Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Я лежу біля Віка...
Моя щока на його грудях...
Він такий теплий...
Але ноги мої відчувають жорстку тканину...
А не його шкіру...
Що це з ним?
Я проводжу рукою по його тілу намагаючись збагнути...
Що не так?
Щойно було ніжно...
Та вже грубо...
І я ніяк не можу...
Доторкнутись...
Веду руку до низу...
Вздовж живота...
І далі...
Я майже дісталася...
Він важко дихає...
— Вік?
Жорсткі пальці впиваються в мою руку...
Пробудження було несподіваним, не м'яким, а різким. Сон, ще мить тому був такий реальний, такий гарячий, почав танути, залишаючи по собі лише примарний відбиток....
Повіки затремтіли... я обережно розплющила очі...
Яскраве світло вдарило в них...
Я хотіла прикрити їх рукою, але її міцно тримали...
Що за чорт?
Намагаюсь зфокосуватися на тому де я знаходжусь і що відбувається...
Але реальність виявилася іншою...
Замість знайомих обрисів, обличчя Віка, розтануло...
Та постало зовсім інше...
Міцна щелепа, гострі риси обличчя, дуже невдоволено стиснуті губи...
О чоооорррт!
Погляд підіймаю вище і я розумію, що на щоці присутній шрам...
Халепа!
Мороз пройшовся шкірою, я ковтнула слину...
Невже?
Мої очі підіймаються по обличчю, і всі мої сумніви й надії розтанули в погляді холодних сірих очей...
— Сандор?!
Він дивиться просто на мене, зчитуючи мій шок, і я розумію, що тілом я лежу на ньому...
— Так! Це лише Я! – Каже він крізь зуби, і відпускає мою руку. — Підйом!
Я заплющила очі і потроху відхиляюсь впираючись рукою йому в груди...
Трясця! Я прокинулася на Сандорі...
Кошмар!!!
Хвиля жару миттєво залила моє обличчя, а потім розлилася по всьому тілу. Незручність, гостра, нестерпна, стиснула груди...
Я згадала...
Згадала, як уві сні, занурена в марення з Віком...
Мої руки, немов самі по собі, досліджували, обмацувати...
Як мої пальці, ще не прокинувшись до реальності, несвідомо торкалися його тіла, його грудей... І майже...
Мене охопив справжній сором...
Його погляд сказав мені все...
Він прекрасно розумів про що я зараз думаю...
Я хотіла провалитися крізь землю...
Зникнути, тільки б не бачити його обличчя, не відчувати його погляду, який, як мені здається, вже знущався з мого збентеження...
Та я чортова збоченка!
І доки ця дилема душила мене з середини, Сандор лежав і терпляче чекав...
Лінива посмішка торкнулась його губ, а сірі очі все ще тримали мої у полоні...
Та йому увірвався терпець.
Схоже я надто довго розмірковувала про все це...
Тому що відчуваю як його руки лягли на мої плечі і відірвали моє тіло від свого...
Я перекотилась на своє місце, і мої голі ноги з'їхали з його ніг.
І ніби в своїх самих страшних кошмарах я чую голос...
— Гей, що відбувається?
Чорт!
Це Вік, тільки його зараз не вистачало!
Схоже він застав картину де Сандор знімав мене з себе.
Тому що, більше він не сказав ні слова, швидкими кроками Вік підійшов до Сандора і вмазав...
Я заверещала!
— Ти що робиш?!
Його кулак, здавалося, пробив повітря з таким гуркотом, що я аж здригнулася. Удар прийшовся точно в щелепу Сандора який лежав. Я бачила, як його голова відкинулася назад, як він на мить втратив свій пихатий вираз обличчя...
— Я попереджав!
І Вік вчепився йому в сорочку.
Я прикрила рот долонями, переводячи погляд на Віка.
В його карі очі... там була така лють, така образа, що мені стало страшно...
Він подумав, що Сандор чіпляється до мене, а це було не так. Я знала це. Але в той момент, коли кров загравала в скронях Віка, він не міг думати раціонально...
Сандор кинув погляд на мене, ніби питаючи: Що відбувається?!
Я похитала головою...
Якби ж то я знала! Але здогадуюсь...
І тут почалось страшне...
Сандор, скинув його руки, встав на ноги, не відриваючи погляду від Віка.
І відповів...
Не довго думаючи, а миттєво.
Його грізний і важкий кулак полетів в ідеально красиве обличчя Віка і той скривившись від болю відхилившись.
Губа його тріснула.
Та кого це хвилювало?
Вік вже давав здачі.
Вони продовжили битися, як два півні...
Я ледь оговтавшись від несподіванки, як п'яничка натягувала на себе свої штани.
Безпорадно оглядаючи галявину, почала шукати поглядом Еліаса...
Нікого крім цих двох...
— Еліас... Де ти?
Може хоч він їх вгамує...
Я кликала принца під звуки їхнього крехтіння від боротьби...
Це був не просто бій, це був вибух накопиченої напруги. Здається, що ці двоє давно хотіли випустити пару один на одного.
Сандор, з його постійною, майже зухвалою впевненістю, вказівками, і відвертою дратівливістю.
І Вік, з його прихованими емоціями, і попередженнями, просто дали вихід напрузі в цю сутичку.
Здається це мало статися...
Вони кружляли один навколо одного, як два хижаки, що вивчають супротивника. Кожен рух був сповнений сили і наміру.
Я бачила, як Сандор, незважаючи на удар, швидко оговтався. Його очі палали, але в них була і якась холодна розважливість. Він не був таким імпульсивним, як Вік.
Але Вік... він був як вулкан, що прокинувся. Його удари були швидкими, потужними, сповненими тієї пристрасті, гарячковості яку я так добре знала.
Яку ще пам'ятала від сну...
Халепа!
Він бився, бо хотів бою...
Я бачила, як він намагався дістати Сандора, як той ухилявся, іноді відповідаючи різкими, точними ударами.
Це було жахливо...
Це було по дурному...
— Припиніть! – Я кричала посеред галявини, та жоден йолоп мене не слухав.
Я бачила, як їхні обличчя спотворюються від напруги, як піт стікає по їхніх скронях, як кожен удар відлунює в моїх грудях. Це був не просто бій двох чоловіків. Це був вияв їхньої сутності, їхньої сили, їхньої прихованої боротьби.
І я, стоячи осторонь, відчувала себе причиною...
Знову...
Еліас в біса де ти?
З кожним ударом, що досягав цілі, я відчувала легке тремтіння землі під ногами. Сандор, з його незворушністю, здавалося, грався з Віком, як кіт з мишкою, але в його очах я бачила іскру справжнього азарту.
Він не бився, він насолоджувався...
А Вік... він був як буря, що не знає, куди її несе, але точно знає, що хоче зруйнувати все на своєму шляху.
Він накидався на Сандора, отримував відповідь і бив знову.
Їхні обличчя було червоним від зусилля, губи стиснуті, криваві, а кулаки – як камені. Я бачила, як вони намагаються втриматися, їхні тіла кричать від напруги, але дух бою був непохитний...
Жага вмазати і щось довести схоже в них однакова...
І в цьому їхньому відчайдушному опорі, що вони чинили одне одному, було щось неймовірно сильне, щось, що змушувало моє серце битися ще швидше...
Удар, випад, блок і новий удар.
Після вчорашнього тренування, я вже дивилась на бій по іншому. Я намагалась запам'ятати стійку, як уникати удару, як робити хибний маневр, і якщо вже чесно, то молилась, щоб це мені ніколи не знадобилось!
Я бачила, як вони обоє, незважаючи на біль і втому, продовжували мутузитись.
Моя паніка пройшла. Я просто дивилась на це, як на демонстрацію! Вони немов два дикі звірі, що зійшлися в смертельному поєдинку. І я, затамувавши подих, чекала, хто ж вийде переможцем з цієї битви, яка мала багато значення для них.
В цей час на шум прийшов Еліас.
Сам принц поглянувши на те що розвернулось перед ним, просто похитав головою, і пішов збирати табір.
Я могла б як дурна докликатися до них, вмовляти, або приморозити...
А могла бути корисною як Еліас.
Тому я плюнула на це все і пішла за ним.
Займатися дійсно важливими справами!
**************** Сандор ******************
Я відчув легкий дотик, що почався з шиї, а потім спустився нижче, до грудей. Розплющивши одне око, я побачив її.
Руда голівка на моїх грудях, і тонкі і ніжні ручки торкаються мене.
Чорт!
Мої груди розпирало від задоволення, я на секунду заплющив очі...
Вона не просто торкалася мене, а ще й поклала на мене ногу.
О, боги!
Я відчував, як моє тіло реагує, як наростає збудження.
Це насправді, чи мені сниться?!
Від кожного її подиху біля моєї шиї напруга в низу збільшується...
Її дотики були такими палкими, такими безтурботними, що зводили з розуму...
Я розплющив очі, озираючись.
Навколо нікого не було.
Навіть добре, що вартові не тут.
Випишу їм прочуханку пізніше!
І тут її долоня ковзнула по моєму животу, поверх сорочки. Напруга внизу лише посилилася.
Пиздець, я зараз вибухну!
Ще мить, і я зупиню її. Лише хвилинку, секундочку і все...
Я кинув на неї погляд, відчув її запах... Гірська свіжість і трішки тіни...
І тоді її красиве обличчя, притиснуте до моїх грудей, здригнулося. Замріяний вираз змінився на здивований, розгублений.
І саме тоді, коли її пальці майже досягли моїх штанів, її губи розтулилися, язик облизав їх.
— Вік...
Я завмер.
Сука!
Що за чортівня?!
Їй сниться Блек.
Ну все! Лють охопила мене.
Я перехопив її тремтячі, дослідницькі пальці.
Ні хріна!
Ще чого?!
Жінка зі мною в ліжку не буде думати про іншого!
Я вибухнув.
Вчепився їй в руку, відчуваючи, як вона прокидається.
Ось він! Мій момент тріумфу!
Вона не оговтається від такого шоку. І це на краще. Нехай обирає свого ровесника.
Плювати!
А я навіки забуду про це завдання, про неї і про короля. Моя служба завершиться, і все...
Так!
Чудовий план.
Та зараз... Нехай отримає свою порцію сорому...
Вона дивиться на мене так, ніби побачила привида. Ну, може, й так! Я ж не той, кого вона очікувала побачити, правда?
Ці її очі...
Зелені...
Я на хвилину ненавиджу цей колір...
Спочатку в них було стільки сумнівів, а потім – повне розчарування. Я бачив, як її надія згасла, коли вона зрозуміла, хто перед нею.
І погляд на шрам на щоці... Так, він є.
Не знаю, чи це мене робить страшнішим в її очах, але це частина мене, я з ним надто довго, щоб не знати як він впливає на жінок.
А потім, здається, вона усвідомила, що лежить на мені.
Розчервонілась...
Ох, ця її реакція!
Я відчув, як вона напружилася, перевів погляд на шию, вона ковтнула слину. І цей її погляд...
Ніби вона не вірить своїм очам.
— Сандор?! – прошепотіла вона. — Так! Це лише Я! – Не міг стриматися, щоб не сказати це крізь зуби. Відпустив її руку, бо знав, що це не той момент для ніжності. Вона хотіла цього не зі мною. — Підйом! – Сказав я, намагаючись звучати якомога суворіше.
Вона заплющила очі, відхилилася, спираючись на мене. Я відчував її вагу, її тепло. І це було... дивно.
Вона завмерла, чи що, стала вся рожева, те що треба!
Для кращого ефекту, я зняв її за плечі з себе.
Та не встиг я повністю насолодитися тріумфом, чи бодай поглузувати, як почувся крик Блека.
— Гей, що відбувається?
Приїхали... явився чортяка!
Йди до біса... геть не до тебе зараз!
Та він підлітає і сам напрошується. Бо його кулак б'є мені просто в обличчя.
Присмак заліза у роті.
Ну шмаркач!
Чіпляється клешнями мені в сорочку. Щось там меле своїм язиком.
Оговтавшись я кидаю на неї погляд.
І це твій в біса кавалер?!
Вона розгублена лише прикрила рот від шоку.
Ну все!
Значить виб'ємо лайно.
Він якраз підходить ідеально, для моєї "розрядки".
Або хороший секс, або хороша бійка.
Вибирати не доводиться!
Відчіплюю його руки від своєї сорочки.
Підводжуся і вмазую з усієї сили в його гарну пику... Боги!
Та це до біса приємно!
Кулак просто таки здійснив мрію моїх останніх днів, чесне слово!
Далі ми просто вже били одне одного і це дійсно було чудово, вгатити йому з усієї сили, не дівчинка, витримає.
Хук від нього з правої в вухо, прямий удар в живіт.
Ох боляче, але я не залишусь в боргу.
З оберту поцілив йому в щелепу, одночасно заїхавши кулаком в печінку.
На обличчі в нього бурі плями, чудово...
Харкайся кров`ю, хлопче!
Першу вже пролито і можна не стримуватися.
Я насолоджувався, він запальний та це на краще.
Голова гаряча, а рухи передбачувані.
Я кружляв і відбивався, атакував захищався. І мушу визнати він не слабак.
Вмазав мені в бік добряче, але і прилетіло йому у відповідь гарно.
Ну я його майже почав поважати...
Та його дивний погляд не лишав мені сумніву. Він здається мені надто зацикленим на Місандеї, а це може бути небезпечно, для неї в першу чергу.
Отже, кров текла, кулаки пекло, а ми все ніяк не могли зупинитись...
Доки не почули шалений звук копит.
Обернувшись в бік звуку я пропустив удар, та це дрібниці...
Коні на шаленій швидкості неслись до нас...
Від цього я охуїв!
Доки ми тут начищали пики... Еліас і Місандея зібрали коней і наші речі, а я навіть, не помітив коли вона пішла... так захопився.
Дурень!
І зараз вона мчала на шаленій швидкості і вела за вожі кобилу Блека за собою.
А з заду неї чувся ґвалт голосів і ржання коней...
Еліас вів Оріона... І мене пройняв мороз...
З заду за ними на шаленій швидкості рухався великий загін вершників.
Пиздець!
Блек побачивши це припинив свої "шлюбні танці"...
Ми відступили один від одного...
Місандея вже була біля нас. І вчепившись в гриву своєї кобили на ходу, Блек заскочив на неї. Теж саме я зробив з Оріоном, як тільки Еліас під'їхав ближче.
— Як вони нас знайшли? – Запитав я у Еліаса.
— Поняття не маю, але ми вшиваємось... Мчи перший показуй дорогу.
Я не став зволікати, пришпорив коня і порівнявшись з Місандеєю почав скакати поруч, направляючи її в бік озера, там земля рівніша і є шанс відірватися...
Ми виїхали на берег і мчали мов божевільні...
Я не проти бою, але якщо можна уникнути сутички, то чому б і ні?!
Тим паче, що з нами жінка...
Сука!
Я був злий на себе, злий на Блека і трішки навіть на неї, добре, зізнаюсь хоч сам собі... не трішки!
Тихий ранішній лісний берег озера зустрів нашу шалену погоню не надто привітно...
Просто таки навпаки...
ЦЕ ПИЗДЕЦЬ!
Вітаю мої любі))
Ну що? Як вам глава? Вже цікаво що далі?
Я обов`язкоов вам розповім у наступному розділі))
А поки ви чекаєте...
Я буду рада вашим коментарям, відстеженням і зірочкам))
І кожному з вас шлю своє сердечко )))
щиро ваша Світт Лана))
Мур мяу)
