Раді Вас бачити!

Місандея 

Я стояла перед великими дубовими дверима, перевела подих і постукала .

Почувся м'який голос батька :

 —Увійдіть .

Я підняла підборіддя і переступила поріг. Побачивши мене він на мить розслабився.

—Проходь ! Сідай , доню , до тебе є розмова!

Тільки не це.

 Оті наші розмови віч -на-віч не віщували нічого хорошого.

 Хоч би що я втнула ,він завжди про все знав. 

Я вже почала пригадувати що і коли зробила в останнє ,але на думку нічого не спадало .

Останні роки я тиха мов мишка .Все ,як вчили. Навіть вишивала той клятий гобілен.

Мій батько — Стронг Айсвент .

Давно став могутнім і впливовим. Права рука короля — Валдіса Септіса Маєруса Партітусіуса .Маг льоду , і в свій час досить привабливий чоловік. Роки його не пощадили, але колишнього красеня в ньому ще можна було впізнати.

 Наша країна зветься Садаліт . 

Землі ці славляться своїми мінералами, здатними поглинати магію.З них виготовляють артефакти і амулети, які можна носити не помітно. Надлишок магії може вбити мага , якщо вчасно не >>розряджатися<< . Артефакти поглинають , і втримують магію ,доки вона магу не знадобиться для підживлення. 

У нашій країні існують лише маги природи : води, льоду, вогню ,блискавки , вітру і землі.

Мене звати Місандея Айсвент.

Мені 21 рік , і я відчуваю : цього разу я тут не просто так.

Я— маг льоду , як мій батько. Це неймовірно могутня магія , що дозволяє створювати предмети з нічого.

 Якось,у 10 років ,я навіть створила підкову — нічого не вдієш , я дуже люблю галоп...

Магію можна вкласти в будь що— створене з мінералів. Їм надають різноманітних форм : від коштовностей до посохів чи тростин . Особисто я ношу кулон ,сережки і посох— так я можу контролювати свою силу. Наш рід занадто могутній , щоб обмежуватись чимось одним.. Дякую , татку.

Кожна родина оберігає секрет того , в чому саме запечатана магія роду. Якщо маг гине на полі бою, його тіло роздягають догола ,аби потім просити рубіни ( вони не здатні утримувати магію тому це більше валюта країни) з родини , за повернення такого цінового ресурсу додому.

—Вітаю вас, тату ,— я міцніше  стиснула посох і присіла на стілець.

Його обличчя змарніло,брови насупились ,ніби він готувався до бою.

О ні .

У мене погане передчуття.

Очі його схвильовано пробіглися по мені , а погляд ковзнув убік. 

Це вже нікуди не годиться..

 Він підвівся , взяв з полиці книгу і поклав на стіл.

—Ти знаєш , як я тебе люблю? 

Трясця.

—Так , тату.

Я —єдина жінка що є в його житті.

—Тоді слухай , і слухай уважно. Наш вельмишановний ,мудрий і світлий король.Гарант безпеки всього королівства ( батько завжди говорить в палаці так, ніби нас підслуховують) Валдіс Септіс Маєрус Патрітусіус хоче нагородити мене за вірну службу .Вгадай, доню, як саме ?

—Щоб.. Щоб не вирішив король , це честь для тебе і для мене .Але чому ти мене покликав ? Невже , щоб похвалитися ? Це не у твоєму стилі!

Я кинула на батька серйозний , сповнений сарказму погляд.

—Розумниця. Звісно , я кликав тебе , бо подарунок короля стосується саме тебе , твого майбутнього....

Трясця . 

Я запустила руку в волосся , ніби перевіряючи зачіску, а на справді щоб виграти час і подумати . 

Моє майбутнє ? 

Навіщо воно королю?

— Король просить мене видати тебе заміж!—У цей самий момент його погляд опускається на книгу .Я приймаю руку з волосся , відкриваю її. Там на першій сторінці лежить —  елементаль.

 (Елементаль- це самознищувальний папір : варто лише раз прочитати текст і він перетвориться на попіл).

Я прочитала написане , долоні спітніли, а папір спалахнув і перетворився на попіл . Одже ,це таємниця! І ця розмова — лише ширма .Чи ні? Батько знає , що мені не потрібен ніякий чоловік. То, можливо, я тут через листа ? Чи він говорить про майбутнє лише для того , щоб приховати справжню причину ,з якої мене покликав?

 Я надто довго мовчу ...

Треба щось сказати...

—Е-е...Я вельми вдячна, тату.

Його погляд промовляє : >>Розумничка<< . Я нервово всміхаюс : це вже не пустощі ,це серйозно! 

І треба грати роль—вдячної доньки.

— І ... Вже є кандидат , —я важко ковтнула ,бо навіть вимовити це було жахливо, —на роль мого чоловіка? 

 Як тільки дізнаюся, хто це  — начувайся . Не таку дружиноньку ти хотів, якщо взагалі тебе хтось питав! Це буде не подружжя , якщо воно взагалі буде, а радше бійка . Сподіваюсь, моє чуття не підводить і це лишень фасад. Але навіть в думках я проти.

Батько ледь стримує посмішку . Він що ,насолоджується моєю агонією?!

— Ти в мене вдачлива, доню...Король хоче, щоб ти обрала сама свою долю. ( Та ну? )І тому в тебе аж три кандидати.

 Що-о-о? Моя щелепа пробила підлогу,й,мабуть опинилася в найтемнішому місці палуцу —у підвалі.

—Але тату!

—Ти приємно вражена ?

Погляд попереджає ,щоб я стримувалась.

—Так .Я щиро рада ...За таку честь..

Кажу голосочком пораненої лані, яка отримала живу воду... Бр-р-р.

Я в шоці... Троє — це вам не жарти. Як мені серед них маневрувати? 

Чи знають вони взагалі про королівський наказ, що їм відомо? 

— Двоє вже прибули сьогодні. 

Чорт. 

— Вони будуть представлені тобі сьогодні ввечері на офіційному балу. 

Тричі чорт і трясця. 

— Третій прибуде завтра зі свого королівства. 

Та кого ж вони мені підібрали, принца чи що?! 

— А за кого виходити — вирішувати тобі. 

Такий собі вибір, чесне слово... 

Краще вже поцілувати тритона, це значно привабливіша перспектива.

Я хочу у вчорашній день ,будь куди . 

Тільки не бути тут, і не ця інформація.

 І в одночас розумію , щось тут не те . Хтось мені, щось не договорює .Бо я геть розгублена ! Моя доля турбує короля?!

 З яких пір?

А ще той лист. Треба буде його перечитати!

Я підвела стурбований погляд на батька..

— Я не маю сукні тату ,такої якаб була варта оглядин наречених. 

Сподіваюсь виграти кілька днів,а раптом вийде !

Та його відповідь ...Обдає мене крижаною водою.

— Не хвилюйся ,я прийду до тебе з приємним подарунком!

Довбана сукня я впевнена..

 — З найкращим вбранням , який тільки можна купити за рубіни.

— Дякую.

Дякую, полегшало!

 Якщо вже батько зайде особисто, значить, ще яку інформацію мені повідомить. 

Я видихаю..

 Як добре він мене знає. Мій татко.

 Я не хочу заміж щоб не полишати його, тай закохуватися немає в кого - буду чесна. Вже точно не цих придворних підлабузників ......Фе-е-е. З них, кожен другий крутить роман то з прислугою, то з вдовою...Ще й кожні декілька місяців це різні жінки. Ато взагалі !..З іншими чоловіками. Це не моя справа, але знати хто з ким, це частина мого існування тут. 

Він взяв мене за руку, стиснув, і провів до дверей.

 Погляд говорив те що, я і так знала — мовчати і грати роль нареченої, дівчини що рада такому щастю !

 — Дякую тату, буду чекати на вас у своїй кімнаті. 

Його пальці заправили моє руде волосся за вухо.І очі також як мої, зелені, поглянули з теплом. 

Поцілунок у лоб.

 Аудієнцію закінчено! 

Двері за моєю спиною зачинилися.Тепер треба в кімнату, відновити за допомогою магії текст, і перечитати його. Щоб ще раз усвідомити, що від мене хоче-Його величність ... 

Йду коридорами, вітаюся з зустрічними придворними.Присідаю в реверансі перед людьми,що служать королю так само як і мій татко. Як я його тут лишу серед усіх цих ? Не знаю ! Але схоже, що вибору не маю ! Королю ніхто не відмовляє. Я першою ставати не збираюся. 

 А якщо вони справді видадуть мене заміж за когось з цих, простіть мене боги, >>наречених< Не може такого бути, правда?

 Ні !

 Це ж лише завдання і все!

 Нарешті відчиняю двері своєї кімнати. Заходжу, зачиняю двері. 

Видихаю.

Місандея зберися.

 Лист, це зараз головне... 

Притискаю руки до кулона, блакитна сльоза в срібній оправі, мінерал корцій.

(корцій найкраще з усіх мінералів утримує магію льоду).

 Звертаюсь до своєї пам'ятні і букви ллються з криги : Іменем Величного короля Саданіту— Валд...(ой ні,це я пропущу)...Вам довіряється державна таємниця. За 14 днів потрібно забрати з копалень у графстві Лемур'є мінерал - льомерайд.

(Льомерайд - це мінерал що здатен утримувати магію різних магів. Якщо маг вогню зарядив льомерайд своєю магією, і помер ,а потім інший маг: наприклад вітру зарядив своєю. Той хто тримає його в руках може використовувати обидві магії.)

Ваше завдання доставити мінерал особисто в руки Його Величності королю Валдісу ...( Бла,бла,бла.)

 Ваша особиста безпека буде гарантована.

 (Ось для чого наречені? Я сподіваюсь!) 

Державна таємниця у ваших руках.

 Не підведіть свого Повелителя.... 

Дочитавши до кінця, як тільки подих виривається з моїх вуст, букви розчиняється в повітрі . У мене в голові купа запитань, і одне дуже настирливе :

 — Чому я?

************* 

Величні двері, з золотими ручками, відчиняються в просторі світлі покої...

 Безліч вишуканих страв ,що стоять на столі.

 У великому дерев'яному кріслі з шовковими подушками.

 Одягнений тільки в тонкому халаті на голий торс, і в штани, сидить — Він....

 Господар.

 Не тільки покоїв.

 Всього.

 В руках у нього келих з вином.

 М'яка посмішка робить його молодшим.

 Блиск бурштинових очей зустрічає візитера.

 — Справу зроблено ?

 М'які, пухкі губи притиснулися до скла.

Зробили ковток.

Кадик зробив один рух, другий .

Візитер проковтнув слину. 

Він мріяв, щоб капелька вина не втрималася на цих пухких губах.

 Щоб вона зробила доріжку від підборіддя до шиї...

 І нижче...

 Він хотів злизати її язиком ...

Любі друзі ,це прем'єра в моєму житті. До цього писала лише фанфіки. Я дуже серйозно ставлюся до письменства,тому як часто буду публікувати глави не знаю ,постараюся двічі на тиждень ,бо 5 днів працюю на роботі .

Боялася братися за це діло .

Але була не була . 

Хочеться ще сказати що у книзі будуть різні стосунки між героями,і звичайні гетеро стосунки і більш різноманітні історії кохання.

Я сподіваюсь що вам сподобається .

А далі ви самі знаєте що робити.

Дебютантка на букнет Світт Лана )))

 Всім мур мяу >⁠.⁠<