Другий твір із серії коротких романів у стилі «Чорного дзеркала».

Насамперед хочу висловити безмежну вдячність Катерині Шальнєвій — талановитій художниці, яка подарувала цьому роману його обличчя.

Люсіль дванадцять. Кожен її ранок починається з неприємної буденності. У школі вона ховає втому за сарказмом і збирає мільйони переглядів у TikTok завдяки відео про власні провали.

Через кілька днів Люсіль випадково заражається невідомим вірусом. Спочатку здається, що це лише звичайний приплив енергії. Та свідомість школярки починає стрімко змінюватися. Зникає звичний порядок, люди дедалі частіше поводяться незрозуміло, а кожне нове повідомлення лише посилює страх. Дорослі втрачають контроль над ситуацією, а правила, за якими ще вчора жило суспільство, перестають діяти.

Ласкаво просимо до Агрії — маленького містечка на березі Азовського моря, де, здається, нічого не трапляється. Та варто придивитися уважніше — і ви зустрінете дивакуватого мера Куропася, листоношу, який випадково може змінити історію міста, балакучих мешканців, незвичайних тварин і події, що балансують між реальністю та дивом.

На читачів чекають кумедні пригоди, яскраві персонажі, добрий гумор, несподівані повороти та світ, у якому звичайне легко перетворюється на диво.

«Місто Агрія. Книга перша. Куропась і потужні рішення» — українське фентезі з елементами магічного реалізму, натхненне Азовським морем, природою, традиціями та людьми українського півдня.

Це історія про місто, куди неодмінно захочеться повернутися.

Третій твір із серії коротких романів у стилі «Чорного дзеркала».
Що станеться зі світом, якщо одного дня тварини стануть такими ж розумними, як люди? Одвічно людство вважало себе єдиним господарем планети, будувало міста, захоплювало території та використовувало інших живих істот для власних потреб, не замислюючись, що одного дня вони можуть усе це усвідомити. Тепер тварини здатні мислити, говорити, навчатися, об’єднуватися та боротися за право називати цей світ своїм. Одні прагнуть мирного співіснування з людьми, інші вважають, що людство має відповісти за століття поневолення. Світ змінюється, і цього разу питання не в тому, чи зможуть тварини вижити поруч із людьми, а в тому, чи зможуть люди знайти своє місце у світі, який більше їм не належить.

Андромеда зустрічає дослідників не тишею далеких зірок, а ревом, шурхотом крил і слідами істот, які ніколи не мали боятися людини. Другий том «Великого атласу галактичної фауни» переносить читача у світи, де еволюційна конкуренція створила одних із найнебезпечніших хижаків відомого космосу. На вулканічних рівнинах полюють вогненні бігуни, у печерах голосами жертв заманюють міміки, над штормами ширяють королівські буревії, а десь серед червоних скель гуде низькочастотний рев Багряного громохода. Кожен вид має власну еволюційну історію, анатомію, поведінку та місце в екосистемі. Це не просто бестіарій — це польовий звіт із галактики, де помилка спостерігача часто стає останньою.

Казка скінчилася фразою «жили вони довго й щасливо». Нікому й на думку не спало, що це звітність. А звітність приховує більше, ніж повідомляє.

Кіт у Чоботях став поважним сеньйором, але миші теж читають казки: дванадцять поколінь вони вели мемуари в тріщині за каміном, і їхня гільдія прийшла до Кота з претензією. Так народжується служба державного обліку: аудитор — той самий ошуканий син мельника, а консультант — найстаріший військовий щур країни.
Супротивники тут не зубасті, а процедурні: людожер, що підробляв королівські підписи; архіваріус із шухлядами компромату; сусідні монархи, які загарбують королівство під виглядом щедрих подарунків.
Іронічна сатира про державу, чесність і мишей, які занотовують усе. Рядок «жили довго й щасливо» буде зведений у протокол. Питання одне: якою ціною?