливий, що тебе зустрів! А ще це найпрекрасніший вечір у моєму житті, єдина.

Вони пригубили вино, але до страв на столі не дійшли. Та й випивка була їм більше ні до чого. Хмільні своїми почуттями, Аліса й Вадим бачили лише зачаровані очі, слухали мову сердець та наповнювали одне одного неповторною мелодією КОХАННЯ!

Чуже, але магічне ліжко подарувало їм вже стільки блаженства, що комусь вистачило б на кілька життів. Аліса милувалася чистою краплинкою діаманта на пальчику й шепотіла:

– Господи! За що мені стільки щастя?

– А мені? Ти - божественний янгол та я не знаю слів, щоб подякувати як хочу. Завтра ж побуваємо у РАЦСі й пошукаємо церкву, де обвінчаємося, – взяв керування в свої вправні руки фінансист.

– Коханий, ти хочеш вінчання? Хіба РАЦСу не достатньо?

– Ні-ні! Я присягатиму кохати тебе перед Богом. Ти його посланиця і тому інакше не можна.

Від цих слів у Аліси по тілу поповзли мурашки й вона тяжко зітхнула:

– Прошу, не говори аж так проникливо, бо я заплачу.

– Знаєш, раніше я не знав сліз. А тепер від щастя частенько хочу плакати. Тільки наразі від хвилювання так їстоньки захотілося. Пішли посмакуємо тим, що приготував для нас знайомий шеф-кухар, – запропонував її граційний король-лев відчуваючи, що зголоднів.

– Я не проти. Навіть якщо запропонуєш разом полетіти до безодні, я не задумуючись погоджуся, – розсипала чарівний сміх Аліса й пішла слідом за стіл.

– Лише до безодні почуттів. Ми там завжди знаходимося. Тримай, я хочу ще раз випити за мою Кохану, – подав келиха Вадим і ця ніч здавалася первозданною.

Дивовижно, як швидко та невблаганно міцно оповили цих двох земних створінь високі почуття. Під час першого танцю вони відчули непереборний потяг. У другу зустріч, незрозуміло й магічно, поєдналися їх думки. А під час третього побачення, у чужому не дуже затишному домі, вони зрозуміли що пов'язані надприродно й міцно. І тепер наречені готуються стати родиною.

Позаду вже був день, коли майбутні Назаренки залишили заяву РАЦСі. А для Божого єднання парочка обрала неповторну Андріївську церкву. Ця культова споруда на високому пагорбі наче линула до неба. Так само як почуття Аліси з Вадимом.

Ще окрилений фінансист дав завдання тямущому рієлтору й той знайшов на Софіївській Борщагівці пристойний двоповерховий дім. Після незначної перебудови Вадим бачив там своє родинне гніздечко.

Широкий зелений двір потопав у трояндових кущах та мав на задньому дворі басейн і майданчик для пікніків. Алісі кредитну обновку він ще не показував. Вадим страшенно любив дарувати своєму янголяті сюрпризи.

Якось у вечірніх обіймах вона весело запитала:

– А скажи чесно: чому після першого танцю ти навіть не поглянув у мій бік? Я ж на тебе вмить запала й милувалася на відстані та хотіла бачити яскраве світло твоїх очей. А ти відвернувся й сидів, надутий мов сич.

Від отих її шалених залицянь Вадим щоразу втрачав розум, але гра на витривалість ще й досі мала місце в стосунках. Тому він відповів:

– Це тому, що ти не знаєш, як почувається мужик, коли відчуває свою половинку. А я тоді ледве сидів. Дихати за столом боявся, бо весь низ від болю занімів. Я до тебе жінок ненавидів і місяцями не торкався, а тут відразу прикипів. Ну, що відповів? Бо наразі за ті муки я тебе каратиму!

– Карай хоч до ранку... Я також дещо пригадаю тобі! – завелась улюбленою грою Аліса.