Спочатку:
На сторінку книги
Мене збентежило це застереження. І за мить я вже розуміла, про що казав принц. Ми не зупинилися біля дверей, які охороняло двійко вартових. Вони нічого не сказали, лише вклонилися кронпринцу. Може тому я і не очікувала того, що зараз побачу.
Двері кабінету були прочинені. І перш ніж хтось із нас устиг подати голос, я почула сміх — тихий, звабливий, з присмаком гри. А тоді принц втягнув мене всередину і я побачила те, що складно було розгледіти без червоніння.
Його величність сидів у великому кріслі з різьбленими підлокітниками, відкинувшись назад, з келихом вина в руці. Його мантія сповзла з плеча, а на колінах — цілком зручно влаштувалася молода жінка в сукні кольору сливи, яка відкривала більше, ніж приховувала. Вона проводила пальцями йому по грудях і щось нашіптувала на вухо. Король сміявся, не помічаючи ні нас, ні нічого навколо.
Я завмерла. Не від жаху — швидше, від приголомшеного подиву. Навіть дихати забула.
— Ну от, — сухо прокоментував Доріан. — Як я і казав.
Король помітив нашу присутність, нахилився вбік, щоб роздивитися гостей краще. Леді на його колінах від несподіванки тихо зойкнула і, ковзнувши поглядом по мені, зробила спробу прикрити плечі й декольте. Що, щоправда, було марно.
— Доріане! — з невимушеною усмішкою похитав головою король. — А ти як завжди — без стуку. І ще й з гостею! Прекрасно.
— Батьку, — вклонився принц, зовсім не збентежений тією картиною, що відкрилася нашим очам. — Перепрошую за вторгнення. Ви були… зайняті?
— Зовсім, трохи, — король із задоволенням подивився на білявку, яка не квапилася кудись йти. Тільки поправляла волосся, в якому я помітила кілька пасм яскраво-червоного кольору. — Але для тебе, сину, завжди знайдеться час.
Я стояла мов укопана. Не була впевнена, що варто говорити щось узагалі. Але з кожною секундою цей театр абсурду ставав усе менш шокуючим — і більш зрозумілим. Це був двір. І це був король. І, як виявилося, він не соромився ні свого становища, ні своїх уподобань.
Доріан скосив на мене погляд і ледь усміхнувся.
— А я попереджав, леді Браер, — сказав Доріан тихо, але з тією знайомою ноткою кепкування. — Хоча, тут могло бути і цікавіше.
— Не сумніваюся, — прошепотіла я йому у відповідь, намагаючись відірвати погляд від сцени, що розгорталась за кілька кроків від мене.
Король тим часом жестом відправив келих на стіл, а потім легким рухом торкнувся талії жінки, даючи зрозуміти, що вистава на сьогодні завершена.
— Іди, люба, — мовив він до неї, не зводячи з мене погляду. — У мене гості. І здається, мені ця зустріч сподобається.
Білявка нарешті підвелася з його колін, повільно, з театральним вигином тіла, кинула на мене короткий погляд і, не сказавши ані слова, зникла за бічними дверима. Король підвівся, розправив плечі, кинув мантію на спинку крісла й підійшов до нас.
— Тож, — він зупинився й нахилив голову, — леді Браер. Не чекав на вас сьогодні. Доріане, не поясниш?
Я відчула, як щось стислося всередині. Чи то від тону, чи від погляду, чи просто тому, що ще не встигла отямитись після побаченого.
— Ваша Величносте, — я вклонилася. — Вибачте, якщо ми перервали… щось важливе.
Король розсміявся. Голосно, з насолодою.
— О, навпаки. Ви якраз вчасно. Бо тепер я справді зацікавлений.
Я відчула, як Доріан напружено зітхнув поруч.
— Ти не змінюєшся, батьку. Всі килими стоптані твоїми коханками. Скільки ще байстрюків ти збираєшся настругати?
— Будеш мене вчити? — без натяку на погрози поцікавився його величність. — Раніше було навпаки — це ти вчився у мене усьому.
— Інколи учні перевершують своїх вчителів, — пирхнув кронпринц, а потім закотив очі. — Саме тому я і тут, батьку. Я прийшов просити твого благословення на наш шлюб з леді Браер.
Король завмер. Усмішка ще не встигла згаснути на його вустах, але вже не торкалася очей. Він повільно перевів погляд з Доріана на мене — і в ньому не було нічого схожого на оте попереднє веселе зацікавлення.
— Шлюб? — повторив він, мов уперше почув це слово. — Це… цікаво. Я щось чув про твої витівки на минулому святі, однак не очікував такого.
Я не ворухнулася. Лише відчула, як пришвидшилося серц***ття. Здавалося, повітря в кімнаті стало важчим.
— Так, було таке, — рівно відповів Доріан. — Шкода, звісно, що ти дізнався про моє рішення не від мене. Та так було ледве не завжди, чи ні?
Король на мить задумався. Пройшовся кількома кроками кабінетом, не зводячи з нас очей. Потім зупинився біля столу й узяв до рук келих з вином.
— І ти гадаєш, я просто махну рукою й скажу: "Звісно, синку, бери, кого хочеш, навіть якщо це…" — він зробив паузу, шукаючи слова, — …несподіваний вибір?
— Ти маєш щось проти? — я почула справжнє здивування з вуст Доріана. — Неочікувано.
— Справді? А мені здавалося, що це звична справа. Леді Браер, не сприймайте мої слова на свій рахунок, нічого особистого. Я просто очікував, що мій син буде більш далекоглядним.
Я промовчала, кивнула. Лізти в цю розмову, яка починала нагадувати дуель, мені не дуже кортіло.
Король трохи підняв келих:
— Цікавий вибір, сину, — мовив він, звертаючись вже до Доріана. — Раніше у твоїх фаворитках я вбачав інший типаж. Щось змінилося… Цікаво, що саме?
— Може це кохання, батьку? — легко відгукнувся кронпринц. — Та хай там як, я зробив свій вибір, і він не потр***є виправдання. Якщо ти даси благословення — добре. Якщо ні… — він зробив паузу, — може це і на краще? Всім відом твій норов, і таке благословення може бути тільки на заваді.
Король підняв брови, наче почув щось нове.
— Це звучить, як виклик.
— Це — факт.
Між ними знову повисла тиша. Я відчувала, як вона пульсує навколо, стискає груди. Вперше в житті я бачила, як зіткнулися дві стихії — дві однаково сильні вольові натури, кожна зі своєю владою, досвідом і тінню у погляді.
І тоді король раптом засміявся. Щиро. Голосно.
— Ох, Доріане. Все ж таки ти мій син. Такий же впертий, такий же прямолінійний… Гаразд. Можеш вважати це благословенням. Але май на увазі, що коли все піде шкереберть, я буду першим, хто скаже: "Я тебе попереджав".
— І я тобі відповім, що я сам обираю свій шлях, — втомлено кинув принц таким тоном, наче це було дуже звичною фразою.
Король підморгнув мені.
— Тоді бажаю вам щастя. Й терпіння. Бо з моїм сином одного кохання буде замало.
