Каору навчився жити так, ніби біль — єдине, що доводить його існування. Після смерті сестри й юності, зламаної зрадою, покинутістю та байдужістю, він більше не чекає ні на любов, ні на порятунок.

Та майже через шістнадцять років у його життя повертається Дей — той, хто колись був усім, але й досі називає свої почуття чим завгодно, тільки не коханням.

Холодний, стриманий і небезпечний, Дей ранить навіть мовчанням. Він торкається Каору так, наче той досі належить йому, і не відпускає ні на крок, повільно знищуючи.

А тим часом у темряві поруч прокидається щось, що знає всі їхні таємниці та бажання.

«Дистанція» — роман про руйнівну любов, яку неможливо визнати вголос, і про того, хто надто пізно розуміє: іноді врятувати когось — означає спершу перестати ламати людину власноруч.

Що робити, якщо персонаж твоєї книги раптом з’являється просто перед очима?

Саме це стається з Стеф, коли вона зустрічає Рей — дівчину, яка до болю схожа на чоловіка з її роману, того самого, кого Лін роками створювала у своїй уяві.

Але проблема в тому, що Скай — не він. І зовсім не така, яким мав бути її ідеальний книжковий образ.

Тому що вигадані персонажі ідеальні лише на сторінках. А в реальному житті перед Лін — жива людина. Людина, яка носить маски, приховує справжні почуття і має власні таємниці.

То що це: звичайний збіг чи доля, яка вирішила пожартувати?

І чи готова Лін дізнатися, ким насправді є та, що випадково стала відображенням чоловіка, народженого її фантазією?