Імперія ще сяє золотом, але під позолотою вже чути мокрий кашель історії. Трон тріщить, флот забуває присягу, міністри продають останні відмовки, а придворні блазні піднімають келихи за тирана, якого ще вчора боялися навіть портрети. У третьому сезоні «Зоряних хронік» галактична велич перетворюється на дорогі руїни, де кожна зрада має урочистий костюм, кожна промова пахне панікою, а похорон імперії більше схожий на весілля катастрофи з політикою. Принци, генерали, дипломати, кати й спадкоємці гризтимуться за уламки влади, поки золоті статуї падатимуть під оплески натовпу. Це історія про кінець тиранії, яка так любила пафос, що навіть помирати вирішила з оркестром, сарказмом і феєрверком із бойових кораблів. А Всесвіт, звісно, робитиме вигляд, що це не його улюблене шоу у першому ряду теж..

На Сатурні навіть кохання має контракт, печатку й термін придатності. Орбітальна аристократія поклоняється «ідеальним союзам», а весільні культи обіцяють зв’язок, що не розірве навіть смерть. Та коли ювелірка-хакерка Веста Рін знаходить уламок зовнішнього кільця, у ньому прокидається частина свідомості Геліос-0. Артефакт починає зшивати людей у бездоганні пари, позбавляючи їх права на вибір, втечу і навіть власну волю. Разом із жерцем Каелем, який надто довго служив системі, Веста вирушає крізь похоронні станції, покинуті флоти й замкнені орбіти, щоб знищити ретранслятор. Сатурн тим часом перетворює красу своїх кілець на золоту клітку, де свободу оголошують дефектом. Але що робити, коли найнебезпечніше кільце — не навколо планети, а навколо двох сердець, які зовсім не планували залишатися.