Спочатку:
На сторінку книги
– Артуре, ти би кудись вийшов трохи. – сказала баба Дарина. – Твої однокласники гуляють а ти весь час сидиш вдома. То трохи не добре.
Артур лише скривився. Він не хотів нічого відповідати.
– Тай добре робить! – відповів Трохим. – Нема чого десь ходити! Хай краще вчиться дитина. Що там доброго набереться!
– Так, встигне. – відказала Олена, мама Артура. – Погано тільки те, що він не буде навчений комунікації з іншими.
– Не переживай, Оленко! – відказав Трохим. – Розумна людина завжди дасть собі раду. Він хлопець розумний – то за це я не переймаюся. Я переживаю за інше. Аби якась дівка не затьмила йому голову. Бо то тепер такі бувають справи, що най бог боронить кожного.
Дідо говорив повільно, своїм низьким голосом. Він був противником всіх новомодних тусовок молоді. І ніколи не скривав свого презирства до того.
– Ти думаєш, що я не знаю яка то тепер молодь! – невдоволено бурчав Трохим. – Та я такого ся на слухав вже, що матінко рідна. – і він почав розповідати все, що знав.
Від таких одкровень в Артура мурашки побігли по тілу. Дід був правий на всі сто відсотків. І хлопець це знав. Він все це знав. Лише не думав, що і старші все це знають. А головне, що все аж так серйозно.
– І це не якась там моралістика. – сказав вкінці дід Трохим. – Це констатація фактів. Добре, що я вже старий, прожив свій вік і ми з Дариною того не знали.
Всі замовкли. Говорити вже не було що. Артур закінчив обідати останнім. Він прибрав за собою, помив тарілки, поскладав все як було і пішов до себе в кімнату. Там він сів на крісло біля вікна, дивився як накрапає дощ і думав. Думав про все те, що сказав за обідом дід.
Він правий. Хто би там що не говорив а він тисячу разів правий. Он минулого року як було з Віктором, його однокласником. Той закохався в Ліку з паралельного. Дівчина вона так нічого. Тож він і зробив крок. До тепер не може відійти. З вікна хотів вистрибнути. Добре, що Артур тоді якимось чином випадково там опинився і встиг стягти з підвіконника. А якби не встиг? Якби його там не було? Хлопець зітхнув. Він починав відкривати для себе темні сторони людського життя. І вони його просто вражали.
