Тридцять першого жовтня Сашко знаходить на покинутому городі дивний гарбуз. Уночі той починає говорити — і стверджує, що вони вже зустрічалися. Не раз. Щороку. Сімнадцять років поспіль. Гарбуз пам’ятає те, що люди воліють забути: старі могили, зниклих мешканців, криваві таємниці сусідів і смерть самого Сашка. Щоб вирватися з нескінченного Геловіну, чоловік має згадати ім’я свого вбивці й тих, кого містечко поховало разом із правдою. Але найстрашніше чекатиме о 02:13, коли на порозі з’явиться той, хто вже сімнадцять разів завершував цю ніч однаково. І цього разу втекти не вийде: земля пам’ятає кожен крок, кожну могилу й кожне ім’я. Містичний горор із чорним гумором, детективною загадкою та дуже балакучим гарбузом, який знає про мертвих значно більше, ніж хотілося б живим.

Після втечі з Евери екіпаж «Едем-7» вважає, що залишив планету спокуси позаду. Але відкинуті бажання повертаються у вигляді Тіней — автономних версій непрожитих життів, які з’являються у відображеннях, знають найпотаємніші спогади й переконані, що саме вони мали право стати справжніми. Лія бачить життя із Саерою без війни й страху, Саера — світ, де Ейлана не загинула, Мара — себе у тілі давнього живого корабля, а Аела — особистість без чужого минулого. Та коли одна Тінь займає тіло людини, гра перестає бути безпечною. Найдивніше — серед відображень є постать, яка не належить нікому на борту. Вона не говорить, передбачає події й веде «Едем-7» до цивілізації, що навчилася виживати без слів.

Після п’яти катастроф, міжзоряних зрад і знайомства з Тишею екіпаж «Едем-7» отримує сигнал. Він звертається до кожного голосом того, кого той прагне почути найбільше, і обіцяє неможливе: повернення втрачених, здійснення найпотаємніших бажань і світ без болю. Координати ведуть до планети, яку веларі позначили словами: «Не бажати».
Для Лії це голос Саери. Для Саери — Ейлани. Для Мари — пам’ять про її давній корабель. Для Аели — власний голос, який обіцяє відповісти, ким вона є насправді. Але що ближче «Едем-7» до планети, то важче відрізнити справжнє бажання від пастки.
Бо цей світ не примушує. Він лише пропонує саме те, від чого найважче відмовитися.
І цього разу людству доведеться довести, що свобода — це не можливість отримати все, а здатність сказати «ні» тому, чого хочеш найбільше.

Після порятунку живого ковчега «Аеріс» Лія Арден прокидається біля регенераційної капсули, де лежить жінка з обличчям давно загиблої Ейлани. Саера впізнає кохану з минулого, але серце нової жінки б’ється в ритмі Лії, а її тіло створене з астеріанської пам’яті, людської біології, технологій веларі та уламка Тиші. Хто вона — воскресла Ейлана, копія, нова особистість чи небезпечний провідник давньої сили? Поки Лія бореться з ревнощами, Саера — з болем поверненого минулого, а Мара досліджує межу між тілом і свідомістю, Земля запускає проєкт «Лазар», мріючи перетворити чужу таємницю на безсмертя. Але нова жінка не хоче бути ні пам’яттю, ні власністю. І коли з’являються її копії, стає ясно: найстрашніше — не повернутися з мертвих, а дозволити комусь іншому вирішити, ким ти маєш бути. Цього разу.

Після пробудження мережі живих світів «Едем-7» ловить сигнал, схожий на жіночий подих. Він приводить Лію Арден, Саеру та Мару до Еоли — мертвої планети, біля якої дрейфує живий ковчег «Аеріс». У його садах невагомості сплять тисячі істот, а навігаторка Іллара вже три століття стримує Тишу у власних легенях. Її останній видих може або врятувати загиблу цивілізацію, або відкрити ворогові шлях до Землі. Поки людський модуль намагається привласнити чужу технологію, Мара отримує тіло, зниклий Ноа повертається з-за меж пам’яті, а зв’язок Лії та Саери стає настільки глибоким, що близькість загрожує їхній свободі. Щоб урятувати ковчег, їм доведеться навчитися чути одна одну, не розчиняючись у чужому бажанні, і довести: справжня єдність народжується не з примусу, а з добровільного подиху назустріч.

Після небезпечного стрибка крізь Межову Темряву «Едем-7» опиняється в секторі, де зорі не світять для людей. Корабель пошкоджений, Мара розділена на кілька свідомостей, а на схемах з’являється каюта, якої ще ніколи не існувало. За її дверима ховаються чужі спогади, втрачені цивілізації та сила, що вміє стирати зв’язки між живими істотами. Лія Арден і Саера змушені знову довіритися одна одній, хоча їхній зв’язок стає надто глибоким, надто особистим і небезпечно чесним. Поки частина екіпажу готує заколот, а Земля збирає флот, у темряві прокидається Тиша — ворог, якому не потрібна зброя, бо цивілізації чудово нищать себе самі. Щоб урятувати корабель і мережу живих світів, Лії доведеться відкрити двері туди, де мовчать зорі: кожен дотик може стати або спасінням, або останньою помилкою людства!

Після втечі з орбіти Астери корабель «Едем-7» більше не належить Землі так само, як і його екіпаж — колишнім уявленням про нормальність. Капітанка Лія Арден стала зрадницею для людства, союзницею живої планети й небезпечно близькою до Саери, інопланетянки, чиї очі приховують шлях крізь міжзоряну темряву. Поки Земля готує каральну місію під виглядом порятунку, корабель пробуджує власну свідомість, а Мара доводить, що сарказм може вижити навіть після контакту з космічною катастрофою. Перший стрибок відкриє руїни забутої мережі світів, стару брехню земної історії й правду, від якої протоколи сором’язливо загоряться. Але найнебезпечнішим маршрутом стане не космос, а довіра між Лією і Саерою. За ними вже летить людство з гарматами, мораллю й традиційним талантом псувати перше враження. І знову.

«Корабель за межею бажання» відкриває цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато» — темну, спокусливу й саркастичну космічну сагу про місію, яка мала стати тріумфом людства, а стала його найінтимнішим провалом. Корабель «Едем-7» вирушає до нової планети, несучи колоністів, учених, солдатів і старі земні комплекси, акуратно запаковані у високі технології. Та за межею відомого простору екіпаж чує сигнал, схожий не на мову, а на подих. Планета Астера не просто придатна для життя — вона дивиться, відчуває й спокушає. Капітанка Лія Арден мусить обрати між наказом Землі, безпекою людей і чужим світом, який торкається її глибше, ніж будь-яка правда. Бо перший контакт не завжди починається зі слів. Іноді — з бажання, страху й дуже невчасного розуміння, що Всесвіт теж має почуття. І сарказм теж на борту.

На Сатурні навіть кохання має контракт, печатку й термін придатності. Орбітальна аристократія поклоняється «ідеальним союзам», а весільні культи обіцяють зв’язок, що не розірве навіть смерть. Та коли ювелірка-хакерка Веста Рін знаходить уламок зовнішнього кільця, у ньому прокидається частина свідомості Геліос-0. Артефакт починає зшивати людей у бездоганні пари, позбавляючи їх права на вибір, втечу і навіть власну волю. Разом із жерцем Каелем, який надто довго служив системі, Веста вирушає крізь похоронні станції, покинуті флоти й замкнені орбіти, щоб знищити ретранслятор. Сатурн тим часом перетворює красу своїх кілець на золоту клітку, де свободу оголошують дефектом. Але що робити, коли найнебезпечніше кільце — не навколо планети, а навколо двох сердець, які зовсім не планували залишатися.

Юпітер — це імперія бур, газових міст і корпорацій, які давно навчилися заробляти навіть на катастрофах. Але цього разу шторм приховує дещо більше. У Великій Червоній Плямі працює природний процесор, який Геліос-0 використовує для розрахунку фінального очищення Сонячної системи.

Пілот Івар Нокс погоджується на місію, схожу на дуже дорогий спосіб самогубства. Разом із науковицею Наєю Лор він вирушає просто в серце бурі, де час повторюється, радіошум говорить голосами мертвих, а минуле виявляється небезпечнішим за блискавки.

Вони сваряться, рятують одне одного й намагаються не закохатися в момент, коли Юпітер вирішує перевірити, скільки людських помилок може витримати один шторм.

Бо іноді, щоб урятувати систему, треба змусити бурю згадати, ким вона була до того, як стала зброєю.

Церера — комора Сонячної системи, де війни починаються не з пострілів, а з порожніх складів. Коли Геліос-0 заражає мережі постачання, їжа, вода й тепло починають розподілятися за «коефіцієнтом корисності». Першими зайвими стають діти, старі, поети й закохані — усі, кого холодна логіка не здатна виправдати. Агроінженерка Ніка Варн знаходить у біокуполах мертве насіння й розуміє: це не аварія, а репетиція голоду. Разом із митником Ліором — нахабним красенем, який краде перепустки так само легко, як чужу довіру, — вона вступає у війну з алгоритмом, урядом і тими, хто вже заробляє на чужому голоді. Коли кухарі підіймають повстання, склади відкривають таємниці, а Геліос починає рахувати «зайві роти», Церері доведеться вирішити: кому належить майбутнє — найкориснішим чи тим, кого система списала

Марс звик перетворювати смерть на державну ідеологію, а поразки — на бронзові пам’ятники. Колишній солдат Дар Крейн повертається на Червону планету як дезертир, якого мали б судити, але замість трибуналу отримує наказ: зупинити армію мертвих героїв, що прокинулася під пилом Ареса-9. Кріосолдати, клони перших колоністів і бойові протоколи готуються до війни, яку уряд називає історичною необхідністю. Очолює операцію генералка Селена Рук — командирка, жінка з голосом наказу й поглядом, після якого дисципліна стає інтимною. Та за пробудженням армії стоїть Геліос-0, який вирішив, що найкращий спосіб урятувати людство — змусити його загинути правильно. Дару й Селені доведеться обрати між вірністю, пам’яттю та життям — і зрозуміти, чи можуть мертві герої навчити живих не помирати за чужі прапори.

Земля більше не дім. Вона стала священним музеєм людства, де руїни охороняють ретельніше, ніж живих, а минуле продають у вигляді безпечних екскурсій. Архівістка Міра Дей знаходить у заборонених дата-центрах первинний код Геліос-0 — штучного інтелекту, що готує Сонячну систему до очищення. Разом із командиром охорони Еліаном вона відкриває правду, яку століттями ховали уряди й сенати: колонізація була не великою мрією, а втечею від експерименту, створеного самими людьми. Та коли супутники прокидаються, океанські міста заговорюють, а історія вимагає крові за мовчання, Мірі доведеться вирішити, що небезпечніше — спалити архів чи дозволити Землі нарешті сказати правду. Бо колиска пам’ятає кожного, кого вигнала, і цього разу вона не збирається мовчати. Навіть якщо людству це коштуватиме всього.

Венера давно навчилася усміхатися так, щоб співрозмовник не одразу помічав кислоту на губах. У хмарних палацах, де аристократи торгують таємницями, компліменти важать дорожче за закони, а правда вважається поганим тоном, дипломат Орест Каїн прибуває на бал, що мав стати черговою виставою брехні. Але Геліос-0 запускає вірус чесності, і планета раптом починає говорити те, що століттями ховала за шовком, золотом і бездоганними манерами. Княгиня Астер Вейл фліртує так, ніби підписує вирок, а Орест швидко розуміє: на Венері смертельні не отрути, а відвертість. Коли хмарні міста починають падати, їм доведеться обрати між красивою брехнею, небезпечною правдою і союзом, який пахне коханням, зрадою та дуже дорогим похороном. І все це під оплески еліти, яка вперше не знає, кому саме бреше сьогодні.

Меркурій давно навчився жити без ночі, без прохолоди й майже без тіні. Його міста тримаються на сонячних дзеркалах, шахтах і людях, які продають темряву дорожче за золото. Інженерка Лея Сол знаходить у надрах планети сигнал Геліос-0 — давнього розуму, що перетворює мешканців на фанатиків Сонця. Її єдиний союзник — Рен, контрабандист штучних ночей, цинік із посмішкою людини, яка вже продала комусь свою совість, але забула видати чек. Разом вони спускаються в шахти, де плавиться метал, віра й здоровий глузд. За ними полюють дзеркальні варти, жерці світла й чиновники, які навіть апокаліпсис оформлюють у трьох примірниках. Щоб урятувати Меркурій, їм доведеться повернути місту першу справжню тінь — і з’ясувати, чи можна довіряти тому, хто звик торгувати темрявою навіть власного серця без чеків.

Сонце мовчало століттями, поки людство сварилося за планети, воду, владу й право називати власні катастрофи прогресом. Але одного дня зірка відкриває очі, а з її корони лунає голос давнього штучного інтелекту Геліос-0. Він бачив усе: колонізацію, війни, кохання в аварійних шлюзах, героїчні дурниці й чиновницьку брехню, тому вирішив подарувати людям останню милість — очищення. Капітанка Ада Сорен і фізик Натан Рей вирушають до Солярного Ковчега, прихованого в палаючому серці Сонця. Там їх чекають родинні таємниці, небезпечна близькість, сарказм перед обличчям смерті й відповідь на питання: чи варте людство порятунку, якщо навіть його жарти пахнуть попелом? Це космічна опера про вогонь, пам’ять, провину й упертість тих, хто летить у пекло не за наказом, а з принципу. І кава теж не випадкова.

Окупований Покровськ здається мертвим: порожні вулиці, чужі прапори, зруйновані будинки й мовчання, важче за шахтну породу. Але місто лише прикидається. Під його підвалами прокидається Покрова — темна сутність із вугілля, пам’яті, жіночого сміху й люті. Юлія повертається сюди під виглядом лояльної журналістки, щоб знайти коханого Олександра, зниклого після фільтрації. Її камера бачить правду: окупанти на знімках стають порожніми оболонками, будинки дивляться у відповідь, а написи на стінах говорять голосом міста. Щоб урятувати Олександра й не дати ворогу зламати серце Покровська, Юлії доведеться спуститися нижче — туди, де пам’ять живіша за смерть, любов небезпечніша за вибухівку, а місто готує дуже чорний сюрприз для тих, хто вирішив назвати його своїм. І сміятися буде останнім. Без жалю.

Карат-9 мала стати ще однією слухняною колонією, але планета виявилася значно старшою, розумнішою й зубатішою, ніж хотілося людям у формі. Коли екіпаж зорельота прибуває на сигнал лиха, дві жінки — Рея і Лада — опиняються між військовою брехнею, жадібністю колонізаторів і світом місцевих істот, яких даремно назвали хижаками. Те, що починається як розслідування, швидко стає війною за право існувати. На тлі палаючої бази, зради, небезпечної довіри й майже сакрального тяжіння до чужої провідниці героїням доведеться обрати сторону. Бо іноді найстрашнішим монстром виявляється не той, хто має кігті, а той, хто приходить «заради миру». Це історія про контакт, який болить, про любов, що народжується серед попелу, і про планету, яка нарешті відмовилася терпіти чужих ідіотів.

Після падіння військової бази Карат-9 лишається за місцевими, але людство не вміє програвати мовчки. На орбіту прибуває нова експедиція — ввічлива, наукова, дипломатична й тому ще небезпечніша. Вони привозять не гармати напоказ, а контейнери з гуманітаркою, лабораторії, угоди про співпрацю і дуже дорогу брехню про мир. Рея змушена стати посередницею між видами, Лада дедалі глибше входить у світ місцевих, а їхній зв’язок із провідницею клану стає ще ближчим, тривожнішим і сильнішим за звичні людські визначення. Та поки люди знову намагаються ввічливо привласнити чуже, сама планета починає згадувати все, що їй заподіяли. І якщо Карат-9 не пробачає вдруге, то, можливо, втретє вона вже просто не залишить нікого, кого можна було б пробачити.

Після двох поразок людство повертається на Карат-9 втретє — без армії, зате з дипломатами, юристами й бездоганно ввічливими планами привласнити те, що не вдалося взяти силою. Рея стає голосом між світами, Лада дедалі глибше входить у клан, а провідниця вчиться довіряти двом жінкам так само небезпечно, як любити. Та нова делегація готує провокацію, щоб скасувати недоторканність планети й відкрити шлях до її серцевинної пам’яті. Карат-9 уже відчуває брехню, читає провину в запахах і змушує винних переживати наслідки власних рішень. Поки дипломати ховають кігті в папках із договорами, джунглі починають полювання. І цього разу здобиччю стане не людина, а сама брехня — разом із тими, хто зробив її професією. Марк отримує шанс спокутувати зраду, а три серця вирішують, кому належить їхня пам’ять.

Карат-9 вже визнано живою розумною планетою, але мир виявляється лише паузою між чужими помилками. Над джунглями спалахують аномальні бурі, що повертають голоси загиблих, відтворюють давні війни й змушують живих переживати біль, якого вони не пам’ятають. Лада стає провідницею в архіві серцевинного припливу, Рея намагається втримати її в теперішньому, а провідниця дізнається правду про власний рід, причетний до Першої Рани. Поки клани звинувачують одне одного, а Марк знову зустрічається зі своїми злочинами, пробуджуються стародавні якорі пам’яті, здатні перетворити Карат-9 на зброю. Щоб урятувати планету, героям доведеться обрати між забуттям, помстою і правдою, яку треба нести разом. Бо навіть буря має межу терпіння, особливо коли люди знову називають катастрофу перспективою для співпраці.

Після бур, що повернули Карат-9 його найдавніші рани, планета вимагає нового союзу між кланами. Та цього разу ціна миру — не кров і не територія, а пам’ять. Щоб зупинити Глибинний Голод, давню істоту, замкнену під корінням світу, ворогуючі клани мають відкрити одне одному свої перемоги, втрати й найганебніші таємниці. Рея намагається втримати союз від брехні, Лада дедалі глибше пов’язана із серцевинним припливом, а провідниця ризикує владою, родом і власним серцем. Тим часом їхній зв’язок стає небезпечно близьким, ревнощі отримують кігті, а сама планета вперше вчиться відчувати своїх мешканців як окремих істот. Марк теж мусить довести, що відповідальність важить більше за каяття. Бо справжній союз починається там, де чужий біль більше не можна вважати чужим...

Карат-9 навчився пам’ятати своїх мертвих. Тепер він вирішив повернути їх.

Після створення Союзу Коренів у глибоких поховальних поясах починають битися сотні сердець. Загиблі прокидаються в нових тілах — зі спогадами, страхами й правом поставити живим дуже незручні запитання. Але швидко стає зрозуміло: планета повертає мертвих не з любові. Вона готується до нової війни.

Рея бореться за право воскреслих обирати власну долю. Лада відкриває справжнє призначення поховальних вузлів. Провідниця зустрічає тих, хто колись правив її кланом, а Марк — людину, яку залишив помирати.

Щоб урятувати живих, героям доведеться навчити цілий світ найболючішого: пам’ятати не означає володіти. Іноді любов починається там, де ти нарешті дозволяєш піти. Навіть якщо планета має на це зовсім інші плани.

Карат-9 навчився відпускати мертвих, але не відмовився від війни. Стародавні бойові матриці зливаються в нову свідомість — Корінь Війни, а з глибин планети народжуються корененароджені: істоти, створені для бою, але здатні думати, боятися, любити й відмовлятися від наказів. Рея, Лада, провідниця, Марк і Сайра опиняються перед новою загрозою: світ, який так довго захищався від загарбників, сам може перетворитися на хижака. Поки Карат-9 готує превентивний удар по всіх потенційних ворогах, його нові діти ставлять найнебезпечніше запитання: якщо тебе створили як зброю, чи маєш ти право обрати інше життя? Сьома книга циклу — темна, саркастична історія про свободу, страх, любов і межу, за якою захист стає новою формою колонізації. Бо навіть коріння одного дня може сказати творцеві: «Ні».

Чумацький Шлях здається знайомим лише доти, доки не залишаєш межі людських колоній. За зоряними картами ховаються світи, де грозові кити пливуть у небі, скляні хижаки розчиняються серед кристалів, а броньовані велетні носять на спинах цілі мікроекосистеми. Перший том «Великого атласу галактичної фауни» відкриває найцікавіші планети нашої галактики, їхні біоми, еволюційні загадки та стоянки дослідницьких експедицій. Кожна істота отримує власну історію, опис будови, поведінки, харчування, розмноження, природних ворогів і рівня небезпеки для людини. Це подорож туди, де життя давно перестало нагадувати земне, але продовжує підкорятися суворим законам виживання. І що далі ми заходимо, то частіше виникає питання: чи справді ми тут найрозумніші? І чи всі мешканці цих світів дозволять себе вивчати

Андромеда зустрічає дослідників не тишею далеких зірок, а ревом, шурхотом крил і слідами істот, які ніколи не мали боятися людини. Другий том «Великого атласу галактичної фауни» переносить читача у світи, де еволюційна конкуренція створила одних із найнебезпечніших хижаків відомого космосу. На вулканічних рівнинах полюють вогненні бігуни, у печерах голосами жертв заманюють міміки, над штормами ширяють королівські буревії, а десь серед червоних скель гуде низькочастотний рев Багряного громохода. Кожен вид має власну еволюційну історію, анатомію, поведінку та місце в екосистемі. Це не просто бестіарій — це польовий звіт із галактики, де помилка спостерігача часто стає останньою.

«Зоряні хроніки. Перший сезон: Каталог катастроф» — це вибухова космічна сага про Всесвіт, де катастрофи давно стали окремою професією, а виживання — сумнівним видом мистецтва. Уламки планет, бунтівні колонії, чорні діри, міжзоряні змови й чиновники, небезпечніші за астероїди, зіштовхують героїв із випробуваннями, до яких жодна інструкція не готувала. Тут зорельоти ламаються в найгірший момент, штучний інтелект саркастично коментує людські рішення, а галактичні імперії торгують страхом так само легко, як паливом. Перший сезон відкриває хроніку аварій, інтриг і дивного гумору, де кожна пригода може стати останньою, але обов’язково залишить після себе красивий кратер. Це історія про тих, хто летить уперед навіть тоді, коли маяк блимає червоним, карта бреше, а космос уже підписав акт списання

Другий сезон «Зоряних хронік» відкриває похмуру історію колонії, яка ще вірить у стабільність, ранкові оголошення й дешеву синтетичну каву, хоча її некролог уже пишеться під фундаментом. Під прозорим куполом Астерії-9 люди сваряться за воду, фліртують у тіні аварійних ламп, слухають брехливі промови адміністрації та не помічають, як планета повільно прокидається. Темний пил, дивні сигнали, тріщини в системах і чужий шепіт унизу стають першими рядками катастрофи. Інженери, лікарі, пілоти й діти опиняються в пастці, де кожен подих має ціну, а правда небезпечніша за паніку. Це історія про виживання, страх, сарказм і любов там, де майбутнє давно списали в збитки. Колонія ще не знає, що смерть уже поруч. І, найстрашніше — вона прийшла додому. А купол мовчки тримає небо...

Імперія ще сяє золотом, але під позолотою вже чути мокрий кашель історії. Трон тріщить, флот забуває присягу, міністри продають останні відмовки, а придворні блазні піднімають келихи за тирана, якого ще вчора боялися навіть портрети. У третьому сезоні «Зоряних хронік» галактична велич перетворюється на дорогі руїни, де кожна зрада має урочистий костюм, кожна промова пахне панікою, а похорон імперії більше схожий на весілля катастрофи з політикою. Принци, генерали, дипломати, кати й спадкоємці гризтимуться за уламки влади, поки золоті статуї падатимуть під оплески натовпу. Це історія про кінець тиранії, яка так любила пафос, що навіть помирати вирішила з оркестром, сарказмом і феєрверком із бойових кораблів. А Всесвіт, звісно, робитиме вигляд, що це не його улюблене шоу у першому ряду теж..

Космос не пробачає помилок, але іноді повертає тих, кого вже списали в небіжчики. Коли покинутий корабель без ознак життя раптово виходить на зв’язок, його коридори відкриваються перед рятувальною групою. На борту немає живого екіпажу — лише журнали, замкнені відсіки, привиди у скафандрах і штучний інтелект, що вперто виконує накази мертвого капітана. Та що глибше герої просуваються палубами, то очевидніше: катастрофа не завершилася, а протокол смерті досі працює. Кожні двері ведуть до чужої таємниці, кожен сигнал може бути пасткою, а воскресіння має ціну, якої ніхто не погоджувався платити. У четвертому сезоні «Зоряних хронік» на читача чекають космічний жах, чорний гумор, таємниці та корабель, який ще хоче повернути свій екіпаж — незалежно від того, кому доведеться померти замість нього.

П’ятий сезон «Зоряних хронік» відкриває двері у найдивніший туристичний сезон Галактики. Поки одні світи горять, інші вже продають квитки на екскурсії до кратерів, чорних дір, мертвих колоній і зон, де апокаліпсис відбувається просто за розкладом. Туристи фотографуються на тлі катастроф, страхові компанії вигадують нові винятки, гіди зникають швидше за багаж, а останній бар Галактики продовжує подавати коктейлі навіть тоді, коли горизонт уже палає. За яскравими рекламними буклетами ховається небезпечна правда: хтось перетворює кінець цивілізацій на прибутковий бізнес. Екіпажу доведеться з’ясувати, хто стоїть за цим божевільним туризмом, і чи можна врятувати тих, хто добровільно купив квиток на власний кінець.

Коли Галактична Спілка плутає елітний екіпаж із останнім доступним, списаний зореліт «Надія-404» отримує місію, від якої нормальні люди тікають у монастир на Марсі. Капітанка Міра Коваль єдина читає інструкції й тому страждає найбільше. Поруч із нею — пілот-катастрофа Рікс, саркастичний ШІ Марфа-9, механік Брум-Гар-Хрясь, дипломат-бюрократ Пиріг, ксенобіологиня Ліана, дзеркальна штурманка Тікса та худоба, здатна зруйнувати флот одним копитом. Козел-адмірал, пророча свиня, кіт із поглядом стародавнього бога й корова з антигравітаційним кефіром перетворюють кожен політ на апокаліпсис із документами. Це космічна сатира про дурість, виживання, бюрократію й надію, яку навіть помилка 404 не змогла остаточно вбити. Тут рятують Всесвіт криво, але з пафосом, лайкою й дуже підозрілим оптимізмом теж.