Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги

Після того як річка Ханзо поглинула Джаан, час для Ліона втратив свій вимір. Дні перетворилися на сірі смуги, ночі — на чорні прірви, в яких він знову й знову бачив її очі, наповнені холодним спокоєм. Золота намистина, що була частиною його суті, тепер спочивала десь там, за межею, роблячи його внутрішній світ порожнім, наче випалена хатина.

​Ліон більше не був тим гордим дев’ятихвостим, чия присутність змушувала ліси схиляти верхівки. Він став тінню самого себе, його колись яскраві, як розплавлене золото, очі зблякли, вкрилися пеленою нестерпного смутку. Але найгіршим було не саме прощання, найгіршим було усвідомлення: він власноруч підписав їй вирок. Він знав, що не здатися Ангоку призведе то втрати кохан. Його кохання стало її загибеллю. Це отруйне знання роз’їдало його зсередини, наче кислота, спалюючи залишки душі.

​Хайгу, Рю та Юн намагалися пробити стіну байдужості, яку він збудував навколо себе. Їхній храм, колись сповнений життя, став місцем поховання надій.

​Хайгу, зі своїм незмінним спокоєм, часто приходив до кімнати Ліона, приносячи їжу, до якої той не торкався.

— Ліоне, — голос лиса звучав як шелест вітру. — Смерть — це не фінал. Це перехід. Ти віддав їй частину себе, це великий дар. Не знецінюй власну жертву своїм самокатуванням.

​Ліон лише відвертався до стіни, стискаючи кулаки так, що кістки біліли.

— Я вбив її, Хайгу. Не кажи мені про перехід. Я штовхнув її в обійми темряви.

​Рю, чия запальність завжди була противагою спокою Ліона, не міг більше дивитися на це гниття. Одного разу він увірвався в кімнату, схопив Ліона за комір і притиснув до стіни.

— Досить! Ти думаєш, що тільки ти страждаєш? Ми всі втратили її! Але ти поводишся не як лис, а як злякане щеня. Джаан не хотіла б бачити тебе таким, ти обіцяв її знайти — то знайди хоча б себе!

​Юн, завжди найлагідніша, сиділа поруч у кутку, тихо граючи на сямісені. Мелодія була тужливою, як осінній дощ, вона не намагалася вчити чи звинувачувати, дівчина просто була присутня.

— Ліоне, — тихо мовила вона, коли Рю відпустив його. — Біль — це ціна, яку ми платимо за справжнє кохання. Але ти перетворюєш цю ціну на в’язницю. Випий чаю, з’їж хоч щось, тобі потрібні сили, щоб виконати обіцянку.

​Але ні слова мудрості Хайгу, ні запал Рю, ні ніжна музика Юн не могли заглушити крик у голові Ліона. Він не шукав зцілення, Лоін шукав забуття.

​Перша пляшка міцного саке з’явилася в його кімнаті випадково, або так він себе переконував. Гіркий, пекучий напій на мить притупляв гостроту спогадів. Це було те, що йому було потрібно, він почав пити щовечора, ховаючись від друзів у найтемніших кутках храму або тікаючи в ліс, де дерева приховували його ганьбу.

​Алкоголь не приносив радості, він приносив ілюзію, в якій Джаан була поруч, її сміх лунав з-за дерев, а її руки торкалися його обличчя. Але щоразу, коли дія напою минала, реальність вдаряла з подвійною силою.

​Одного разу Рю знайшов його біля річки — тієї самої, де вони розпрощалися. Ліон сидів у багнюці, поруч валялося кілька порожніх пляшок, а в його очах не було нічого, крім порожнечі.

— Вона тут була, Рю… — прохрипів Ліон, дивлячись на гладь води, що знову здавалася нерухомим обсидіаном. — Вона була тут, і я бачив, як зникає її світло, бачив, як воно гасне через мене. Я власноруч вбив її, розумієш? Мої руки, що мали захищати, стали тими, що відправили її в небуття.

​Рю сів поруч, не звертаючи уваги на бруд.

— Ти не вбив її, Ліоне. Ти подарував їй надію. Намистина в її грудях — це не тягар, це маяк. Ти збожеволів від горя, але не смій паплюжити пам’ять про неї цією отрутою. Вона — твоя вічність, а ти топиш її в пляшках.

​Ліон підвів очі на друга, і в цей момент Юн та Хайгу теж підійшли до берега. Вони виглядали втомленими, їхні обличчя були сповнені невимовного болю, але в них не було осуду — лише глибока, безмежна турбота.

​— Ми не відпустимо тебе, — сказав Хайгу, кладучи руку на плече Ліона. — Ти — частина нашої сім'ї. Якщо ти хочеш тонути в цій річці, ми будемо тонути разом із тобою, поки ти не згадаєш, хто ти такий.

​Ліон сховав обличчя в долонях. Він був слабким, був розбитим, він відчував себе найгіршим створінням у цьому світі. Але десь глибоко всередині, під шарами самобичування та дурману, пульсувало золотаве світло — обіцянка, яку він дав Джаан. Вона була там, вона була частиною його, і поки він жив, ця обіцянка не могла померти. Він зрозумів: його пияцтво — це лише ще один спосіб зрадити її, ще один спосіб відмовитися від пошуку.

​Він підвівся, важко захитавшись. Його погляд зустрівся з поглядами друзів.

— Допоможіть мені, — прошепотів він, і в цьому голосі вперше за довгий час з’явилася не лише туга, а й крихкий намір вистояти. — Допоможіть мені вижити… щоб я міг її знайти.

​Хайгу, Рю та Юн кивнули, утворюючи навколо нього коло, наче захисний бар’єр від усього світу. Вони знали, що шлях попереду буде довгим, що Ліон ще не раз захоче зірватися, що біль нікуди не зникне. Але вони були готові чекати. Бо дев’ятихвостий, який втратив усе, але зберіг обіцянку, був набагато сильнішим, ніж він сам міг собі уявити.

​Річка Ханзо тихо текла повз них, байдужа до їхніх страждань, але в грудях Ліона, попри весь біль, раптом стало тепліше. Він зробив перший крок — не до пляшки, не до забуття, а назад до храму, до життя, до того дня, коли він знову зустріне ту, кого обіцяв знайти крізь тисячоліття. Він знав: попереду чекає довга дорога, але тепер він не йтиме нею наодинці.

Анастасія Коулд
Лисяче серце

Зміст книги: 51 розділ

Спочатку:
Розділ 1
1784182483
129 дн. тому
Розділ 2
1784184274
129 дн. тому
Розділ 3
1784184351
129 дн. тому
Розділ 4
1784184416
129 дн. тому
Розділ 5
1784184616
129 дн. тому
Розділ 6
1784184728
129 дн. тому
Розділ 6
1784184948
129 дн. тому
Розділ 7
1784185009
129 дн. тому
Розділ 8
1784185111
129 дн. тому
Розділ 9
1784185182
129 дн. тому
Розділ 10
1784185247
129 дн. тому
Розділ 11
1784185318
129 дн. тому
Розділ 12
1784185395
129 дн. тому
Розділ 13
1784185451
129 дн. тому
Розділ 14
1784185524
129 дн. тому
Розділ 15
1784185612
129 дн. тому
Розділ 16
1784185722
129 дн. тому
Розділ 17
1784185807
129 дн. тому
Розділ 18
1784185882
129 дн. тому
Розділ 19
1784185964
129 дн. тому
Розділ 20
1784186053
129 дн. тому
Розділ 21
1784186120
129 дн. тому
Розділ 22
1784186478
129 дн. тому
Розділ 23
1784186562
129 дн. тому
Розділ 24
1784186615
129 дн. тому
Розділ 25
1784186701
129 дн. тому
Розділ 26
1784186769
129 дн. тому
Розділ 27
1784186830
129 дн. тому
Розділ 28
1784186895
129 дн. тому
Розділ 29
1784186950
129 дн. тому
Розділ 30
1784187004
129 дн. тому
Розділ 31
1784187069
129 дн. тому
Розділ 32
1784187165
129 дн. тому
Розділ 33
1784187232
129 дн. тому
Розділ 34
1784187301
129 дн. тому
Розділ 35
1784187366
129 дн. тому
Розділ 36
1784187433
129 дн. тому
Розділ 37
1784187489
129 дн. тому
Розділ 38
1784187553
129 дн. тому
Розділ 39
1784551685
125 дн. тому
Розділ 40
1784703016
123 дн. тому
Розділ 41
1784813685
122 дн. тому
Розділ 42
1784961962
120 дн. тому
Розділ 43
1785092569
119 дн. тому
Розділ 44
1785096833
119 дн. тому
Розділ 45
1785133916
118 дн. тому
Розділ 46
1785143678
118 дн. тому
Розділ 47
1785147505
118 дн. тому
Розділ 48
1785524954
114 дн. тому
Розділ 49
1785525333
114 дн. тому
Розділ 50
1785525511
114 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!