Мені казали, що мій дар — це перевага. Вони не розуміли, що іноді найгірше покарання — знати, що відчувають інші. Я записував усе, що не міг сказати вголос. Те, що приховував від друзів. Те, що боявся визнати навіть самому собі. Це не історія героя. Це історія хлопця, який намагався не втратити себе у світі, де чужі емоції стали його власним тягарем. Мене звати Ред. І це мій щоденник.

Приквел до циклу «Колонія. Історія Ріки», написаний у формі особистого щоденника.

1426 рік. Візантія. Костянтин, молодший брат імператора Івана, кохає Індаро. І навіть готовий просити брата про благословення на не рівний шлюб. Він зустрічає свою кохану в умовленому місці.
Та повернувшись до палацу, принц отримує від брата наказ відбути до Мореї, де й де підготовка до війни. Принц відпливає з надією, що його мрії збудуться. Але що буде далі не знає ніхто...

Полонянка, служниця, і нарешті леді. Меліса отримує все, про що мріяла: безпеку, родину, статус високорідної дальї. Та все це тільки на словах. Попри визнання батька, в очах далів вона лишається простою людською дівчиною, а для сім'ї Каделів — небажаною донькою і навіть ворогом. Адже дружина батька налаштована повернути спадок сина і в її рукаві козир — життя матері Меліси.
Як повернути своє і стати частиною світу далів, не втративши власного полум'я, якщо маленька іскра може розпалити справжню пожежу?