Космос не пробачає помилок, але іноді повертає тих, кого вже списали в небіжчики. Коли покинутий корабель без ознак життя раптово виходить на зв’язок, його коридори відкриваються перед рятувальною групою. На борту немає живого екіпажу — лише журнали, замкнені відсіки, привиди у скафандрах і штучний інтелект, що вперто виконує накази мертвого капітана. Та що глибше герої просуваються палубами, то очевидніше: катастрофа не завершилася, а протокол смерті досі працює. Кожні двері ведуть до чужої таємниці, кожен сигнал може бути пасткою, а воскресіння має ціну, якої ніхто не погоджувався платити. У четвертому сезоні «Зоряних хронік» на читача чекають космічний жах, чорний гумор, таємниці та корабель, який ще хоче повернути свій екіпаж — незалежно від того, кому доведеться померти замість нього.

Після небезпечного стрибка крізь Межову Темряву «Едем-7» опиняється в секторі, де зорі не світять для людей. Корабель пошкоджений, Мара розділена на кілька свідомостей, а на схемах з’являється каюта, якої ще ніколи не існувало. За її дверима ховаються чужі спогади, втрачені цивілізації та сила, що вміє стирати зв’язки між живими істотами. Лія Арден і Саера змушені знову довіритися одна одній, хоча їхній зв’язок стає надто глибоким, надто особистим і небезпечно чесним. Поки частина екіпажу готує заколот, а Земля збирає флот, у темряві прокидається Тиша — ворог, якому не потрібна зброя, бо цивілізації чудово нищать себе самі. Щоб урятувати корабель і мережу живих світів, Лії доведеться відкрити двері туди, де мовчать зорі: кожен дотик може стати або спасінням, або останньою помилкою людства!

Після п’яти катастроф, міжзоряних зрад і знайомства з Тишею екіпаж «Едем-7» отримує сигнал. Він звертається до кожного голосом того, кого той прагне почути найбільше, і обіцяє неможливе: повернення втрачених, здійснення найпотаємніших бажань і світ без болю. Координати ведуть до планети, яку веларі позначили словами: «Не бажати».
Для Лії це голос Саери. Для Саери — Ейлани. Для Мари — пам’ять про її давній корабель. Для Аели — власний голос, який обіцяє відповісти, ким вона є насправді. Але що ближче «Едем-7» до планети, то важче відрізнити справжнє бажання від пастки.
Бо цей світ не примушує. Він лише пропонує саме те, від чого найважче відмовитися.
І цього разу людству доведеться довести, що свобода — це не можливість отримати все, а здатність сказати «ні» тому, чого хочеш найбільше.

Після втечі з Евери екіпаж «Едем-7» вважає, що залишив планету спокуси позаду. Але відкинуті бажання повертаються у вигляді Тіней — автономних версій непрожитих життів, які з’являються у відображеннях, знають найпотаємніші спогади й переконані, що саме вони мали право стати справжніми. Лія бачить життя із Саерою без війни й страху, Саера — світ, де Ейлана не загинула, Мара — себе у тілі давнього живого корабля, а Аела — особистість без чужого минулого. Та коли одна Тінь займає тіло людини, гра перестає бути безпечною. Найдивніше — серед відображень є постать, яка не належить нікому на борту. Вона не говорить, передбачає події й веде «Едем-7» до цивілізації, що навчилася виживати без слів.