Раді Вас бачити!

Післясмак, що залишило по собі знайомство із родиною Громових, викликав в мене легку тахікардію. Пережите приниження, яке я відчула, змусило мене задуматись. Я встала з ліжка і відкрила шафу, набиту одягом. Витягши звідти всі вішалки, я почала розглядати вміст, в надії зрозуміти, що ж таки було не так. Класичні спідниці: довгі та короткі, пастельних кольорів блузки та піджаки, брюки зі стрілками, туфлі із правильною висотою каблука, щоб не бути занадто високою і не виглядати вульгарно, якщо це шпилька.

Можливо, я дійсно виглядала “нудотно правильно”? Але чому саме слова Макса мене так заділи? Яке мені діло до його думки, якщо я зустрічаюсь з Владом? Та врешті я поглянула на себе в дзеркало і мені стало гидко від свого відображення. По спині пробіг холодок. Цей коричневий вʼязаний кардиган вже давно розтягнувся, а в таких джинсах практично ніхто і не ходить. Можливо, саме тому Влад і поводиться так дивно, бо я для нього занадто передбачувана? Може, причина того, що після знайомства з його батьком, він втратив до мене інтерес якраз таки через мій стиль? Не думала, що він соромиться мене, скоріше — вихвалявся, але потім. Потім десь зник. Наче поставив галочку, втер носа родині, що вважала його не серйозним сином і розчинився в просторі.

Мені треба було зацікавлювати його чимось. Ми вже не один раз цілувались, раз навіть була з ним в спальні, пристрасть наростала і я майже готова була здатися, але не змогла розслабитися і зробити “це”. Я відчувала, що він вислизає з моїх рук, що мені терміново треба якось змінитися, аби підігрівати вогонь між нами до пропозиції. Звісно, він мені освідчиться. От коли він одягне каблучку мені на палець, тоді уже можна буде поговорити про те, щоб лягати з ним в ліжко.

Рішення було прийнято мало не за секунду. Якщо йому не подобається мій ніжний і ліричний образ, значить треба буде додати трішки перцю. Треба стати такою, щоб він не міг дивитись на когось іншого, та й думати — теж.

Я витратила майже всю свою стипендію на сукню, яку ніколи б не наважилася купити раніше. Насичено синього, з відкритою спиною і розрізом, що зухвало оголював стегно при кожному кроці. Тканина на дотик була неймовірно ніжною і тонкою, коли я поглянула на себе в дзеркало, то практично не впізнала. Мʼяко кажучи, я виглядала неперевершено. Зібравши неслухняне руде волосся догори в необрежний пучок, я закріпила його красивим крабом зі стразами. Декілька хвилястих пасм обрамляли моє обличчя. Я нафарбувала губи червоним, повісила кулончик на шию з білого золота і чекала на Влада, серце якого мало б тьохнути від мого вигляду.

Він запізнився на дві години.

Коли під вікнами нарешті почувся звук підʼїжджаючого авто, я вибігла на вулицю, очікуючи на захват. Влад вийшов із машини, похитуючись. Від нього тхнуло віскі, цигарками і… жіночими парфумами?. Він глянув на мене, але не так, як я мріяла. Я взагалі ніколи не мріяла про те, щоб до мене в такому вигляді приповз чоловік. Як він взагалі міг кермувати дорогою сюди і не розбитися?

— Це що за маскарад, Соню? — він видав короткий, сухий сміх, від якого мені стало боляче. — Ти в цьому схожа на... не знаю, на кого ти намагаєшся бути схожою? Тобі це не личить, мала. Виглядаєш, як якась руда повія. А моя дівчина не повинна так виглядати. Моя родина спостерігає за тобою. Ти ж моя «правильна дівчинка», пам’ятаєш? — він криво посміхнувся і видихнув на мене своїм перегаром. Зізнаюсь, мені кортіло заліпити йому ляпаса.

— Я просто хотіла... — мій голос здригнувся. — Хотіла сподобатися тобі. Ти останнім часом зовсім не дивишся на мене. Я б сказала, що уникаєш.

Влад підійшов ближче, грубо схопивши мене за плече. Його очі були затуманені алкоголем, а обличчя скривилося в гидкій гримасі. Що такого я бачила в ньому весь цей час? Гучне прізвище, що у всіх на слуху? Статус і можливість вдалого шлюбу? Чарівного принца з любовних романів? Чи звичайного молодика-алкоголіка? Мене лякала його непостійність, мені було не зрозуміла його поведінка. Я ж начеб-то все робила правильно? Я була привітною, щирою, милою, хоч до рани прикладай. Зі мною є про що поговорити, я красива і розумна. Чому я не бачу до себе у відповідь гарного ставлення?

— Хочеш сподобатися? Тоді припини носити цей безглуздий одяг. Він тільки провокує, а толку нуль. Ми вже скільки разом? Місяці! А ти досі граєш у недоторканну. — він почав чіплятися, вкривати моє тіло вологими бридкими поцілунками.

— Владе, ти п’яний, облиш... — я спробувала відсторонитися, але він стиснув руку сильніше, від чого стало нестримно боляче. Мені гидко, але все одно шукаю причини його виправдати. То ось вони, жертви заради кохання? Не йти проти родини, не втікати з ним кудись, аби таємно одружитися, не шукати гроші, аби розібратися з його боргами, не чекати його з армії, а терпіти пʼяні воплі і скарги, що ти не бажаєш з ним в такому стані займатися сексом?

— О, тепер я п’яний? — він вигукнув це мені в обличчя. Кілька крапель слини потрабипило мені на лице і я скривилась. — Інші дівчата в таких сукнях знають, що треба робити після побачення. А ти що? Будеш мені знову вірші читати? Розповідати про те, яке тепле літо? Заводитимеш мене своїм декольте, а потім я муситиму знову дрочити на самоті?

Слова були як ляпаси. Один за одним. Спокійно. Не треба плакати. Він просто пʼяний. Він просто пʼяний і все. Можливо, в нього щось трапилось і він не зміг це витримати, а тепер зривається на мені. Треба просто піти, щоб не погіршувати ситуацію. Та він ще більше стис мою руку і я зойкнула.

— Пусти! Тобі час проспатися! Я точно не хочу займатися сексом з кимось настільки пʼяним! — я вирвалася, і цього разу він не став мене тримати. Сльози наверталися на очі, а я не мала гадки, як вчинити в цій ситуації.

— Йди! — крикнув він мені в спину.

Подавшись геть я йшла якомога швидше, аби лишень не бачити його. Образа підібралася до горла, не даючи ковтнути клубок з не виговорених слів. Розріз на сукні заважав іти, я спіткнулась на рівному місці і відчула себе повною дурепою з цими червоними губами. Це все була не я. Я любила затишні кашемірові светри, муслінові сарафани, плетені з пряжі кардигани і вплітати стрічки в косу, коли був настрій. Мені подобалось читати поезію сидячи в тіні дерева на простирадлі і їсти яблуко. Мені подобалось бути тендітною і ніжною, а ще… Мені кортіло якомога далі втекти, аби ніхто не побачив мого сорому, змити макіяж, заховатися від людей, а ще краще — пірнути в іншу реальність запоєм сторінок так на чотириста, щонайменше.

Я зупинилася біля паркану, намагаючись віддихатися, і раптом відчула на собі чийсь погляд. Холод пробіг по шкірі і я, злякавшись, почала обертатись в надії зрозуміти, що не так. Неподалік я побачила чорний позашляховик, що ховався під тінню високих дерев. В напівтемряві я розгледіла знайомий профіль.

Макс.

Він сидів нерухомо, спершись рукою на кермо, і дивився прямо на мене. Я не знала, як довго він там був. Невже він бачив усе? Чув, як Влад принижував мене? Жах пронизав мене з ніг до голови. Він не був там випадково — він спостерігав. Він що, переслідував мене? Чи просто опинився поруч? Макс повільно повернув голову, і в світлі ліхтаря його очі здалися мені двома крижаними озерами. Кілька секунд ми дивились одне на одного.

Він мовчав, я мовчала, в його погляді знову читалось зацікавлення: чи то ситауцією, чи мною. Можливо, він наглядав, знаючи, хто такий його брат, а може, він просто хворий на голову покидьок і переслідує мене. Може, він просто хоче залякати мене, щоб здихатися, аби я розійшлася з Владом? Цей варіант теж не варто відкидати. Та яка йому з того вигода? Невже він боїться, що я не пара його молодшому братику? Страх підступав до горла нудотою, долоні пітніли, я знову стояла, як вкопана в землю, і боялась зробити крок. Він нічого не робить, просто дивиться. Дідько. Треба вшиватися звідси.

Я розвернулася і кинулася до свого під'їзду, серце калатало так, ніби воно зараз розірветься. Я забігла всередину, піднялась на ліфті, заскочила в квартиру, зачинила двері на всі замки і сповзла по стіні на підлогу. Дихання поступово приходило до норми, а я починала відчувати себе в безпеці. Та це не змінює одного факту. Він був там. Він просто сидів і витріщався на мене. Та що не так з цією сімейкою?