Раді Вас бачити!

І навіщо тільки Льоня згадав про того упиря? Але ж десь він таки вештається по землі. Добре, щоб якомога далі від нас усіх!

А Ласло Фінч, як він називав себе з часів появи в столиці, дійсно ще животів. Правда вже не в такому дорогому вбранні та без графського титулу. А простіше сказати: згадав статус вигнанця або дичини, за якою полюють мисливці.

Звісно нинішнє полювання дещо інше, не таке як було на мене. Адже за його голову ніхто не обіцяв автомобілів чи грошей, не бив свідків та їх родичів. Просто румун оголошений в загальнодержавний розшук і його пика хоч не красується на кожному стовпі та в телефонах і авто патрульних присутня скрізь.

Крім того, його раптом всі кинули. Одні не з власної волі, бо сиділи під слідством. Інші порозбігалися хто куди, сполохавшись переслідування законом. Але ті, кого викликали слідчі, давали докладну й цікаву інформацію про Дракулу, без будь-якого примусу. Виходить, що цей лже-граф дуже вже насолив чи обрид власному оточенню.

Не треба нагадувати, що зник паразит, коли всі повідкривали роти на арсенал зброї, знайдений у маєтку. Тоді він тихенько прочинив непомітні дверцята комірки з господарчим інвентарем і просочився в щілину між стіною й підлогою. Бо дечому в своєму злочинному житті Дракула таки навчився. Він прекрасно розумів, що жоден пес не візьме слід там, де стоїть купа побутової хімії та тхне хлором, аміаком чи отрутою для гризунів.

І та шпарина на волю була геть непростою. Не дивлячись на янголів, що періодично «літали» над маєтком, Дракула прийшов до заможного життя нізвідки. Й тому припускав, що одного разу йому прийдеться так само зникнути в нікуди. Ось і заховав у підземному проході добру купку інвалюти, паспорт на невідоме ім’я, чисту стару мобілку без GPS та гострий мисливський ножик.

Саме з цим крамом він вибрався в бур’яни, з іншого боку маєтку та попрямував до лісочка, що наче спеціально ріс недалеко від його володінь. Ось тепер можливо ця тварюка (навіть в одежі та без голок шипшини в тілі) зможе відчути мій стан, коли покусана його дурними вінірами я вислизнула на волю. А може й ні?

Тепер Фінчу доведеться згадати молоді роки та статус дешевого злодія. А такий досвід ніякими статками не зітреш! І румун рвонув у бік селища неподалік та вже вкрав собі, з мотузки за хатою, звичайний сільський одяг. Туфлі він залишив свої, хоч і дорогі та зручні, але в пилюці й багні з якоїсь калюжі, вони вписувалися в загальний образ.

Далі він попив з криниці смачної води та почав набирати контакти своїх могутніх друзів. Ясно, що ніхто з них і не подумав би відповідати на незнайомий номер. Але один халамидник все-таки відповів. І пішла брехня нагору! Ось Ласло Фінч поговорив про допомогу зі знайомим фінансовим аферистом, з високих інстанцій, та отримав від коша.

Потім спробував, через секретарку звісно, контактувати з головним покровителем, щоб дізнатися: чи доставили тому хабар? Але дівчина відповіла, що не розуміє про кого йде мова та з’єднувати з керівником відмовилась. І зрозумів тоді Дракула, що з хабарем чи без, а господар від нього відрікся.

Що ж, прийдеться обережно прямувати в бік кордону. Там Ласло знав безвідмовний канал перетину межі. Один підприємливий чоловік не питав про ціль візиту до Європи. Його хвилювали лише євро або золото й більше нічого.

Як кажуть, на перекладних аж через кілька діб, зморений і голодний колишній граф Дракула дістався до потрібного місця і вже домовився з провідником про час зустрічі та про суму за надання послуги.

В районі Селятина, де всюди гори й багато лісів колишній столичний підприємець, а тепер звичайний втікач Ласло Фінч, рвався на батьківщину думаючи, що там про нього всі забули. Він вважав, що з рідного краю буде простіше потрапити до заморської сторони, де на нього чекають статки, накопичені за роки злочинної діяльності.

Сонце вже перейшло полуденний рубіж і Дракула сидів на траві, спершись об високу смереку та мріяв про нове життя, десь біля теплих морів. Ось він почув, як недалеко хруснула гілка. Звісно, що заклопотаний справами провідник не міг з’явитися на годину раніше. Може то якийсь дикий звір, вирішив підкрастися ближче? Фінч повів головою й побачив маленьке смугасте поросятко. Воно смішно плуталося в траві й крихітним п’ятачком щось шукало.

Зголоднілий та здичавілий Дракула миттю відчув себе мисливцем і приготував гострий ніж та вже марив поласувати молодою свининою. Він підстеріг тваринку й кинувся на неї зі справжнім первісним інстинктом. Але прорахувався з ударом і порося, з гучним верещанням, рвонуло до кущів. Фінч метнувся за ним і зупинився...

Замість рябенького маляти перед ним постала здоровенна самка й Ласло обережно позадкував від неї в бік. Та раптом почув з-за спини гучне сопіння й коли повернувся, вже зрозумів, що дивиться в очі власної смерті. Темно-сірий кабан, небачених розмірів, зі злими очицями та здоровенними іклами перекрив Дракулі відхід. Жахлива щетина звіра, від люті, аж посіпувалася на його спині. Тварина стояла мов вкопана й мабуть, розмірковувала з якої частини тіла цього двоногого дурня почне свій обід?

Від смереки Ласло був на такій відстані, що добігти не вийде. Колись він частенько ходив до фітнес-центру. Потім захмелів від влади та грошей і створив уже в своєму маєтку кімнату для тренувань. А потім і взагалі забив на роботу з власним тілом, вважаючи його й так ідеальним. Тому навички втечі від злих диких кабанів розгубив десь серед балів та знущань над іншими людьми й тепер розумів, що пропадає... І навіщо йому знадобилося ганятися за тим малим створінням? Не міг почекати на провідника та пообідати десь у придорожньому закладі на іншій стороні?

Виходить, що НІ! А кабан продовжував насуватися, наче смертельна хмара. Молитися Дракула не вмів і тому настирливо шукав хоч якогось порятунку. Він зробив кілька кроків назад та випадково підвернув ногу на гілці й упав на спину. Це дало тварині сигнал до нападу.

Кабан переможно хрюкнув, кинувся на жертву й з розгону прохромив величезними іклами живіт Фінча та потужно впився зубами в грішне тіло. Збуджена запахом крові дика тварина шматувала кінцівки «графа» так, наче вони були з вати й кістки моторошно тріскотіли під могутніми щелепами. В передсмертній агонії зарозуміле людське створіння наразі вило на пів лісу й не розуміло: за що йому дісталася така люта кончина?

Далі до неочікуваної трапези приєдналася й самка. Важко сказати, чи були звірі настільки голодні, чи просто інстинктивно мстилися за своє дитя? Вдвох вони попрацювали так жорстоко, що коли на місці з’явився провідник, переводити через кордон було вже точно нікого.

Пошматоване тіло замовника валялося на поляні та мало дуже страшний вигляд. Одначе той пан не погребував оглянути закривавлене листя й гілки, щоб віднайти набагато більший крам, ніж домовлявся з тим, що залишилося від клієнта.

Він зібрав скривавлені й чисті купюри та знав, що кинувши їх до пральної машинки зробить чистенькими, як більший шмат життя чинив з легкодоступною грошвою тепер покійний Ласло Фінч. А підробний і нахабний граф Дракула, скоріше за все вже прямував на вищий суд, після якого відразу отримає квиток до пекла, в покарання за всі свої земні гріхи.