Спочатку:
На сторінку книги
У кабінеті на секунду стає так тихо, що я чую, як у мене в голові дуже ввічливо і чітко лається весь внутрішній словник. Я повільно вигинаю брову.
— Перепрошую?
— Ти почула.
— Ні, я почула звуки. Але сенс поки відмовляється доходити.
Грей поруч ледь помітно видихає через ніс.
— Повторюю, — спокійно каже Ірен. — Якщо давня система правил стикається з найрідкіснішою аномалією у вигляді двох чинних вершників в одного дракона, вона трактує це буквально. Зв’язок визнано — значить, вершники зобов’язані виступати як пара.
— Пара, — луною повторюю я. — Чудово. Просто чудово. Мені вже було мало спільного існування в одній академії, коли ви буквально зробили його моєю нянькою. Але тепер давайте ще й офіційно прив’яжемо мене до Асаріона на священному рівні і змусимо нас обох стрибати через перешкоди на одному драконі перед усім Семигір’ям.
— Ти драматизуєш, — холодно зауважує Ірен.
Я хочу щось сказати, але Грей встигає раніше:
— Які саме етапи?
От він. Справжній бронзовий кадет. Я ще не встигла переварити масштаб лиха, а він уже уточнює структуру пекла. Ірен киває, ніби тільки цього й чекала.
— Повітряний етап: проходження через висотні кільця, різкі перепади, сліпі повороти, маневри в обмеженому просторі і точкові команди на швидкості. Наземний: бігова смуга, ділянки з перешкодами, взаємодія вершника і дракона поза польотом, зміна темпу, точність і контроль.
— Ні, ну, Ліліт, це ж якесь безумство! Я не хочу, — подаю голос.
— Це не той випадок, де є право на відмову, Розес, — спокійно відповідає директриса.
Якщо виходити з її слів, то в мене взагалі ніколи немає права на відмову!
— Від сьогодні ви починаєте підготовку як зв’язана пара. І так, Розес, це означає, що відтепер ти тренуєшся не “по мірі можливості”, а серйозно.
У мене всередині одразу спалахує роздратування.
— Я і так тренуюся серйозно.
— У тебе майже не було досвіду. Тож не рахується.
Я стискаю зуби. Образливо, бо правда.
— Це теж ще не все, — каже Ірен.
О Ліліт. Звісно, не все. Чому всі навколо вічно кажуть мені погані новини, а потім додають: “Це ще не все”?!
Директриса трохи відкидається в кріслі.
— Делегація відьом із Академії зараз перебуває на дипломатичній місії. Коли вони повернуться, почнеться повноцінне вивчення вашого подвійного зв’язку. Включно зі спробами відокремити тебе від Реда.
Я не здригаюся. Не тому, що мені байдуже. А тому, що, якщо чесно, я вже звикла чути це з першого дня. Я дивлюся на Ірен, не знаючи, що сказати.
Біль усередині такий сильний, що на секунду заважає навіть нормально злитися.
— Розес. Тебе це не дивує? — запитує Ірен.
Я невесело всміхаюся.
— Відтоді як я сюди потрапила, у мене дуже стійке відчуття, що всі навколо просто шукають більш науковий спосіб пояснити, чому мене треба прибрати від дракона. Тож ні. Не дивує.
Грей поруч ледь помітно напружується.
— Ідеться не про те, щоб “прибрати”, — каже він.
Я повертаюся до нього.
— Справді? А про що тоді? Про дбайливий і високодуховний розрив зв’язку з пояснювальною запискою?
— Про безпеку, — відповідає він жорсткіше.
— Чию? Мою? Реда? Академії? Вашої репутації? Чи всього разом, але в правильній для звіту послідовності?
— Досить, — обриває Ірен.
Її голос негучний, але після нього суперечка сама собою згадує, що жити їй залишилося недовго.
Директриса дивиться просто на мене.
— Розес, ми вже це обговорювали. Навіть якби я хотіла зберегти ваш зв’язок, закон не дав би мені такого права. В Академії Бронзових Драконів немає жодного статуту, за яким дівчина з демонічною кров’ю може залишитися тут як повноправна вершниця. Зараз ти тут не тому, що система тебе прийняла. А тому, що поки ніхто не може вирішити, що з тобою робити без зайвого скандалу.
Ці слова б’ють точніше, ніж я очікувала. Хоч Ірен і не виглядає мені ворогом, але вона безжальна і сувора.
— До повернення відьом, — продовжує Ірен, — ти тренуватимешся і готуватимешся до Випробувань. Це зрозуміло?
Я мовчу секунду.
— Більш ніж.
— Добре. Тоді вільні.
Ми з Греєм підводимося майже одночасно. Я вже біля дверей, коли розумію, що в цього розділу мого життя, як завжди, дуже кепський післясмак: поки мене не можуть відрізати від Реда, я їм потрібна. А потім уже ні. Ось хто я тут насправді. Не вершниця. Не кадет. Не своя.
Тимчасова проблема на драконі.
І за місяць ця проблема повинна ще й красиво виступити на очах у всіх...
