Раді Вас бачити!

Я давно відвик від таких жахливих закладів. Запах дешевого пива, закусок, смажених на старій олії, кальянів та вейпів вбивався мені в носа. Думаю, треба буде викинути весь свій одяг після візиту сюди. Всі столики були забиті студентами, які кричали, сміялись, випивали і просирали своє здоровʼя. Ніколи не міг цього зрозуміти. Вони голосно розмовляли, в спробі перекричати одне одного і щось довести. Хтось відверто танцював, хтось дуже палко цілувався. Я відводив погляд, щоб не відчувати огиду і не потрібне мені зараз збудження від поцілунку двох пʼяних дівчат, що вже почали лапати одна одну за цицьки. Я міг би отримати будь-яку дівчину в цій залі, але не мав наміру цього робити.

— Максе, я все розумію, — голос Лева пролунав прямо над моїм вухом, пробиваючись крізь цей шум. — Але якого біса ми тут робимо? У нас була бронь у «Версалі», на нас чекають акціонери з Дубая, а ти притягнув мене в цю забігайлівку, де руки буквально прилипають до меблів. Що це за спонтанне бажання тусуватись серед молоді?

Я спокійно посміхнувся найкращому другові. Лев Давидов був тим, кому я довіряв навіть більше, ніж власній родині. Цей хлопець виконував мої прохання, не ставив зайвих питань, завжди приїздив на всі зустрічі і вирішував конфлікти одним дзвінком. Високий, бородатий брюнет всівся на диванчик навпроти, явно гидуючи і не розуміючи, навіщо я його сюди приволік, та все ж він був тут. За секунду він клацнув пальцями і з-за рогу винирнула усміхнена офіціантка, з блокнотом в руках і фартуку на животі. Вона жувала жуйку і виглядала наче їй надто нудно.

— Красуне, — він поглянув на її бейджик. — Анастасіє. Будь ласка, приберіть цей столик ще раз, бо моя сорочка може зіпсуватися об плями невідомого походження. Зробіть це надзвичайно швидко і якісно. А ще принесіть два віскі з найбільшою витримкою, що є в цій забігайлівці. — Дівчина витріщалась на Лева, але натомість він мовчки дістав тисячну купюру і запхав їй в фартук. — Швидко.

Він подарував їй одну зі своїх найкращих усмішок, перед якою не могла встояти жодна дівчина, а коли офіціантка розвернулась, аби піти, ляснув її по дупі. Вона мило захіхікала, і його прохання було виконане максимально швидко, як і було наказано. Обожнював цього хлопця, він був практично таким же за характером, як я, але ще більшим ціником і мав значно краще почуття гумору.

— Мені потрібно було перевірити одну теорію, — відповів я, не зводячи очей з натовпу біля барної стійки. — Потерпи, Леве. Тобі корисно іноді бачити, як живе “нижчий світ”, щоб боятися такого життя і бути мотивованим ніколи не пізнати його.

— І задля цієї філософії я зараз буду просякнутий цими блювотними запахами? — я бачив, як йому вривався терпець. — Що відбувається, Макс?

— Ти ж хочеш зрозуміти, куди йдуть гроші, які наш молодший акціонер зливає щомісяця?

— Я бачу тільки те, що ти поводишся дивно останні кілька місяців. Ти не зібраний, дивний і говориш загадками. — Лев відкинувся на спинку диванчика, який рипнув під його вагою. Він дістав дорогу запальничку та закрутив її в пальцях. — Твої думки десь не тут, друже. Розповідай уже, чому ми насправді сюди прийшли? Це через ту руду дівчинку брата? Як її... Соня?

Я різко повернув голову до нього, розлютившись. Мої очі, мабуть, видали надто багато, а Лев лише засміявся, піднімаючи долоні в захисному жесті.

— Спокійно! Я просто вмію читати між рядків. Ти бісишся кожного разу, коли Влад згадує її ім’я. А ще я бачив, як ти на неї витріщався на святі твого старого. Максе, ти ж розумний мужик. Влад — гівнюк, це аксіома. Він розбазарює гроші, грає в казино і тягне на дно всіх і все, до чого тільки зможе дотягнутися. Навіщо тобі ця мишача метушня навколо його чергової пасії? Тільки не кажи мені, що ти закохався, бо я не повірю в таку маячню.

— Закохався? — я майже прошипів це слово. — Ти знаєш, що я не вірю в цю нісенітницю. Почуття залишимо для пʼятнадцятирічних дівчаток. Вона лише інструмент для досягнення його цілі. Вона його квиток до спадщини. Батько поставив умову: акції перейдуть у повне володіння лише після шлюбу, що схвалить батько. І Влад знайшов ідеальну кандидатуру. Вона просто наївне дівчисько, яке повірило в його побрехеньки. Батько бачив її і можу поклястися, що вона йому сподобалась. Якщо він дасть дозвіл на цей шлюб… — Я скрутив пальця в кулаки, чим знову видав свій гнів. — Я просто не можу дозволити цьому статись, окей?

Лев задумливо постукав пальцями по столу. Офіціантка принесла другу порцію віскі і якісь жахливі на вид снеки “від закладу”. Лев провів її до барної стійки хтивим поглядом, а потім знову переключився на мене.

— Якщо ти хочеш позбутися Влада в холдингу — це просто. Дай йому достатньо мотузки, і він сам повіситься. Підштовхни його. Якщо він такий ідіот, як ти кажеш, він сам зруйнує свій образ правильного сімʼянина перед батьком ще до весілля. Тобі навіть руки марати не доведеться.

— Я хочу, щоб це сталось якомога швидше. Чим довше вона з ним, тим більше потім страждатиме.

— Бачу, що тебе зачіпає не тільки питання бізнесу. Ти хочеш її, правда ж?

Я мовчав. Мені не було чого відповісти. Кожен спогад про те, як вона дивилась на мої губи в кутку кабінету, як її запах, цей довбаний запах дощу, забивав мені легені, робив мене божевільним. Я не хотів просто її мати. Я хотів, щоб вона зрозуміла, хто я такий. Я хотів, щоб вона обрала бути моєю. І цього не станеться, допоки мій любий братик не покаже свого справжнього обличчя.

— Слухай, — Лев нахилився ближче, його голос став серйозним. — Якщо цей хлопчисько справді такий гівнюк, як я весь час від тебе чую, то він скоро зірветься. Такі, як Влад, не вміють довго грати на публіку. Він занадто імпульсивний і в нього ще гормони грають в трусах. Особливо, коли татусин синок відчує смак свободи і легких грошей.

— Він уже зірвався, — прошепотів я, дивлячись повз Лева.

Раптом натовп біля бару розступився, і я побачив те, за чим ми сюди приїхали.

Влад був уже “готовезний”. Сорочка розстебнута, обличчя червоне від алкоголю, очі скляні, ледь сидить на стільці. Він щось голосно доводив бармену, розмахуючи грошима в того перед носом, які я точно знав він отримав нелегальним шляхом. А поруч була якась білявка. Коли мій детектив копав на Соню, він скинув мені фотки всіх її друзів. Там точно буля ця дівчина. Гарні ж в тебе подруги, Соня. В коротенькій спідничці і з цицьками, що ледь не вистрибували з майки, вона терлась поруч з моїм братом, ледь не пихаючи його обличчя собі в бюст. За мить вона вже сиділа в нього на колінах і щось шепотіла на вухо. А вона була вправна. Я бачив, як він почав відповідати взаємністю на всі її доторки і за мить, він уже обвив її талію рукою. Він побаченого, мене трохи знудило. В ній не було нічого цінного, чергова повія, що повелася на багатія.

— Дивись-но, — протягнув Лев, простеживши за моїм поглядом. Його голос став жорстким. — Твій братик не втрачає часу. А кажуть, на початку стосунків люди не можуть насититись одне одним і не вилазять з ліжка.

— Я зекономлю тобі час. Соня цнотлива. Ось в чому розгадка.

— А ти часом, не з тієї ж причини хочеш її собі? Га? Не хочеш підбирати зіпсований товар після молодшого братика? — його погляд різав мене, а я знову відчував хвилю агресії.

— Стули пельку, бо клянуся, я зараз тобі вмажу.

— Значить, я правий. Ти закоханий. — Лев розвів руками і спопеляв мене поглядом. Моя кров кипіла. Я практично втрачав котроль.

— Стулися.

Лев глянув на мене з якоюсь новою цікавістю і продовжив.

— Знаєш, Максе... Ти міг би просто розповісти батькові. Твого авторитету достатньо, щоб він тобі повірив і це припинилося. Але ти цього не зробиш. Ти хочеш, щоб вона сама це побачила. Тобі хочеш розбити її серце, щоб вона назавжди перестала сохнути за твоїм братом, а потім плануєш зібрати його по шматочках так, як подобається тобі. Щоб потім самому її трахнути. Ти справжній злий геній. Мені це подобається.

— Мені плювати, як це називається, — я дістав свій другий телефон.

Влад тим часом почав буянити. Він штовхнув якогось хлопця біля бару, почалася легка штовханина. Кіра лише підливала масла у вогонь, повиснувши на шиї Влада і провокуючи конфлікт. Вона була ідеальною спільницею в його самознищенні.

— Дивись, як він старається, — засміявся Лев. — Максе, це твій вихід. Він зараз такий п’яний, що навіть не зрозуміє, хто його здав. Тобі досить просто покликати принцесу сюди, а потім врятувати її від дракона.

Я швидко набрав коротке повідомлення. Чи знав я, що після прочитаного і побаченого все її життя зміниться? Так. Я знав, що це завдасть їй болю. Але нехай вона краще одразу дізнається правду про свого хлопця і найкращу подругу, ніж роками буде вірити в його вірність, ділитиме з ним ліжко і народжуватиме від нього дітей.

Я ввів її номер і написав усього кілька слів:

“Спустися до бару "Студрада". Подивися, який у тебе насправді ідеальний хлопець. Поспішай, бо шоу в самому розпалі”.

— Відправив? — запитав Лев, спостерігаючи за тим, як я прибираю телефон у кишеню піджака.

— Так.

— Ну що ж... — Лев підвівся, діставши ще кілька купюр з гаманця. — Пора замовляти попкорн і спостерігати за дівчачими боями без правил. Люблю, коли дівки бʼються і видирають одна одній волосся, — він глухо засміявся. Я знав про його смаки, але не розділяв цього. Лев знову подарував хтиву посмішку нашій офіціантці і, підморгнувши кинув гроші на стіл, пішов.

— Ходімо на вихід. Нас не має тут бути, щоб вона не здогадалась, що це я все підлаштував. Кажуть, вона мене недолюблює.

— Саме тому ти її і хочеш, – відповів Лев. Тобі завжди подобались непокірні дівчата, що можуть тебе вкусити за живе.

Ми вийшли з бару, залишивши позаду крики, бійки, гучну музику і бруд. Вечірнє повітря було свіжим і, здається, збиралось на дощ. Я сперся на крило свого авто, дістав сигарету і закурив, дивлячись на дорогу.

Лев стояв поруч, теж мовчки. Він розумів, що зараз відбувається не просто усунення конкурента в бізнесі. Так, він був засранцем, та все ж — моїм другом.

— Ти впевнений, що вона витримає це? — запитав він через хвилину. — Є шанс, що вона не захоче бачити жодного вас в своєму життя після цього.

— Вона сильніша, ніж здається, — відповів я, випускаючи дим. — Ти ж сам сказав, я люблю тих, хто вміє кусатися? В неї є зуби, повір. Прийшов час їй ними скористатися.

— А якщо вона не захоче бути твоєю? — в його голосі читалось занепокоєння.

— Вона буде моя. Крапка. — відрізав я.

За кілька хвилин на горизонті зʼявилася Соня в легкому блакитному платті. Її руде волосся хвилями спадало аж до поясниці. На мить моє сердце перестало битися. Я завмер. Лев штовхнув мене ліктем в бік, аби я знову почав дихати.

Шоу починалося. А я збирався додивитись його до кінця, як злочинець, що не міг покинути місце злочину.