Раді Вас бачити!

========== 38 ==========

Антель, не відриваючись, дивився мені в очі, і щойно я підійшла, він узяв мою долоню у свою руку, довше, ніж дозволено пристойністю, тримав свої губи на моїй долоні, від чого те місце пекло, немов він не поцілував, а мітку свою поставив. Потім притиснув мене до себе на максимально близьку відстань, дозволену етикетом.

- Скарб мій, дозволь представити тобі наших гостей. Вони прибули з королівства Тіреїв. - тепер я вже сміливо подивилася на гостей, ввічливо посміхаючись.

- Це сам король Тірей де Ай Восьмий, - Антель вказав на молодого серйозного чоловіка років 30-35. Його неприємний і пекучий погляд я відчула ще коли підходила. Чоловік мав грубий вигляд. Загартоване тіло видавало натреновану чоловічу статуру, надто обтислі штани обтягували сильні мускулисті ноги. Король був широкоплечим. На лівій щоці був глибокий шрам, як і над бровами. Подивившись на чоловіка, можна було зробити висновок, що король загартований у битвах, його сильний бік, найімовірніше, фізична підготовка, ніж магія. Це лякає і насторожує.

- Це брат Його Високості Тізей де Ай, - схоже, я захопилася роздивлянням зовнішності короля Тірея, бо відчула, як рука Антеля на моїй талії напружилася і злегка стиснула.

Нічого дивного, адже зовнішність Тірея вирізняється, у ньому легко впізнати короля. Від нього віє владою і силою. Не силою магії, а силою духу, чи що. І мене трохи лякає перспектива невдалого закінчення нашого прийому. Якщо все обернеться війною, і Антелю доведеться битися з Тіреєм, то я боюся цієї сутички, адже фізично Тірей виглядає сильнішим. Так, у Антеля гарне натреноване тіло, але Тірей виглядає великим і небезпечним звіром. Мій інтерес зараз пов'язаний не з симпатією, а скоріше із занепокоєнням.

Поки я занурилася в себе, розмірковуючи, Антель швидко представив мені інших чоловіків. Вони виявилися братами. У всіх шістьох чоловіків імена виявилися співзвучними: Тідей, Тизей, Тисей, Тілей... інших я не запам'ятовувала, не думаю, що для мене це зараз важливо.

Після того як Антель усіх представив, чоловіки чемно мені вклонилися. Король обмежився кивком голови. Хоча я помітила його порив поцілувати мою руку, але Антель мене так до себе притискав, ніби вбити готовий за дотик до мене, от король і не наважився.

- Ну, а це моя дорога дружина Нінель Арі Азізель третього роду Антелей, - я чемно посміхнулася всім.

- Чому тільки дорога? Хіба не кохана? - тут же поставив, як на мене, незручне запитання король і навіть не зніяковів.

- Зрозуміло, кохана! По-іншому бути й не може! - різко відповів Антель, але залишався таким же холодним і беземоційним, і мені здався таким відстороненим. Хоча, чого я очікувала? Що він полюбить мене? Я, лише нав'язана магією дружина. Тут дійсно більше підходить слово "дорога".

Антель провів нас до трону, спершу посадив мене, а потім сів біля мене на свій трон. Поводився відсторонено, на мене більше не дивився, був холодний і доторкнутися до мене більше не намагався. Мені стало сумно від цього. Невже між нами знову прірва? Я вже й забула про той інцидент у Фалем, може, причина в ньому?

Починалася нудна частина прийому. Гостей посадили, нагодували, а потім до нас приєдналися ще трохи членів палацової знаті. Антель вважав за потрібне їх представити королю, і почалася урочиста частина. Заграла музика, почалися танці, все поступово плавно переходило в невимушену атмосферу. Це було зроблено для того, щоб, напевно, розслабити гостей. Міні-свято.

Наші гості захопилися частуваннями, випивкою і новими знайомствами, бо поступово кількість незаміжніх дам на нашому святі життя збільшувалася. Навіть король знайшов приємним товариство молоденької герцогині.

Мені відверто стало нудно. Брати участь у розмовах не було бажання. Настрій дуже швидко змінився. А ще мене нудити стало від усього цього... прямо повітря стало не вистачати, причому серйозно.

Я мигцем глянула на Антеля, сидить як статуя, витягнутий як струна, не ворухнеться і пильно за всіма спостерігає. Гордовитий і розважливий погляд холодних очей зараз мене навіть лякає і відштовхує своєю байдужістю. Особливо зачепили його слова про "дорога дружина". Просто дорога дружина?

Я розумію, що все це офіціоз і все таке, я так довго його не бачила, скучила, навіть підсвідомо до нього перенеслася, коли думала, що вмираю, а він тут "дорога дружина". Сухар! Крижинка чортова. Значить, усі його слова тільки хтивістю продиктовані! Нудно стає від самої себе. Від таких почуттів, які, здається, нікому не потрібні.

Мені треба на повітря. Дихати стає важко поруч із ним.

Не сказавши ні слова, я встала, Антель уже не міг ігнорувати мене і встав слідом.

- Мені треба на повітря, я не можу вже тут перебувати, - нервово відповідаю я, а в самої долоні пітніють. Я дуже хочу піти звідси. Почуваюся ніяково.

- Що трапилося? Тобі погано? - тут уже почула я в голосі імператора занепокоєння. Його удавана холодність у голосі і стриманість помітно похитнулася, лише на мить, але я побачила це.

- Не хвилюйся, я просто хочу подихати повітрям, не можу перебувати так довго серед такої обстановки, я багато часу провела з ровеном, обмежуючи своє пересування. Думаю, що поки що не готова до таких заходів! Ти вибач, може це й неввічливо, але мені потрібно зараз піти! - швидко промовила я і під пильний погляд чоловіка поспішила піти в інший кінець залу, глибоко зітхнула, лише опинившись на широкій терасі, одразу ж підійшла до поручнів і вперлася на них, вдивляючись у далечінь.

Легке відчуття нудоти нарешті стало відступати. Я все ще намагалася дихати глибше, щоб остаточно позбутися цього відчуття, але буквально відчула наближення холодної магічної аури... Антель... все-таки корисна здатність - так визначати людину.

- Може, викликати лікаря? Нехай огляне тебе! - почула я рівний голос чоловіка.

- Ну звісно, я ж маю бути в порядку, інакше твоя "дорога дружина" затьмарить таку важливу зустріч! - розлютилася я, навіть про нудоту забула, не турбує вона мене зараз, мене більше злить байдужість чоловіка, в якого я закохана.

Антель тим часом підійшов до мене впритул, притиснувши мене до перил своїм тілом. Змахом руки він повністю затулив величезною брилою рівного льоду вхід на балкон. Лід був товстим і непрозорим, отже, розгледіти нас тут буде неможливо, але сама наявність такої перепони вказуватиме на протилежне.

- Ти злишся через те, що я назвав тебе "дорогою дружиною"? - запитав він, а я вважала за краще нічого не відповідати, навіть дивитися на нього не хотіла. Але куди там. Антеля не влаштовувало те, що я хочу його проігнорувати, він доторкнувся пальцями до мого підборіддя і змусив подивитися у свої холодні очі, в яких я розгледіла щось іще.

- Що ти пропонуєш? Представляти тебе перед потенційно ворожим королівством моєю єдиною і бажаною жінкою? Щоб він зрозумів, як ти важлива для мене, що ти життям моїм є? Щоб він зрозумів, що справжній мій скарб саме ти! Щоб знав, як можна натиснути на мене через тебе, що можна зломити мене, якщо з тобою щось трапиться! Це я мав говорити Тірею, який, до речі, вже поклав на тебе око? Хм? - погляд Антеля був похмурим, він свердлив мене злими небесними очима, а я обмірковувала всі його слова. От начебто й жодного разу так і не сказав, що кохає, але всі почуття, що він описує, хіба це не кохання?

- Я просто думала... - навіть не знала, що відповісти. Але мене вдало перебили. Антель гаркнув і, обхопивши рукою мою талію, прямо втиснув у себе, міцно обійнявши, притулився обличчям до мого волосся і вдихнув запах мого волосся.