Раді Вас бачити!

У щедро випитих ночах кохання закінчився березень, а далі все навколо заполонила яскрава зелень і гучний пташиний спів.

Сьогодні Аліса завітала у дім батьків, щоб забрати ще деякі речі. Забринів телефон. Вадим хотів нагадати, що вони поспішають до ресторану аби узгодити меню весільного банкету.

– Любий, чекай. Я вже виходжу, – машинально відповіла дівчина.

– Тобто в тебе завівся «любий»? А ми думали, що ти принципово вперлася та в Ланки живеш, – почула нахабний тон сестри Аліса й від огиди зморщила носика.

– Чого мовчиш? Виходить і ніякої відпустки в тебе не було. То де ж ти осіла, недороблена? – тепер щастя, що наче оберіг трималося навколо Аліси, відступило й вона зловісно глянула на потворну родичку:

– Що немає кому за вами підлогу мити? То менше жери та вчися робити щось потрібне. Відійди, бо торбою скалічу, – штовхнула вона тупу потвору й стукнула зовнішніми дверима.

Як і минулого разу, Вадим чекав кохану в сусідньому провулку та зрозумів, що піднесений настрій їй зрадив.

– Сонечко, я ж казав, не ходи туди. Все, що потрібно - купимо. Чим сьогодні діставали? – збуджено поцікавився він.

– Коли я тобі відповіла, Віра дуже здивувалася, що в мене є чоловік. Думала, я у Лани перебиваюся, – схилилася до його міцного плеча Аліса та вже забула про колючі й заздрісні очі сестри.

Парочка замовила чудове весняне меню, для нечисленної компанії друзів і тепер залишалося дочекатися чарівного моменту.

Далі Назаренки поїхали, щоб подивитися на свою оселю. Щасливий Вадим не витримав та випадково прохопився, а вона неймовірно зраділа й підтримала його.

Тепер вони разом спостерігали за перебудовою дому. Робітники виявилися талановитими й працювали на совість. По всій оселі вже стояли новенькі ошатні меблі й задоволений фінансист остаточно розрахувався з хлопцями.

Аліса весело пострибала крутими сходами нагору й зойкнула від здивування:

– Коханий, це що таке? Невеличкий каток чи ліжко? Воно ж величезне й кругле! Тут нас з десяток поміститься...

– Нічого подібного! Велике ліжко - то святе. Адже я хочу кохати тебе у всіх напрямках світу. Ще з перших днів у Стаса мріяв про таке. Пам’ятаєш, як одного разу ми ледве не покалічилися і впали додолу? А тут подібна біда не очікує, бо он скільки місця. Перевіримо розміри? – жартома прошепотів їй на вушко Вадим, обійнявши ззаду.

– Що ти робиш? А на роботу хто поспішав? – марно намагалася зупинити шаленства закоханого дівчина. Та коли розвернулася, сперечатися з її Адамом було пізно. Скоро й на ній він залишив тільки вбрання Єви та вже вмостився посеред круглого полігону.

– Йди до мене на ручки… – промовив своїм неповторним баритоном так, що неможливо було відмовити. Аліса скорилася й поповзла до свого мисливця, на колінах, пластикою пантери. Спробувала обійняти й бажала відчути насолоду негайно, але чоловік надихався її красивими грудьми.

– Більше не можу… Візьми! – шепотіла до нестями збуджена половинка й поглядом благала про милосердя.

– Захоплююся твоєю первісною жагою... – відповів Вадим і обережно посадив її до себе на руки так, що його стрімкий боєць до дна заповнив гарячу нірку.

Від гострої насолоди Аліса скрикнула та вчепилася йому за шию. Вони милувалися взаємною хіттю й нічого не говорили. За них це робили променисті очі й розпалені тіла. Ось коханка не витримала блаженних мук і відкинулася назад. Вадим дозволив їй опуститися на спину й продовжував керувати частковим, ще більш спокусливим зануренням. А коли сп’яніла партнерка почала стогнати тихше, повернув її до попередньої пози й тепер мучив вустами соски та проникав у саму глибину збудженої вагіни.

З першої зустрічі вони відчули надприродне єднання, але такої неземної муки ще не переживали. Аліса вже кілька разів кінчила та все одно рвучко поглинала скам'янілу плоть коханого, як раптом почула його тихе прохання:

– Доле моя, нехай це станеться зараз...

– Так! Наразі гарний час, – погодилася вона й щасливий чоловік вибухнув життєдайним вогнем абсолютно незахищено та свідомо. А вона тонула в його оксамитових очах покірною вдячністю і ніжний стогін найщасливішої у світі жінки стелився десь під високими стелями їх сімейного гніздечка.

– Моя крихітка тепер знає: навіщо нам це ліжко? – утаємничено посміхався натхнений тим, що сталося Вадим. Він ніжно пестив її пульсуючий животик і розумів, що скоріше за все, нині вони зробили дитинку. Потім не стримався й додав: – Я вже бачу тебе пухкою й кругленькою.

– Ні, я категорично проти! І взагалі товстішати не обов’язково. У нас працює жінка, що має аж трьох дітей, але вона схожа на кістляву відьму.

– То може її діточки так муштрують. А я буду тобі у всьому допомагати, – обійняв її зачарований моментом чоловік.

– Я знаю. Тільки зараз від нашого «човника» у мене ніжки тремтять, мов у новонародженого курчати. І як я працюватиму? – намагалася побороти слабкість Аліса та відчувала у собі просто медову насолоду.

– Моє маленьке курчатко! То може поплаваємо ще раз?

– Ні-ні! Перестань, будь ласка. Так ти до своїх банківських справ сьогодні взагалі не доїдеш, – хитрощами втекла з його обіймів Аліса, а на серці вирувала весна.

Підходила дата, якої щасливі молодята чекали з нетерпінням і особливим трепетом.

Правда родичі Аліси якось дізналися, що їх ображена й беззахисна дівчинка, знайшла своє палке кохання та виходить заміж за успішного фінансиста. Лана божилася подрузі, що не випустила й пари з вуст. Але в держапараті було багато заздрісних жінок і вони плели язиками своє липке павутиння...

Щодо Вадима, то він дуже хвилювався перед знайомством поки єдиної доньки з майбутньою мачухою... Але зустріч виявилася доволі приємною. Дівчата поводилися, наче подружки або сестрички.

Правда, щоб задобрити доцю батько купив її останнього айфона і за це дитина-підліток могла бути приязною будь з ким. Ще була виснажлива подорож міськими бутіками, в пошуках святкового прикида для вередливої дівчинки. Чесно кажучи, весільну сукню Аліси виготовили набагато з меншими нервами.

Зараз Вадим віз з Борисполя свого вірного друга Стаса, що спеціально прилетів на весілля Назаренків. Адже це його скромний дім, на Дарниці, виявився доленосним і призвів до шлюбної урочистості.

– Назаре-брате! Ти не розповідав мені, як ви познайомилися? – жартома запитав Стас, хоч уже чув ту захопливу історію.

– Валігуро, йди до біса! Ти з цією дідівською борідкою поводишся, мов старий маразматик. Я пояснював тобі, що моя зіронька спустилася до мене з небес.

– Це коли ви танцювали під «Speak Softly Love» Ніно Роти? А ти знаєш, що він народився в Мілані?

– Ні, не знав. То це так ти нічого не пам’ятаєш, туристе? – жартував Вадим і чомусь пригадав, як його товариша ледь не посадили за чужі фінансові махінації.

Один банківський аферист вийняв з серйозної угоди кошти та скинув на рахунок Стаса й викликав аудит. Тільки до початку роботи комісії гроші зникли у невідомому напрямку, а справу на невинного все ж відкрили. І знадобилося немало зусиль вірних друзів, аби відбілити чесне ім'я співробітника. Саме після тих подій молодий чоловік знайшов роботу за кордоном і поїхав, щоб не пам'ятати негідних часів.

Правда знайти свою долю і в іншій країні він поки не зміг. Зате був неймовірно щасливий за Вадима, якому поталанило зустріти новий могутній стимул для радісного життя на землі.

– Я вже не можу дочекатися, коли ти познайомиш мене зі своєю зіронькою, – посміхався Стас. – Хочу побачити дівчину, котра зробила цю геометричну особистість такою неврівноважено щасливою?

– Ти спочатку заново познайомишся зі своєю халупою та не впізнаєш її. Бо моя крихітка зробила з неї рай. Стасе, там у тебе стіни чарівні! Ми з нею пізнали таке блаженство, що й досі не вірю собі. Я коли вперше її побачив - думав що марю. Та як доторкнувся, відчув долю. А тепер кожного дня в її очах живе мій світ, про який раніше навіть не здогадувався.

– Отак був чоловік і пропав... – посміхнувся Стас та поставив своєму старому другові беззаперечний діагноз.