Раді Вас бачити!

Грошей Дракула зібрав достатньо. А його відважний кур’єр, що перевозив містом величезні суми в кейсі, схованому в простенькому туристичному рюкзаку, мав неабияку витримку й артистичний талант. Не було ніяких броньованих авто та озброєного супроводу. Тихий скромний чоловік, у біленькій кепочці їхав собі в маршрутці, а потім прямував до метро й виходив на вокзалі.

В одній зі скриньок камери схову гамірного залізничного вокзалу завжди лежала якась газета чи журнал. Талановиті хлопці, з підвалу Фінча прорахували такий кут, де огляд був мінімальним й саме через ту комірку господар грального закладу передавав своєму покровителю колосальні щомісячні хабарі. Порожній кейс повертався до автоматичної камери схову наступного дня. А замість перемовин - приходила обумовлена невинна смс.

Так було й цього разу. Кур’єр зробив закладку та вільно зітхнувши, пішов залом на вихід. Але тут почув з-за спини пронизливий гавкіт великого пса. Чоловік не побіг знаючи, що все зробив правильно. Може хтось з господарів не вдягнув на тварину намордника? Але далі були суворі слова:

– Стійте! Ваші документи, будь ласка...

Непомітний селянин, в кепочці повільно обернувся й побачив перед собою патрульний наряд, зі службовою собакою. Розумні очі німецької вівчарки наразі світили на нього злими вогниками, та кінолог дав команду й пес мовчки сів поруч. Кур’єр надав посвідчення особи, але в цей час тварина знову схвильовано смикнулася в його бік.

– Прошу, пройдіть з нами! – показав напрямок руху старший групи й не віддав затриманому документ.

– Не розумію. Я прийшов подивитися розклад і купити квиток. У мене навіть багажу немає. В чому справа? – абсолютно вільно поводився цей вимуштруваний бойовик і настирливо мізкував: де пес відчуває загрозу? Невже пронюхав вже відсутні гроші?

– Ви не хвилюйтеся. Зараз розберемося, – кивнув старший і щось доповів по рації.

Затриманого привели в окреме приміщення і там перевірили його особу по базах, пошукали підозрілих за відбитками, але він був чистий як перший сніг. Тільки пес ніяк не міг вгамуватися та аж совався у кутку й грізно поглядав на невідомого. А поліціянти щиро вірили своєму чотирилапому другові, адже серед гамірного натовпу пасажирів він служив другий рік і виявив багато чого забороненого.

Та й сам кур’єр уже зметикував: де прорахувався. Ні його особа, ні навіть гроші не наробили біди. Клята тварина, звісно була добре натренована на запах пороху й вибухівки. А він, дурний, вчора стріляв у тирі саме в цих непомітних та дуже зручних штанях. І коли розум концентрується на доставці шаленої купи грошей, як згадаєш про аромат пороху на одязі? Адже в дорогу чоловік жодного разу не брав ніякої зброї, а тепер сидів і просто мовчав.

Далі пішли розбірки: де й ким він працює? Та коли почали пред’являти підозру в тероризмі, цей пан миттю розколовся й наплів чогось про квитки для свого господаря. До з’ясування ступеня вини, підлеглого Ласло Фінча залишили під вартою на сорок вісім годин, а детальна інформація пішла куди треба.

Ох і давно ж збиралися деякі служби побувати з перевіркою за високим муром «Клубу Дракули». І той інкогніто, котрий кришував Фінча та за невгамовність замовив до виплати подвійну ставку, новину вже почув, але мудро не висовувався. А навіщо? Ніяких конкретних доказів Фінч на його особу не мав, а дарма каламутити темну воду румун не стане. Він же не настільки дурний.

Скоро до замку Дракули під’їхав транспорт, наповнений людьми, опір яким намагаються не чинити. На ввічливий запит - ворота відкрили. Фінч не віддав наказу сперечатися чи барикадуватись, адже виконав розпорядження покровителя й не уявляв, чому так швидко наскочили з перевіркою?

Правда, кур’єр з учора подівся кудись, але таке було передбачене протоколом безпеки. Якщо перевізник відчує хвіст – він на деякий час повинен зникнути. Можливо, це була саме та ситуація?

Та всі «мирні» думки румуна розвіялися в ту мить, коли інша службова тваринка (геть мила на вигляд) просто поволокла кінолога вздовж підвалу. На нижньому поверсі маленька такса вперто зупинилася біля звичайної стіни й почала на неї пронизливо гавкати. Правоохоронцям нічого не залишалося як уважно обмацати шпалери та знайти непомітну кнопочку. Що далі – то краще. Стіна сама поїхала й перед охоронцями закону постала кімната повна різноманітної зброї... Оце й був повний провал!

Потім старенький дідусь, у круглих окулярах, добровільно показав грізним ревізорам засекречений грошовий бункер. Чоловік не був підлим зрадником, навпаки він дуже любив свою родину: дітей та онуків. А тому ризикувати заради пристрасті неврівноваженого господаря – не бажав.

До речі, а де ж сам господар вілли? Нещодавно він крутився поруч та мав здивований і поблажливий вигляд. Тільки тепер Ласло Фінча, наче корова язиком злизала. Маєток був оточений по всьому периметру й вислизнути румуну ніяк не світило. Але ж його ніде немає! Навіть розумна собачка не допомогла. Виходить у графа Дракули таки виросли крила й цей невіглас безслідно розчинився у повітрі?

Та й ця версія нікуди не годиться. Адже легендарний Влад Цепеш то одне, а його причмелений наслідувач, що має з фантастичним героєм лише національну схожість, то геть інше. І тому, забувши про свої статки, уявні регалії та статус – румун наразі, немов тхір у норі, швиденько шарудить ногами по вузькому проходу підземелля, підсвічуючи собі шлях фонариком і тримає курс якомога далі від свого графського замку.