Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

Вогонь майже згас. Лиш тліли червоні вуглини, і рідкісні язички полум’я ледь-ледь торкалися повітря, мов шепочучи останні слова дня. Тіні в таборі стали глибшими. Всі вже спали.

Марк і дівчина залишалися біля вогнища. Її руки обіймали ноги, підборіддя лежало на колінах. Вона дивилася на нього так ніжно, що навіть півтемрява не могла сховати цей погляд.

— А ти не співаєш? — спитала вона м’яко. — У тебе дуже гарний голос. Теплий… рідкісний.

Марк знітився. Поглянув у жар.

— Не думаю, що це доречно...— відповів просто.

Вона легенько стисла плечі. Усміхнулась, але в очах щось потьмяніло.

— Шкода… Я б слухала.

Марк не знав, чому це її засмутило. Можливо, не через пісню. Можливо їй знову стало сумно. За тим, що не сталося, за тим, що могло б бути. За тишею між ними.

Він трохи помовчав, в потім взяв гітару. Його довгі тонкі пальці пробігтися по струнам. І тиха ніжна мелодія полилася над німим степом. Він заспівав

Як відшукати дорогу додому?

Туди, де кохана чекає мене,

Де рідні обличчя, знайомі пороги,

Де вільне життя крізь безмежжя пливе.

Я йду вже тисячу років

У лабіринті космічних доріг.

Я блукаю давно поміж зоряних кроків,

Серед тисяч чужих і незнаних світів.

Крізь долі чужі, крізь незвідані ночі,

Крізь простір, де час розчиняється вмить,

Я бачу знайомі до болю очі,

І серце від туги не може спочить.

Я знаю, як знайти мій дім,

Я знаю, як світять мої зорі.

Я пам'ятаю шлях до них,

Хоч доля губить мене в просторі.

Я не забуду, як туди дійти,

Крізь лабіринти людської долі.

Лиш би дорогу свою віднайти,

Лиш би побачити рідні простори.

Я йду вже тисячі років,

Блукаю між світами, немов уві сні.

І кожен світанок чужий і неспокійний,

Та голос твій досі лунає в мені.

Десь там мій корабель чекає,

Десь дім не згасив у вікні вогні.

Моя свобода мене пам'ятає,

І зорі далекі всміхаються мені.

Я знаю, як знайти мій дім,

Я знаю, як світять мої зорі.

Я пам'ятаю шлях до них,

Хоч доля губить мене в просторі.

Я не забуду, як туди дійти,

Крізь лабіринти людської долі.

Лиш би дорогу свою віднайти,

Лиш би побачити рідні простори.

Якщо ти чуєш мене крізь безмежність,

Якщо твоє серце ще вірить і жде,

Я пройду крізь час, крізь чужу невідомість,

Бо жодна дорога від тебе не відведе.

Хай тисячі років зітруться у вічність,

Хай зорі зміняють свої береги —

Я збережу нашу спільну безмежність

І знайду крізь галактики шлях до мети.

Я знаю, як знайти мій дім,

Я знаю, як світять мої зорі.

І крізь безмежність я долечу до них,

Хай навіть загублений в космічнім морі.

Я не забуду, як туди дійти,

Крізь лабіринти людської долі.

Бо там, де ти, — починається мій світ,

Там мій корабель, моя любов і воля.

Як відшукати дорогу додому…

Я знаю.

Мої зорі чекають на мене.

Він замовк. В очах дівчини бриніли сльози. Йому хотілося якось розрадити її. Хлопець відклав гітару, а потім нахилився до вогнища, простягнув руку і щось прошепотів. Ледве чутно. Навіть не слова, а спогад.

Вогонь здригнувся.

З вугілля вирвався тонкий золотавий вогник — зметнувся вгору, закрутився спіраллю. Дівчина застигла, широко розплющивши очі.

Полум’я розгорнулося, мов квітка. У повітрі розцвів лотос — вогняний, прозорий, пелюстки його тріпотіли вітром. Потім знову спалах і вже метелики. Десятки вогняних метеликів замиготіли довкола, їхні крила світилися бурштиновим світлом. Вони танцювали навколо дівчини, не обпалюючи, тільки торкаючись теплом мов спогади дитинства, мов сни.

Вона затамувала подих. Її обличчя вловило відблиск кожного мерехтіння.

А Марк тільки підвів руки, і полум’я підкорилося — слухняне, грайливе, живе.

В небі раптом закружляли вогняні птахи; фламінго, журавлі, і навіть дракон, який м’яко розпустив свої крила над степом. Його тіло було прозоре, наче зроблене з диму й полум’я, а очі — дві жаринки, що дивилися прямо на дівчину.

І в цю мить Марк не думав про небезпеку. Не згадував втрати. Не стримувався.

Він просто творив.

Його вогонь був танцем — то диким, то ледь чутним, як дотик. Він малював на нічному небі лінії, хвилі, цілі образи; пару, що торкається лобами, долоню, що ніжно обіймає іншу. Усе з вогню, з тіні, з повітря.

Дівчина шепотіла “це неможливо…”, “це… казка…”, і її голос ламався від зворушення.

Він обернувся до неї. Її очі світилися. Ніч вловила те світло й сховала у зірках.

Вогонь затих так само раптово, як і народився. Останній метелик зник у повітрі, залишивши по собі золотаву іскру.

Дівчина довго не могла видихнути.

— Тепер я ніколи… ніколи не забуду цього, — прошепотіла вона. — Ні тебе. Ні ніч. Ні цей… вогонь.

Марк мовчав. Йому не треба було відповідати. Він відчував — не слова, а серце. Її серце. Своє. Ще живе.

І в ту ніч, серед сплячого табору, серед темного степу, серед холоду й війни — вони були двоє. І цього вистачало, щоб ще трохи трималося світло.

Після феєрії вогню дівчина ще довго мовчала. Марк дивився на неї крадькома, відчуваючи якусь дивну м’якість у грудях, мовби той вогонь торкнувся і його самого — не зовні, а всередині.

А потім… щось його змусило насторожитись.

Марк обернувся. Йому здалося, що один із наметів, у самісінькому краю табору, тихо заворушився. Ледь-ледь — тінь, яка не відчулася вітром. Хтось дивився. Спостерігав. Але коли Марк вдивився — нічого. Тиша. Силует сховався.

Він насупився, але вирішив не звертати уваги. Може, це лише втома.

Дівчина повільно підвелася. Відійшла від вогнища, але за мить повернулася — вже з ковдрою на плечах. Сіла поруч. Близько. Її плече торкнулося його.

— Хочеш… я розповім тобі щось? — тихо запитала вона.

— Гаразд, — відповів Марк. Йому було тепло. Її голос був, як та сама мелодія, що щойно вивітрилася з повітря.

— Колись у мене був наречений. Ми були зовсім юні… але вирішили, що будемо разом. Ще зовсім дітьми, знаєш? — її голос злегка тремтів. — Його забрали в армію. Сказали — коротка служба. Лише охорона рубежів. Але він загинув… у першому ж бою. Їм навіть зброї не дали. Просто… кинули.

Вона зітхнула. Дивилася кудись у ніч, вдалечінь.

— А я залишилася. Зі спогадами. Зі світом, що не чекає. Я довго чекала… потім перестала. Зрозуміла, що нікому це не потрібно.

Марк слухав мовчки. Він бачив таких, як вона. І бачив таких, як той хлопець. Кинуті. Забуті

Дівчина перевела погляд на нього. Її очі були серйозні, майже суворі. Теплі, але без мрій.

— Ти дуже вродливий, Марку, — сказала вона тихо. — У тебе обличчя… мов у казкового героя. Я не хочу тебе ображати. Просто констатую: у таких, як ти, красиві й сильні діти. А в нашій країні… — вона затнулася. — Ти не з цих країв, тому, може, не знаєш. Тут кожна дівчина до двадцяти має народити дитину. Байдуже заміжня вона чи ні. Якщо не народить, її визнають "непридатною до розмноження". А таких відправляють у табори. Там запліднення під наглядом, примусове. І якщо народжу я залишуся там. З дитиною. Назавжди.

Вона опустила погляд. Голос зламався.

— Мені скоро двадцять. Дуже скоро. І я не хочу туди. Ти не уявляєш, як я не хочу… Але в мене немає кохання. Немає шлюбу. Немає часу. Тому я просто питаю: може… ти міг би мені допомогти? Просто… врятувати. Як послугу. Без зобов’язань.

Марк відчув, як щось холодне пройшло по його спині. Не через неї. Вона була чесна, без облуди, без кокетства. Її слова — це був крик.

Він мовчав. Довго. Вогонь знову почав тріскотіти, наче прокинувся.

Вона не дивилася на нього. Просто чекала.

Марк довго мовчав. Він не відводив погляду, хоча серце стискалося. У ньому боролися співчуття й обурення. Та не на неї. На світ, що змушує дівчину таке просити.

Нарешті він глибоко вдихнув і сказав:

— Ні.

Слово прозвучало тихо, але твердо. Вона здригнулася, але не втекла, просто чекала пояснення.

— Вибач, — м’яко продовжив Марк. — Я не можу. Такі речі… дитина… любов… — він запнувся, — усе це має народжуватись не зі страху. Не через наказ згори. А тому, що між людьми щось справжнє. Тепле. Інакше навіщо ми взагалі люди?

Його голос почав дрижати. З кожним словом він ставав більш гарячим, більш гнівним. У вогні його очей тепер палав не спокій, а буря.

— Ви не народжені для таборів. Ви не худоба, не судини, не зразки для розмноження! Яке право має держава влізати у саме святе?! Вимагати любові без любові?! Забирати тіло коли душа не дала згоди?!

Він підвівся. Стояв прямо, мов скеля, і вогонь позаду нього знову заворушився.— Це не захист нації. Це зґвалтування системою. Це рабство.Його очі горіли. У темряві він виглядав наче постать із легенди — палаючий, живий, глибоко людяний.

Дівчина не плакала. Але щось у ній зрушилося. Вперше за довгий час вона відчула не жалість до себе, а гордість. Гордість за те, що вона ще може почути таку відповідь.

— Дякую… — сказала вона лише це. І було в тому більше, ніж у довгих речах.

Та тиша тривала недовго.

З намету, що, як здавалось, спав, донеслось тихе шарудіння. Лапка тканини піднялася і з темряви блиснули очі.

Чоловік у формі. Той, що мовчки спостерігав.

Він бачив усе. Чув кожне слово. І те, як Марк відмовив. І те, як говорив про систему. Про закони. Його погляд був темний, задумливий але вже не такий байдужий. Він не рушив, не з’явився, але його присутність тепер відчувалася як тінь, що лягла на вогонь.

Він повільно опустив тканину намету. Але думка вже народилася. І була небезпечна.

Олесь Король
Пастка на драконів

Зміст книги: 73 розділа

Спочатку:
Частина 1 Розділ 1 Ранкова кава
1791310118
48 дн. тому
Розділ 2 У пастці
1791312262
48 дн. тому
Розділ 3 Лабіринт
1791312518
48 дн. тому
Розділ 4 Лабораторія
1791313351
48 дн. тому
Розділ 5 Павуки
1791314483
48 дн. тому
Розділ 6 Луг
1791312463
48 дн. тому
Розділ 7 Болото
1778096260
201 дн. тому
Розділ 8 Кірідова клітка
1776313438
221 дн. тому
Розділ 9 Ангели
1776355903
221 дн. тому
Розділ 10 Чаювання
1776409498
220 дн. тому
Розділ 11 Нескорені
1776449825
220 дн. тому
Розділ 12 Портали
1776485724
219 дн. тому
Частина 2 Розділ 1 інший світ
1776533143
219 дн. тому
Розділ 2 Втеча
1776575222
218 дн. тому
Розділ 3 Громадяни
1776657217
217 дн. тому
Розділ 4 Пожежа
1776798462
216 дн. тому
Розділ 5 Весілля
1776952987
214 дн. тому
Розділ 6 Продовження весілля
1777045666
213 дн. тому
Розділ 7 Крадії
1777112279
212 дн. тому
Розділ 8 Бард
1777190416
211 дн. тому
Розділ 9 Степ
1777283505
210 дн. тому
Розділ 10 Геологи
1793124623
27 дн. тому
Розділ 11 Вогняні метелики
1793126626
27 дн. тому
Розділ 12 Напад
1777439074
208 дн. тому
Розділ 13 В полоні
1777485884
208 дн. тому
Розділ 14 Вибір Марка
1777535498
207 дн. тому
Розділ 15 Елайджа
1777606755
206 дн. тому
Розділ 16 Змова
1777691529
205 дн. тому
Розділ 17 Вогняний дракон
1777749142
205 дн. тому
Розділ 18 Приємник
1777799323
204 дн. тому
Розділ 19 Втеча
1777815499
204 дн. тому
Розділ 20 Нова влада
1777900923
203 дн. тому
Розділ 21 Знову портал
1777995663
202 дн. тому
Частина 3 розділ 1 УРСР
1778035902
201 дн. тому
Розділ 2 Опальний письменник
1778088175
201 дн. тому
Розділ 3 Руїни
1778221623
199 дн. тому
Розділ 4 Казка
1778388309
197 дн. тому
Розділ 5 Кіра
1778420998
197 дн. тому
Розділ 6 47й завод
1778433310
197 дн. тому
Розділ 7 Політінспектор
1778501137
196 дн. тому
Розділ 8 Ленінська кімната
1778512575
196 дн. тому
Розділ 9 Залицяння
1778573587
195 дн. тому
Розділ 10
1778606283
195 дн. тому
Розділ 11
1778727100
193 дн. тому
Розділ 12 Смітник
1778727126
193 дн. тому
Розділ 13 Новини
1778695332
194 дн. тому
Розділ 14 Хутір
1778728930
193 дн. тому
Розділ 15 КДБ
1778729089
193 дн. тому
Розділ 16 Гра триває
1778854488
192 дн. тому
Розділ 17
1778854464
192 дн. тому
Розділ 18 Втеча
1778856873
192 дн. тому
Розділ 19 Вогонь
1778857011
192 дн. тому
Частина 4 Шаріат. Розділ 1 Пустеля
1778858107
192 дн. тому
Розділ 2 В'язниця
1778880570
191 дн. тому
Розділ 3 Работоргівці
1778988828
190 дн. тому
Розділ 4 Торги
1778993097
190 дн. тому
Розділ 4/1 Торги
1779022341
190 дн. тому
Розділ 5
1779037723
190 дн. тому
Розділ 6 В покоях шейха+18
1779039549
190 дн. тому
Розділ 7 Ранок
1779042943
190 дн. тому
Розділ 8 Повстання
1779074516
189 дн. тому
Розділ 9 Гарем
1779074753
189 дн. тому
Розділ 10 План
1779074910
189 дн. тому
Розділ 11 Покарання
1779111629
189 дн. тому
Розділ 12 Ібріс
1779124821
189 дн. тому
Розділ 13 Тиша
1779134059
189 дн. тому
Розділ 14 Чаклун
1779162575
188 дн. тому
Розділ 15
1779178874
188 дн. тому
Розділ 16
1779199932
188 дн. тому
Розділ 17 Чаша
1779203385
188 дн. тому
Розділ 18 Фінальна битва
1779203593
188 дн. тому
Розділ 19 Нове життя
1779207547
188 дн. тому
Розділ 20 Кінець подорожі
1779207686
188 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!