Раді Вас бачити!

Свідомість поверталася повільно. Шар за шаром, болісно витягуючи його з в'язкої, чорної прірви.

Спочатку прийшов біль — глухий, ниючий. Він пульсував у кожній клітині тіла, віддаючи в скроні важкими молотами, змушуючи стискати щелепи до скреготу.

— Що ж так, блять, погано... — ледь чутно прохрипів він крізь стиснуті зуби, відчуваючи, як у горлі пересохло до стану наждачного паперу.

Він відчув під собою м'яку тканину ковдри. Пам'ять вривалася уривками, сліпучими, болючими спалахами.

Машина... раптовий, підлий удар у потилицю. Він пам'ятав, як, зібравши останні крихти свідомості, вдарив у відповідь. Знову удар. Двері відчинилися, і він випав у холодну ніч. Пам'ятав, як біг, не розбираючи дороги, як темрява затягувала його, наче болото.

Підстава.

Його зрадили ті, кому він довіряв. Усе почалося ще в ресторані...

Але як? Чому?

Кен. Вони ж розмовляли, будували плани, і раптом — порожнеча.

Він змусив себе розплющити очі. Кімната попливла, до нудоти запаморочилася голова. Він повільно перевів погляд на свої руки — вони були дбайливо перев'язані чистими бинтами, сліди бруду і крові змиті. Він обережно підняв руки до голови й намацав пов'язку, після чого повільно повернув голову.

Місце було незнайоме — вузький коридор, наповнений м'яким, тьмяним світлом.

Десь неподалік почувся тихий брязкіт посуду.

Кожен м'яз миттєво напружився — він готувався дати відсіч, спробував піднятися. Старі інстинкти прокинулися миттєво: хай у якому стані було його тіло, він звик тримати ситуация під контролем. Але різкий спалах болю в потилиці змусив його знову безсило впасти на підлогу й застогнати.

До коридору тихо зайшла дівчина. Його погляд одразу став гострим і чіпким, як у звіра, але тієї ж миті пом'якшав.

Він її згадав.

Він упізнав цей запах — нічне повітря та легкий аромат мокрої трави.

Це була вона. Свіжість і тепло в його найтемнішу ніч.

Те дивне відчуття довіри, яке він відчув ще там, у лісі, знову накрило його з головою.

— Тобі краще? Давай спробуємо трохи піднятися, — тихо запропонувала вона.

Андре стиснув зуби і спробував сісти, але тіло остаточно зрадило його, відгукнувшись новим, нестерпним спалахом болю, від якого перед очима затанцювали чорні плями.

Софі підійшла ближче і, не вагаючись, м'яко обхопила його, допомагаючи припіднятися. Він навалився на неї сильніше, ніж планував, і знову подумки здивувався: вона здавалася такою тендітною, майже невагомою, але впевнено витримала його величезну вагу.

У її рухах відчувалася дивовижна, спокійна сила. Він вловив близький аромат її волосся, відчув тепло її тіла, і вперше за довгі роки дозволив собі просто видихнути. Поруч із нею внутрішня напруга, яка роками тримала його в лещатах, і той липкий страх самотності нарешті відступили.

Дійшовши до дивана, він знесилено опустився на нього. У голові гуло, у вухах пульсував біль. Нудило від шаленого тиску в потилиці, кожен вдих обпалював легені. Софі обережно допомогла йому прийняти зручне положення і накрила теплою ковдрою.

Щойно він відчув під головою м'яку подушку, а поруч — її заспокійливу присутність, Андре тієї ж хвилини провалився в глибокий сон.