Раді Вас бачити!

========== 31 ==========

Одразу втупилася на стіну, до якої мене притискав Антель, ті поцілунки, що він дарував. Оу, аж мурашки пішли по всьому тілу. Спогади нахлинули, змусивши щоки почервоніти, і я рішуче повернула голову в інший бік, намагаючись зосередитися на початковій меті.

Книжкова шафа, великий стіл із висувними шухлядами, крісло, невеликий камін, диван і столик для листів. Що ж, велика зона для пошуків. Тільки почати я вирішила зі столу. Кілька висувних шухляд - моя мета. Перша, друга, третя... безумовно привернула увагу своїм вмістом, але я вважала за краще не відволікатися, я пам'ятала про час. І так! Четвертий висувний ящик зберігав мої особисті речі. Мої каблучки-артефакти, камені, і мішечок з не менш важливими дрібницями.

Забирати все мені було без потреби. Тому я взяла каблучку-щит і камінь спорідненості. Голосно зачинила скриньку і поспішила до Фаля.

До моїх покоїв ми йшли швидким кроком, тихо перемовляючись.

- Зараз я переодягнуся і відкрию портал у свій притулок, мені потрібно буде взяти там деякі речі. Потім я задію камінь спорідненості, і ти постараєшся перенести нас туди. Минулого разу Ванзель нас занадто далеко від мети переніс. Сподіваюся, у тебе це вийде краще. - Фаль мовчав, не перебиваючи. План мій не заперечував і, просто мовчки погодившись зі мною, кивнув. Чи то він справді був згоден зі мною, чи то він вирішив не перечити імператриці.

Переодяглася я швидко і покликала до себе Фаля. Друг нервово озирався перед тим, як переступити поріг і начебто вирішував, заходити чи ні. Я щось побачила, коли Фаль зробив крок, а Фаль, найімовірніше, відчув, бо завмер зараз... був якийсь спалах, але настільки короткий, що ні я, ні Фаль нічого не змогли зрозуміти.

- Щось явно зараз сталося, - Фаль нервово завів руку за голову і скуйовдив свою коротку зачіску.

- З тобою все гаразд?

- У порядку! - відповіли мені.

- Ніколи з цим розбиратися! Ось чує моє серце, що в нас дуже мало часу, тому не стій як бовдур біля дверей і йди сюди. - Фаль тут же пожвавився і опинився поруч, я виставила руку вперед, заплющила очі та уявила місце, куди хочу перенестися, одразу ж відчула сплеск енергії та розплющила очі. Переді мною була воронка порталу.

- Ух ти! Як легко це в тебе вийшло!

- Сама в шоці, пішли! - схопила Фаля за руку і разом із ним зробила крок у портал. Ми опинилися просто в моєму притулку, що мене дуже потішило. Навіть якщо й зможуть відстежити мій портал у кімнаті, то сюди потрапити вони не зможуть, це місце блокує будь-яку магію.

- Ходімо! - не стала вдаватися до спогадів і відразу перейшла до мети. Я увійшла з Фалем у наше родове сховище. Єдиною річчю, за якою я сюди з'явилася, були мої артефакти накопичувачі. Схопила сумку через плече і накидала туди десяток.

- Ну ось, тепер я готова до зустрічі з духом стихії. Мої резерви мені допоможуть. Ходімо! - я була рішуче налаштована якнайшвидше знайти ровена.

Щойно ми вийшли з мого притулку на вулицю, я відчула внутрішнє хвилювання. Не хочеться думати, що зараз я відчуваю емоції Антеля. Тож не гаючи часу, камінь перекочував до рук Фаля.

- Зосередься зараз на мені. А краще візьми мене за руку! - простягнула я свою долоню, і друг за неї вхопився. Я стала шепотіти давно забуте заклинання. Камінь налився силою, що було підозріло. Я розгледіла нитку, що виходила з мого тіла і струменіла потоком у камінь. Незабаром камінь наситився моєю силою і засяяв звичним мені кольором.     

Знову перед нашими очима пропливли ті самі картинки, що ми бачили раніше. Картинки повторювалися. Їх я бачила вже втретє чи вчетверте. Тому я не засмутилася, коли Фаль різко прибрав камінь, припиняючи насичувати його магією.

- Щось не так! Камінь цього разу надто швидко став набирати потрібну енергію для призову стихійника.

- І що це означає?

- Поки що не знаю, єдине, що спадає на думку, так це те, що ти стала сильнішою.

- Можливо, це все через ритуал, я теж відчуваю незрозумілі зміни в собі.

- Ну ось...

- Почекай, Фаль! - перебила я друга, - Давай потім, краще помовчи трохи. Мені потрібно зосередитися. Я хочу підібратися максимально ближче.

Я заплющила очі, уявляючи перед собою раз за разом ту саму місцевість, що бачила на картинці. Портал, який створюється самим магом, зазвичай так не працює, мені потрібно бути в тому місці, куди я створюю портал. Щоб перенестися ось так, під картинку, зазвичай використовують артефакти. Причому це досить поширена практика.

Я навіть звуки чути перестала, настільки занурилася в себе, зосередившись. Із заплющеними очима змахнула рукою, і відкрився портал. Він відрізнявся. На відміну від звичайної сірої воронки, портал переливався чорно-бузковим.

Набиралася сміливості я хвилин десять... Варто було тільки уявити, з ким я зараз зустрінуся, і як довго я чекала на цю зустріч, як мої долоньки пітніли, і я як останній боягуз не наважувалася переступити портал.

Тут уже не витримав Фаль. Різко схопив мене за руку і потягнув за собою в портал. Варто було нам тільки ступити в цей об'єкт перенесення, як нас ударною хвилею відкинуло. Причому дуже дивно, мене майже не зачепило. Дуже сильно постраждав Фаль. Його відкинуло на кілька метрів. Мій артефакт щита прийняв на себе весь удар, але навіть це друга не врятувало.

Ого. Я думала, що моя магія найсильніша, після Антеля звісно ж. Мій друг залишився без свідомості, а я стою навпроти того самого непримітного будиночка, що бачила у видіннях.

Йти я не наважувалася, поки з будиночка хтось не вийшов.

Це був сивочолий старий, побачивши мене, вірніше примруживши на мені свій погляд, він зацікавлено почухав потилицю.

- Остання з роду П'єр Одлі? - таким же прискіпленим поглядом і хрипким голосом звернувся до мене старий.

- Уже Нінель Арі Азізель третього роду Антелей, - зніяковіло представилася я повним ім'ям імператриці, тепер справді роду П'єр Одлі немає!

- Це все неважливо! Важливо те, чия кров у жилах тече в тебе в і що за сила в тобі.

- ...

- Зізнатися чесно, на своєму віку, таку концентрацію різної енергії я бачу вперше! - багато чого не зрозуміла, про що він?

- У тобі намішано занадто багато магії, дитя моє.

- Я... - обірвала свою фразу на півслові, старший Ровен напружився. А вже за кілька секунд я зрозуміла від чого. Золотий шлюбний браслет яскраво засвітився. Ще кілька миттєвостей, і відкрився золотий портал, з нього вийшов мій чоловік.