Спочатку:
На сторінку книги
— Як я можу відмовити принцу? — спитала я, з підозрою поглянувши на сина короля. І вклала пальці в його долоню.
Поки ми йшли у центр залу, я відчувала погляди аристократії. Хоча цього разу більшість з них була націлена не на мене.
— Сміливий хід, ваша високосте, — промовила я, повертаючись до нього обличчям.
— Запросити вас? — уточнив він, відступаючи на крок, а потім таким самим кроком наближаючись до мене.
— Показати всьому королівству, що принц шукає собі дружину, — відповіла я, не зніяковівши.
Чоловік криво посміхнувся:
— Тобто ви навіть думки не припустили, що я просто вирішив вам допомогти, леді Емілі?
— Вважаєте, що мені не вистачає уваги на цьому заході? — награно образилася я, їдучі по уявному колу з принцом у лівий бік. Наші долоні знаходилися на одному рівні, підняті перед собою до рівня обличчя. Та для дотику між нами не вистачало зовсім трохи.
— Вважаю, що так у вас з’явиться ще більше залицяльників.
— Дуже люб’язно з вашого боку, — помітила я, змінюючи напрям кроків. — Допомагати леді знайти собі гідну партію. От тільки трохи образливо, що допомогти ви вирішили саме мені.
— Вважаєте, що моя допомога зайва? — тепер награно образився принц. Однак в очах кольору шоколаду спалахнув вогник.
— Вважаю, що скоро допомога знадобиться вам, ваша високосте, — посмішка промайнула на моєму обличчі. — Адже ви тільки мені сказали, що не плануєте одружуватися. А я не відношу себе до пліткарок, тому цю новину вам доведеться повідомляти особисто кожній леді королівства.
Він ще мить дивився на мене, а потім широко посміхнувся і зробив крок назустріч, щоб опустити долоню на мою талію:
— Чутки про вас правдиві, леді Емілі. За чарівною зовнішністю ховається дуже коварний звір.
— Вважаєте мою зовнішність чарівною? — скинула я брови і підняла голову, щоб зустрітися з принцом поглядом. — Вам точно не потрібна дружина?
— Це пропозиція? — не залишився в боргу він. А потім тихо розсміявся. — Не напружуйтесь так, Емілі. Я просто жартую.
— Знову? — я поглядом вказала у бік тронів, де репліка цього чоловіка була декілько образливою. А його батько перетворив її на жарт.
— Може я полюбляю жартувати, — припустив він, трохи міцніше притискаючи мене до себе. А мені довелося ще вище задерти голову, щоб не розірвати зоровий контакт. — І допомагати.
— А може ви затіяли якусь гру, ваша високосте, — припустила я і примружилася.
— Прошу вас, звіть мене просто Доріан, — запропонував він, закрутивши мене під музику, що пришвидшилася.
— А ви тоді не називайте мене більше дочкою Пряного короля при своєму батьку, — відповіла я, коли подих вирівнявся.
— Я подумаю над вашою пропозицією, — хитро відгукнувся принц. — Хоча цей титул вам пасує краще, ніж дочка барона.
На цю репліку я не відповіла словами. Тільки поглядом.
А Доріан відступив на крок, перехопивши мою руку і вклонився. Звів на мене погляд і промовив:
— Дякую за танець, Пряна принцесо.
Після чого нахилився до моєї руки. І я відчула те, як він торкнувся губами рукавички.
