Раді Вас бачити!

Сьогодні все було інакше. Після того жахливого інциденту в кабінеті Макса, Влад наче переродився. Він став таким уважним, таким галантним, що всі мої сумніви почали танути, як лід. Квіти просто так, сюрпризи, подарунки. На моє здивування, він навіть не сказав мені нічого з приводу того, що застав мене з Максом в компроментуючій позі. Думаю, він просто довіряє мені і не сумнівається в вірності йому. Він став таким серйозним і почав мене цінувати.

Ми щойно повернулися з кіно. Дивилися нову французьку мелодраму. Мене здивувало, як легко він погодився на цей фільм, але думаю, зіграло роль те, що ми були в компанії моїх дівчат. Влад увесь сеанс тримав мене за руку, шепотів на вухо милі компліменти, розповідав, як сильно кохає й навіть не відволікався на телефон. Я справді не могла подумати, що буду настільки щаслива. Коли ми вийшли з зали, він так ніжно поправив волосся і поцілував у щоку перед подругами, що я відчула себе особливою. Мені подобалось, коли він не соромився мене на людях, коли брав мене за руку і показував світу, що я його дівчина. Я трошки почервоніла від таких ніжностей. Ми швидко попрощались і він пішов.

— Соню, ну ти просто сяєш! — Кіра, моя найкраща подруга, відкинула пасмо свого ідеально висвітленого блонду і хитро примружилася, взявши мене під руку. — Давай, зізнавайся, як ти причарувала такого принца? Що за фокуси ти використала на ньому?

— Насправді, нічого особливого, я просто була собою, — вона з підозрою глянула мені в очі, а потім ми разом засміялись.

Я любила Кіру. Вона була завжди зіркою в нашій компанії. Всі ідеї поїздок, виставки, афіші кіно, знижки в магазинах — вона знала все, про всіх і всюди. Кіра була неймовірно комунікабельна, весела і привітна. Її впевненості в собі можна було позаздрити. Чесно, я жодного разу не бачила її в брюках чи джинсах. Тільки спідниці, декольте, яскравий макіяж, червоні губи і височезні шпильки. Але за цим всім образом крилась добра і вразлива дівчина, яка шукала щастя. Я знала це, бо постійно вислуховувала її розповіді про невдалі романи. Ми йшли далі торговим центром, вона крутила в руках телефон, раз у раз поглядаючи на вихід, де зник Влад і сів у машину. Його викликав батько — якийсь терміновий дзвінок щодо холдингу.

— То ти кажеш, що ви живете тепер, як в раю?

— Він справді змінився, Кіро, — я зашарілася і опустила голову. Зазвичай вона розповідала цікаві оповіді про чоловіків і як з ними будувала стосунки. А зараз я відчувала, що це мій зоряний час повихвалятись власним щастям. Зазвичай мені доводилось лише слухати її з відкритим ротом.

— Став таким… надійним, чи що… Просто видно, що він серйозний, навіть пити покинув. Я думаю, Макс просто на нього погано впливає, а коли ми самі — все чарівно.

— Макс? Це той похмурий, злий, кремезний, старший брат, про якого ти розповідала? — Кіра подалася вперед, її очі блиснули цікавістю.

— Не дивися на мене так. Він надмінний грубіян, який нічого не знає про манери. Вони роками ворогують і я навіть не хочу знати чому, бо мені і тих сварок, які я бачила, вдосталь.

— Ну, з таким «бонусом» можна і потерпіти. Кажуть, Громови — це ласий шматочок у цьому місті. Вони ж найбагатша родина, там крутяться мільярди доларів. Ти, подруго, витягла щасливий квиток. Тільки дивись, щоб така здобич не втекла.

— Він не втече, — тихо відповіла я, хоча десь на периферії свідомості знову промайнув холодний погляд Макса. Я відігнала цей образ. — У нас все серйозно. Він навіть натякав на спільне майбутнє і уже представив мене своїй родині на сімейному святі. Тож, думаю, в нього доволі дорослі наміри на мене, якщо я бачилась з батьком.

Кіра зробила ковток коктейлю і раптом примружилася, нахиляючись до мене майже впритул. Друга наша подруга, Маша, теж притихла, очікуючи на головне питання.

— Слухай, — голос Кіри став тихим, коли вона прагнула щось дізнатися. — Ви вже скільки разом... три місяці? Чотири? Давай чесно, Соню. Як він у ліжку? Такий же милий і солодкий блондинчик, чи там таки прокидається звір? Влад не виглядає, як ванільний хлопчик, мені здається, він любить жорстко. І вибач, ти не схожа на ту, що може таке йому дати.

Я миттєво відчула, як гаряча хвиля фарби заливає моє обличчя. Погляд упав на чашку, яку я почала гладити, нащупуючи подушками пальців візерунки, аби заспокоїтися.

— Я... ми... — я затнулася, не знаючи, куди подітися від їхніх вичікувальних поглядів. Це питання було недоречним, грубим і взагалі їх не обходило. Але вони були моїми подругами.

— Ой, та ладно! — Кіра засміялася, ляснувши долонею по столу. — Тільки не кажи мені, що ви досі не дійшли до третьої бази! Соню, ну серйозно! Влад Громов — це ж ходячий секс. Як ти стримуєш його в трусах? Ти ж маринуєш хлопця.

— Ти досі цнотлива, правда? — сказала Маша, як факт, що мені не вдавалось озвучити.

— У нас ще... не було цього, — вичавила я з себе, відчуваючи, як серце калатає від сорому.

У кав’ярні на мить стало тихо. Дівчата перезирнулися. Кіра виглядала так, ніби я щойно зізналася у вбивстві.

— Чекай, чекай... Ти хочеш сказати, що ти досі...ніколи не? Цнотлива? Реально? У двадцять першому столітті? З таким хлопцем? — вона вимовила ці слова трошки голосніше, ніж я очікувала і кілька людей озирнулись. Питань не було, хто пережив принизливе зізнання, бо мої щоки уже палали, як вогонь.

— Я просто хочу, щоб це було по-справжньому, знаєш, — я намагалася захиститися, наче бути цнотливою, то якийсь злочин. — Я хочу бути впевнена, що я для нього не просто чергова розвага. І Влад каже, що поважає мій вибір... хоча інколи він через це нервує. Та все ж, коли він зробить мені пропозицію, тоді думаю, можна буде підняти це питання ще раз.

Кіра видала дивний звук, щось середнє між сміхом і стогоном. Чому я відчуваю сором за власний вибір і дотримання своїх же переконань. Моя впевненість в собі випаровувалась разом із теплом кави десь в повітря.

— Соню, ти прямо як свята Діва Марія. Ти ще скажи, що спадкоємців народжуватимеш через непорочне зачаття? Тобі уже 20, мама з татком тебе за це не насварять. — вона говорила так, ніби її життя якось змінилося від знання про моє інтимне життя.

— Чоловікам, особливо таким успішним, як Громови, потрібна пристрасть, покора і багато сексу, а не дивитись тобі в зелені очі і слухати про те, як ти цитуєш Шекспіра напамʼять. В сучасному світі чоловікам не треба проходити більше ці тортури, щоб залізти комусь в труси. Секс всюди, підходь і бери. І повір, чим довше ти будеш ламатися, тим швидше він знайде ту, яка зможе дати йому те, що ти не хочеш.

— Він кохає мене за те, яка я є! — я майже вигукнула це, намагаючись переконати передусім себе. — У нас все чудово в стосунках! Ви обоє це бачили! Він дивиться на мене так, ніби хоче лише мене, ніби я одна і єдина жінка в цьому світі.

— Він дивиться на тебе, як на шмат мʼяса, який хоче зʼїсти голодний пес. — тихо прошепотіла собі під носа Маша. Я була в шоці від їхньої жорстокості.

— Ну-ну, — Кіра знову відкинула волосся, і я помітила, як вона задумливо закусила губу. — Подивимось, на скільки вистачить його терпіння. Потім не плач, бо я тебе попереджала. Не захочеш ти облуговувати його член, знайдеться та, яка робитиме це з задоволенням.

— А я думаю, що ви просто заздрите моєму щастю. Вас же не цікавить нічого, окрім його грошей і того, як він поводиться в ліжку. А мене цікавить, що він відчуває, про що думає, чим живе. Я підтримую його і вірю в нього. Він поважає мене і саме тому чекає, бо я варта того, щоб мене чекали!

Я висказала все, що думала, і замовкла, почуваючись ображеною. Мої подруги нічого не розуміли. Вони звикли зустрічатися по два місяці і розходитись, звикли випивати на вписках і спати з незнайомцями, звикли до поверхових стосунків і я ніколи не бачила, щоб вони взагалі з кимось затримувались на довше, ніж два місяці, в той час, як ми уже разом чотири. В наших стосунках було шось високе, щось інтелігентне, гадаю. Та все ж я не хотіла більше їм нічого доказувати.

— Гаразд, — промовила Маша, яка завжди знала, коли треба змінювати вектор розмови, щоб не було конфлікту. — Давайте краще перемиємо кісточки Наташці. Ви бачили в чому вона вчора приперлась на пари? — ми втрьох переглянулись і голосно засміялись, пригадавши той дивний образ, який вона називала “стилем, що скоро заполонить світ”.

Ми ще довго теревенили про моду, про майбутні іспити, про інші плітки. Я спробувала проігнорувати ситуацію, яка відбулася і списати все на те, що вони хочуть мені лише добра. А може, вони просто відчули власну невпевненість в собі, бо, очевидно, їх стиль життя не подарував їм такого класного хлопця, як в мене.

Я йшла додому, усміхаючись нічному місту. Вечір був теплим, запах лип лоскотав ніздрі, мої підбори відбивали приємний такт. Саме цей звук нагадав мені, як Макс вилетів на мене в коридорі, бо я заважала йому працювати. Дивні в тій родині правила. Але якщо у нас з Владом все серйозно, то мені доведеться до цього звикати. В моїй сумочці і досі лежала записка до букету, який подарував мені Влад, зі словами вибачення. Я була впевнена, що моє життя буде схожим на казку.

Чого я не знала, так це того, що машина Влада була зараз припаркована далеко не поблизу офіса його батька. А ще, я навіть не здогадувалась, що за нашим з ним щастям спостерігають не лише друзі, а й очі чоловіка, який з самого початку знав правду і ціну кожного слова мого хлопця. Крижані очі, які я щоразу бачила, коли намагалась заснути.