Раді Вас бачити!

========== 50 ==========

Ванзель пригорнув мене до себе недозволено близько. Серце прискорило свій ритм, коли я зрозуміла, чого він хоче. На щастя, вирішувати мені нічого не довелося, ми швидко відсторонилися одне від одного, почувши голос Фаля.

- Е-е, навіть не знаю, добре це чи погано, що я, можливо, завадив, але Нінель, тебе запрошує до себе в кабінет твій чоловік, - я зніяковіла, що нас застали саме так, але видихнула з полегшенням, я була рада, що Фаль вчасно з'явився.

Не кажучи ні слова, я торкнулася браслета і перемістилася прямо в кабінет до чоловіка, де він мене чекав.

Антель мовчки стояв біля вікна, руки заведені за спину, він, мабуть, про щось розмірковував.

- Ти хотів мене бачити? - вирішила я першою почати діалог.

- Так, хотів! - Антель розвернувся до мене і підійшов трохи ближче. Обличчя його, як зазвичай, не виражало емоцій, було складно зрозуміти, злиться він чи інші емоції відчуває.

- Ти нічого не хочеш мені сказати?

- Ем... дякую, що звільнив Ванзеля, - мені чомусь здалося, що він хотів почути не це, я навіть на якусь мить подумала, що він бачив мене з Ванзелем у саду.

- Я вже не так упевнений у своєму рішенні. Хлопчисько закоханий у тебе, і його погляди мені не сподобалися, - його слова мені теж не сподобалися.

- Навіщо ж відпустив тоді? - Антель насупився, відпустив свої емоції. Я побачила, як він злиться.

- Ти вийшла за мене заміж, носиш під серцем мого спадкоємця... я більше не відчуваю впливу шлюбного татуювання, думаю, як і ти. Значить, ми обидва вільні від цієї магії, - грубо промовив він і відвернувся, я не стала чекати від нього ще якихось слів, адже його слова були просякнуті холодом і відстороненістю. Розвернулася і вийшла з кабінету мовчки, намагаючись не показувати, як насправді мене зачепили його слова.

Значить, ось як насправді йдуть справи?! Адже Антель так і не сказав, що кохає мене. Він не підпускає мене до себе ближче, не прагне зі мною більше розмовляти, ми бачимося тільки в ліжку. Та й імператриця я тільки за титулом. Невже я ніяк не повинна брати участь у житті імперії, хоча б палацу?

Спочатку подумала на нервозність від вагітності, але ні. Ці питання турбують мене давно. А найстрашніше, прийшло усвідомлення того, що Антель просто дотримується своїх слів. Виходить, немає жодних відповідних почуттів, я сама собі їх вигадала, адже чула від нього тільки те, як він мене хоче, але не те, як він мене любить.

 Він сам сказав, що я вийшла за нього заміж, що завагітніла, і що шлюбне татуювання на нас більше не діє. Значить тільки цього він хотів увесь час, і плювати йому на мої почуття. А це означає, що коли народиться малюк, він його відбере, а мене відпустить!!!

Ні!

Я цього не дозволю.

Ванзель правий, потрібно тікати. Я не дозволю забрати в мене сина. Він хотів позбутися впливу татуювання - він це отримав, але сина я йому не віддам!

У такій задумі я дійшла до своєї кімнати. Фаль мовчки слідував за мною. І я рада, що він навчився читати мої емоції, не ліз із запитаннями і просто провів до дверей.

Цієї ночі Антель не прийшов. Я зазвичай прокидаюся, коли він лягає поруч. Але сьогодні було надто тихо.

А вранці Фаль сказав, що імператор відбув у королівство Тіреїв. Вирішено ще не всі проблеми після закінчення війни.

А мені так навіть легше. Я зустрілася з Фалем і Ванзелем біля своєї улюбленої альтанки.

Ванзель пильно дивився на мене, наче чекав відповіді, і його навіть Фаль, який сидів поруч, не бентежив.

- Припини мене бентежити! Перестань так на мене дивитися! - не витримала я.

- Як так, кохана моя? - мені було дико чути такі висловлювання від Ванзеля. Слова різали по вухах. Та й не від нього я б хотіла почути таке звернення.

- Ванзелю, я не можу зараз відповісти на твої почуття, та й я заміжня! Тому давай не будемо поки що говорити на цю тему! - від моїх слів Ванзель насупився, схрестив руки на грудях і відкинувся на спинку лавки.

- А мені от цікаво, з чого це імператор так розщедрився і звільнив Ванзеля? Цій дії він точно був не радий? Невже подарунок коханій дружині? Так щось не ти, не імператор задоволеними не виглядаєте! - Фаль був недурним і помітив мій настрій, гадаю, він зрозумів, що справа зовсім не у Ванзелі.

- Яка різниця, це зараз не має значення. Ванзель пропонував утекти, і я хочу того ж! Тому, поки Антеля немає в палаці, давайте придумаємо, як це зробити! - видала я, і на мене витріщилися дві пари здивованих очей.

- Втекти? Неллі, що сталося? - тут же занепокоївся Фаль

- Неважливо, Фаль! Ти ж мені друг, і я впевнена, не дуже радий такій службі, давай тоді придумаємо краще, як втекти... я тут дещо знайшла... - хотіла я перевести тему, але Фаль не відставав.

- Ні, важливо! - перебив мене маг Вогню, - Що, чорт забирай, сталося? Це пов'язано з Ванзелем? Ще недавно думка про втечу тобі навіть у голову не приходила!

- Яка різниця, чому вона хоче втекти? Мені неважливо! Я допоможу тобі, кохана моя, чого б мені це не коштувало! - втрутився в нашу перепалку Ванзель, а Фаль похмуро покосився на друга.

- А мені... - і я перебила Фаля.

- Я виконала всі умови Антеля, тому Ванзеля відпустили! Усе? Ти задоволений? Це ти хотів почути? - прикрикнула я, Фаль округлив свої очі, а слідом опустив очі на мій живіт.

- Які ще умови? - не зрозумів Ванзель.

- Ти вагітна? - невпевнено запитав Фаль, а у Ванзеля тепер було таке ж здивоване обличчя, як і у Фаля хвилину тому. Я промовчала. Та й що говорити?

- Я вже й не рада, що розповіла тоді тобі все! - зніяковіла я, повернула голову, роздивляючись квіти навкруги, аби не бачити зараз емоції Ванзеля.

- Вагітна? - не вірячи, вимовив Ванзель, - від нього! - прошипів і стукнув кулаком по столу, над головою Ванзеля з'явилася водяна куля, яка набиралася водою і розросталася.

- Ванзелю, заспокойся! - бачачи те, що відбувається, сказав Фаль, я теж подивилася на Ванзеля. А той злісно буравив мене поглядом, я бачила, як жовна ходили по його обличчю, він злився. Тільки от на що конкретно, я не знала. Ванзель зробив глибокий вдих, і куля над його головою зникла, потім хлопець просто відвернувся і вийшов з-за столу і мовчки трохи відійшов від нас. Сподіваюся, це щоб заспокоїтися.