Раді Вас бачити!

Перехід до POI-1C зайняв більше часу, ніж я розраховував. Через дивне відчуття. Ми йшли, і нам справді здавалося, ніби фрактал почав «дивитися» у відповідь.

— У вас теж є це відчуття? — тихо запитала Майка.

— Що за нами спостерігають? — спокійно уточнив я.

— Так.

— Є таке, — коротко сказав Вайро й здригнувся.

Фара нічого не відповіла. Але по тому, як вона рухалася — швидше, різкіше — було зрозуміло: вона теж це відчуває.

Моя пасивка працювала нестабільно. Сигнали то з’являлися, то зникали. Наче сама локація не хотіла, щоб я зчитував її дані. Я щиро сподівався, що це просто ефект квесту.

— Майже прийшли, — сказав я, звіряючись із координатами.

За кілька хвилин ми вийшли до чергового розлому. І одразу стало ясно — це вже не просто природне утворення. Місце з явними слідами діяльності гравців.

— Табір, — тихо сказав я.

Вайро одразу напружився.

— Точно?

— Так.

Ми спустилися нижче. Картина була знайомою й неприємною. Розкидані конструкції, залишки модулів, частково вкопані генератори, зруйновані намети. І все це — з уже знайомою нам геометрією та об’єктами.

— «Ешелон», — сказав я.

— Знову, — буркнув Вайро.

Майка обережно підійшла до одного з пристроїв.

— Вони були тут недавно, — сказала вона. — Дуже недавно.

Я присів біля землі й активував здібність — читання слідів. Працювала вона просто: використовуєш її на залишених слідах і отримуєш інформацію про тих, хто тут був. Якщо минуло більше години реального часу — нічого прочитати не вдасться. Якщо менше — можна визначити, хто саме проходив тут кілька хвилин тому: люди чи звірі. До речі, подібна здатність є не лише у мисливців, а й у підкласів категорії Законник. Підозрюю, у них вона працює довше і, можливо, навіть показує ім’я гравця. Сподіваюся, серед «Ешелону» немає Законників.

— Не більше години, — сказав я.

Фара різко підняла голову.

— Значить, ми майже їх наздогнали.

Я похитав головою.

— Або просто йдемо слідом.

Вайро стиснув щит.

— Різниця невелика.

Ми почали огляд. І швидко стало зрозуміло — табір згортали не акуратно, а поспіхом, покидавши речі, пошкодження яких уже перевищували п’ятдесят відсотків.

— Їх зірвали з місця, — сказала Майка. — Або щось сталося.

— Або хтось їх налякав, — додав я.

Фара завмерла біля одного зі столів.

— Тут було…

Вона не договорила. Я підійшов ближче. Порожньо. Але, судячи з усього…

— Тут був об’єкт, — сказав я. — Центральний.

Вайро тихо вилаявся.

— Фрагмент?

Я кивнув.

— Найімовірніше. Як той, що ми знайшли в інстансі.

Майка насупилась:

— Але якщо вони його забрали — навіщо йти так раптово?

Я ще раз оглянув табір. І саме тоді помітив.

— Це не вони пішли.

— У сенсі? — повернувся Вайро.

Я вказав на край майданчика. Там були сліди. Глибокі, рвані.

— Їх вибили.

Майка ковтнула.

— Моби?

Я похитав головою.

— Ні.

Я провів рукою по сліду.

— Надто чисто. Надто складно для мобів.

Фара тихо сказала:

— Гравці.

Я кивнув.

— Так.

Вайро всміхнувся без радості.

— Значить, у «Ешелону» тепер є конкуренти.

— Або внутрішні проблеми. Може, вони взагалі між собою б’ються! — додав я.

Майка одразу підхопила:

— Внутрішній конфлікт?

— Або хтось ще шукає те саме, — сказав я.

Фара дивилася на порожнє місце, де був об’єкт.

— Кел…

Я перевів погляд на неї.

— Думаєш, він був тут?

Вона відповіла не одразу. Потім тихо:

— Судячи із записів, він прямував сюди.

Я підійшов ближче до центральної зони. Пасивка знову мигнула. Слабкий відгук.

— Тут щось залишилось, — сказав я.

— Де? — одразу пожвавилась Майка.

Я провів рукою по повітрю — і інтерфейс здригнувся.

[Виявлено прихований лог]

— Ого, — видихнув я.

— Давай, читай! — сказала Майка.

Я відкрив файл. Фрагмент логу був пошкоджений, але частково читався.

…перенесення завершено…

…ключ активовано…

…він уже всередині…

Я завмер.

— Що там? — запитав Вайро.

Я повільно прочитав уголос.

Тиша стала важкою.

— «Він уже всередині», — повторила Майка.

Фара стиснула руки.

— Це Кел?

Я похитав головою.

— Не факт.

— Тоді хто? — жорстко запитав Вайро.

Я подивився на порожнє місце. Потім — на карту. Потім — на Фару.

— Питання в іншому. Усередині чого?

І в цей момент пасивка різко спалахнула.

[Виявлено активність]

Я підняв голову.

— Контакт.

Вайро одразу став перед нами.

— Де?

Я вказав у бік розлому.

— Рух.

Майка вже піднімала розвіддрон.

— Один?

Я примружився. Сигнал знову був дивним.

— Ні. Але й не група.

Фара тихо сказала:

— Тоді що це?

Я стиснув арбалет.

— Зараз дізнаємося.

Бо, схоже, ми вже були не єдиними, хто прийшов по цей фрагмент.