Раді Вас бачити!

========== 33 ==========

Ми з чоловіком зупинилися біля ґанку. Старий, примружившись, роздивлявся нас, але мовчав. Ні слова не кажучи, він піднявся і жестом вказав слідувати за ним. Щойно переступивши поріг, я одразу не стримала захопленого вигуку. На вигляд будиночок непримітний і маленький. Але всередині ніби палац, у якому ми з Антелем живемо. Розміри того, що я зараз бачу, і те, який вигляд має будинок зовні, не сходяться.

- Це просто магія, - ніби спочиваючи мої думки, відповів старий і пройшов далі. Навіть Антель, не соромлячись, вивчав поглядом обстановку. Ми зупинилися біля великих кованих дверей. Старий маг трохи забарився перед тим, як відчинити двері і впустити нас.

Ми опинилися у величезному просторому приміщенні. Було схоже на тренувальний зал для магії. Ровен пройшов у центр, зупинився і нарешті розвернувся до нас обличчям.

- Моє ім'я Ака Ля П'єр Одлі Ріфф, я останній старійшина роду Ровенів. І ти не уявляєш, дівчинко, як я радий, що ти сама прийшла до мене. Мій час добігає кінця, мені надто багато чого потрібно тобі розповісти. Ти остання, дитино. Остання Ровен. І мені щиро шкода, що ти повинна осягнути все це наодинці. Магія всього нашого роду належатиме тобі. Це настільки величезна сила, що ти навіть уявити собі не можеш.

- Тобто, ви б мене все одно знайшли, навіть якби я зараз не прийшла до вас?

- Так, дитино. І мені потрібно якнайшвидше почати твоє навчання, я бачу, що ти з власною магією не ладнаєш, якщо будеш і далі її ігнорувати - це може привести тебе до загибелі!

- Що за маячня? - насупився Антель, - Магія не може вбити носія!

- А ти, великий маг холодної стихії, як багато ти знаєш про родову магію Ровенів? Чи відомо тобі, що сама сила жива, своєрідна, примхлива і чутлива!

- Ви так кажете, ніби вона розумна? Магією керує тільки її носій! - Антель ще більше насупився і склав руки на грудях.

- Наша магія розумна, вона не схожа на жодну з наявних, і подальша інформація не для твоїх вух, імператоре! - ровен поворухнув пальцями, і за спиною Антеля відкрився портал, Антель одразу ж зібрався і насторожився, уся його поза показувала, що він готовий оборонятися і нападати.

- Без дружини я не піду! - твердо вимовив Антель.

- Даю тобі слово старійшини: я поверну її, тільки-но розповім усе, що вона має знати!

- Ні! Я не піду! - Антель тільки й встиг, що утворити щит навколо себе, як Ака змахнув рукою, і мого чоловіка затягнуло в портал. Я здивовано захлопала очима. Антель щойно стояв поруч і раптом зник.

- Не бійся, дитино, з твоїм чоловіком усе добре. Я переніс його до палацу. Шлях сюди без тебе він знайти не зможе, і тут ти в безпеці.

- Фантарілель залишився без свідомості зовні.

- Він теж уже в палаці! Сподіваюся, більше нічого не буде тебе відволікати? - я задумалася, все ж за Антеля я переживаю. Мені не подобається, коли він злиться на мене. А тепер у нього ще один привід з'явився. Як тут не будеш про нього думати.

- Залиш свої почуття і думки про чоловіка на потім. Зараз слухай уважно все, що я тобі зараз розповім, це дуже важливо.  - Ровен підкликав мене до себе ближче, і ми обидва прийняли позу Лотоса. Я сіла навпроти нього і була готова слухати все, чим він зібрався зі мною поділитися.

- Магія наша дуже давнього роду, часів божества БОНЕМА. Зараз немає часу, щоб посвячувати тебе в детальну історію нашого роду і самої магії Ровенів. Я розповім тобі приборканий варіант. Не турбуйся, всю детальну інформацію про наш рід і магію я залишив на магічному камені. На подобі того, що залишив тобі твій батько. Зараз я розповім тобі лише основи. Те, що ти повинна знати.

- Я готова.

- Як я й казав раніше, сила Ровенів неймовірно велика. Довелося зробити її зосередженням - джерело, місце... річ. У кожного покоління джерело змінювало свою форму, але від цього не переставало бути джерелом. Дванадцять старійшин контролювали потоки магії, оберігали джерело і були найсильнішими магами тих часів. Але в усі віки були ті, хто жадав володіти такою величезною силою. З часом хранителів джерела ставало дедалі менше. Я залишився один, і тільки мені пощастило дочекатися свого наступника, яким стала ти, дитя. Знаю, що, може, й не з доброї волі, але в нас із тобою просто немає вибору.

- Ви... ви один зі старійшин того часу? - матір дорога, скільки ж йому років?

- Так, ти правильно зрозуміла, свій власний вік я перестав рахувати ще два століття тому. Пам'ять стала підводити. - я зависла на цих словах. Мені важко було повірити, що переді мною сиділа така людина, чи не людина?

- Це все зараз неважливо і не про те ти зараз думаєш.

- Е-е-е, ви думки мої читаєте? - мені стало ніяково від такої ситуації.

- Ну що ти, дитино, просто я стільки років живу на цьому світі, що навчився розуміти людину без слів, твої запитання, твої емоції написані в тебе на обличчі. Мене завжди розчулювало спостерігати за юними обдаруваннями, на кшталт тебе! - по-доброму мені посміхнулися.

- Не відволікайся... тож найголовніше, що тобі потрібно зараз знати, це те, що твоя магія справді жива. Твої емоції, твої почуття - все це вона зчитує, переживає разом із тобою. Я не лукавив, коли сказав, що в тобі намішано занадто багато магії. Ти хоч знаєш, наскільки була близька до загибелі, якби не твоя недавня розрядка?

- Що ви маєте на увазі? - ровен пощурився і якийсь час пильно на мене дивився

- Скажи, ти вже почала бачити ауру магії? Наприклад, помічала спочатку магію, а потім її власника і могла б навіть не бачачи мага, сказати, хто поруч із тобою? - від цього запитання я відчула мурашки по всьому тілу. Зовсім недавно я побачила так Фаля, я ще здивувалася, що побачила його вогняну ауру, перш ніж він сам підійшов, і була на сто відсотків упевнена, що це саме Фаль. Я тоді не надала належного значення цьому вмінню.

- Я ось, наприклад, чітко бачу твої аури.

- Мої аури? Їх кілька?

- Так, і це дуже цікавий випадок, таке на своєму віку я зустрічав лише кілька разів. Це дуже особливий випадок.

- І скільки моїх аур ви бачите, які вони? - поцікавилася я.

- Щонайменше три, а може й чотири! Вони так тісно переплетені, що розібрати важко.

- Чотири? О, Боги! Ви не жартуєте?

- Такими речами не жартують, дитино.