Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Мені наснився сон, ніби я летіла в небі. Спочатку я була одна, і від цього почувалася дуже самотньо та моторошно. Але згодом до мене приєдналися мої обранці: Бран, Ал та близнюки. Ми взялися за руки, утворивши півколо, яке, на жаль, залишалося незамкненим. Подумки я зрозуміла, наше коло не зійшлося, оскільки мають бути ще обранці.
Раптом між нами почали стрімко пробігати іскри. Я усвідомила, що це вирує наша магія — вона перетікала крізь з'єднані долоні від одного до іншого. Зрештою ця магія з'єдналася й спалахнула дивовижним фонтаном іскор. Наші сили сплелися в єдине ціле, завдяки чому кожен із моїх обранців отримав більший магічний резерв та нові дивовижні здібності.
Бран, який був ювеліром і мав хист до заговорення каменів та створення з них прикрас- оберегів від злої сили, тепер набув здатності керувати будь-якими металами й надавати їм довільної форми.
Ал, як цілитель та майстер перетворення, здобув силу спілкуватися з рослинами: відтепер вони мали слухатися його та рости там, де він бажав.
Тім та Сем набули захистної магії, відтепер могли відзеркалити будь який манічний вплив, крім того вони могли переймати магічні здібності в будь кого з нашого кола.
Близнюки з Алом загадково дивилися на мене і я зрозуміла, що вони ще не розповіли мені всіх своїх секретів, при цьому я не відчувала таємниці між нами з Браном. Що ж треба буде поговорити з ними. Роз'єднавши наші руки, ми вільно опускалися на землю, а згодом опинилися в квітучому саду нашого помістя.
Уві сні я усвідомила, що сад довкола став набагато пишнішим, із яскравішими квітами та буйною зеленню. Здавалося, він розквітнув, віддзеркалюючи мої найпотаємніші бажання. Адже наяву я бачила лише трохи занедбане обійстя, якому, здавалося, просто бракувало дбайливих робочих рук. Проте уві сні цей сад виглядав направду приголомшливо.
Бран підійшов до мене та ніжно обійняв зі спини, Ал і близнюки стояли поруч. Дивлячись у очі кожного зі своїх обранців, я збагнула: зв'язок, про який казала намісниця, дійсно існує. Я на власні очі бачила його втілення — сяючі магічні лінії, що з'єднували наші долоні. Це виглядало неймовірно красиво.
Моє татуювання у вигляді браслетів на руці почало оживати й забарвлюватися:
- від Брана браслет засяяв глибоким золотавим кольором;
- від Тіма та Сема браслети дивовижним чином переплелися, та набули сірого кольору;
- від Ала браслет набув соковитого зеленого забарвлення.
Крім того, я відчула, як на шкірі проступили ледве помітні контури ще двох нових браслетів. Це означало, що попереду на мене чекає зустріч із рештою обранців. Така думка бентежила й хвилювала, але я всім серцем прагнула повністю замкнути це коло — коло своєї сили та свого роду, щоб разом змінити цей світ на краще. Довкола нас вирували магічні вихори, і поруч із цими чоловіками я відчувала безмежне, абсолютне щастя.
Ми йшли по саду моєї мрії та із захопленням спостерігали за буйством кольорів, мене приголомшувала фантазія природи цього світу , яка просто заворожувала погляд. Зрештою ми підійшли до затишної альтанки в самій глибині саду.
Посеред неї, на невеличкому столику-підставці, сяяла чаша з магічним камінням, що випромінювало барвисті промені світла. Усередині чаші мерехтів дивовижний вогник, від якого неможливо было відвести очей.
Коли ми підійшли ближче, я відчула магічний флер, який випромінювала чаша, — він нагадував подих справжнього магічного джерела. І саме в цей чарівний момент я почала повільно прокидатися.
Я відчула поцілунки та ніжні дотики, наче пестив мене не один чоловік.
Повільно вікривши очі, я зрозуміла що зі мною в ліжку близнюки.
- А де ж Бран та Ал, - позіхаючи, попитала я.
- Ал пішов розпорядитись за сніданок, а Бран говорить з управляючим помістя, - відповів Тім, - ми з Семом вирішили розповісти тобі наш секрет, вислухаєш нас?
-Ой, а я гадала ви зі мною хочете побавитись? - брянкула я, не замислившись.
-Ми обов'язково про це поговоримо потім, солоденька пані, - облизнувся Сем, - вислухай нас.
Я зашарілась від порочного погляду недовірливого Сема, який обіцяв мені жаркий ранок.
-Моя пані, ми відчули уві сні збільшення резерву, через поєднання магії, але крім того ти маєш знати. Ми можемо поєднувати свої сили, раніше це давало нам можливість захиститися від магічної атаки. Зараз ми хочемо перевірити, що нам дасть поєднання після злиття з тобою.
Брати стали біля ліжка та взялись за руки, між ними завирував сяючий потік магії, їхні постаті поринули в блискучий туман, а за мить переді мною стояв напіввелетень з обличчям братів. Його міцні м'язи вражали розміром, і мій погляд мимоволі сковзнув донизу. Що ж розмір члену теж заворожував, і під моїм поглядом він став повільно підніматися, вражаючи своєю міццю.
Я прикусила нижню губу і важко поглянула в очі воїна.
-Ви неймовірні, і ваша міць захоплює, підійдіть ближче, хочу торкнутися вас.
Істота шагнула до мене, права рука воїна торкнулася мого волосся і сжала його, змушуючи мене запрокінути голову назад та відкрити шию. Ліва рука ніжно торкнулася щокі та спустилася до грудей.
Здається правою стороною керує брутальний Сем, а лівою ніжний Тім, цікаво.
В підтвердження моєї здогадки істота підморгнула мені лівим оком.
-А чи не спробувати нам з'єднатися, поки ви в такій подобі, - сказала не я, мій рот наче сам вирішив за мене. Цей світ точно мене змінив, моє лібідо виросло до небес. З такими апетитами, мені чотирьох чоловіків точно буде замало.
-Моя пані, ми твої навіки, - промовила істота глибоким басом, здалеку схожим на голоси братів.
Руки напіввелетня вже пестили мої груди, а губи заціловували мене в усіх можливих і неможливих місцях. Мене поступово захоплювали жар хиті та поглинаюче почуття ніжності до моїх близнюків.
Я обхопила обома руками зачарований чудо-член, і з задоволенням почала облизувати його. Зверху долинув подвійний стогін істоти, глибокі вібрації якого, пробрали мене до самих потаємних місць душі.
Його дотики здавались мені пекучими, всередині мене наче прокинулось жерло вулкану, і був лише один спосіб погасити це жадібне полум’я.
Але чи вміститься у мені цей красень подвійного розміру? Думки затьмарили нахабні пальці чудо-воїна, які приникали в моє лоно в приголомшливому ритмі. Вони розтягували моє лоно то ніжно, то бурхливо. В решті мене накрила хвиля оргазму, я закричала і забилась у міцних обіймах мого напіввелетня.
-Ми кохатимимо тебе до скону, наша ніжна пані, наша Таро, - наче крізь туман почула я, - більшого щастя ми б і не просили у богині Фреї. Аби зрідка чути голос твого задоволення та мати змогу дарувати тобі щастя.
- Мої любі, ви ще не закінчили,- тихо прошепотіла я,- візьміть мене в цій чудовій подобі, хочу відчути вашу міць всередині себе.
Істота гучно видохнула і з обережністю нахилилась наді мною, втримуючі руками свою вагу. Ліва рука воїна пустотливо гралася з моїм клітором, а права ніжно торкалась грудей.
-Прийми нашу клятву, Таро,- неприпиняючі пестощів, промовили брати,- Ми клянемось захищати тебе та наше коло, наші сили навік твої, наша двійна подоба Сеті - твій щит від будь якої загрози, ми твої!
- Приймаю вашу клятву мої захисники, віднині і повік ви рівні зі мною, мій щит завжди захистить вас де б ви не були. Моє кохання завжди оберігатиме вас.
Знову ритуальні слова линули від самого серця, інтуітивно перетворюючі їх на обітниці.
Неосяжна сила з’єднала наші тіла, лоно відгукнулося тріпотінням, коли двоє воїнів у єдиній кремезній подобі нарешті здолали останній бар'єр. Вхід був повільним та обережним, але з кожним новим рухом велетенського Сеті, полум'я всередині мене розгорялося з новою, нестримною силою.
Розтягуючи й заповнюючи мене до самого краю, ця неймовірна подвійна міць змусила мене вигнутися в спині. Повітря з грудей вирвалося глухим стогоном. Пальці Сеті безтурботно пестили клітор, прискорюючи ритм, а ніжний дотик до грудей контрастував із дикою, первісною силою, що проникала глибше й глибше.
— Таро... — в один голос видихнули брати, і цей подвійний, оксамитовий бас відбився луною прямо в моєму серці.
Магічний зв'язок клятви спалахнув яскравим золотим сяйвом навколо наших сплетених тіл. Неосяжна сила, що з'єднала нас, текла по венах, наче розплавлене золото. Я відчувала кожну їхню думку, кожен порив пристрасті й безмежну, віддану вірність. Більше не було страху перед їхніми розмірами чи магією — залишилося лише чисте, виснажливе блаженство.
Кожен поштовх напіввелетня відгукувався пульсацією магічного кола. Нас накрила друга, куди потужніша хвиля оргазму, зливаючи наші душі й тіла в єдине ціле перед лицем богині Фреї.
Відкривши очі, я зрозуміла, що брати знову вдох зі мною. Сем турботливо обіймав спереду, а Тім притискався до спини.
-Ти наше життя, Таро, - прошепотів Сем,- Пробач, що одразу не повірив. Це надто незвично для нашого світу.
-Ходімо, красуне, - підхопив Тім, - Нас чекає купальня та сніданок.
Мене швиденько вимили дві пари турботливих та інколи пустотливих рук, а коли ми вийшли до спальні, там нас вже чекав Бран.
- Флер вашого магічного з'єднання відчуло все помістя. Вітаю, Таро, тепер захист нашого кола за рівнем схожий з божественним.
- Так і є Бран, адже сама Фрея захищає мене та вас - моїх обранців.
-Ал просив передати, що сніданок майже готовий, - Він вже чекає нас.
Бран з повагою нахилив голову, а в його очах спалахнуло тепле, глибоке захоплення. Магія Фреї справді огортала нас, наче невидимий, але відчутний шовковий покрив, сповнений сили та спокою.
Тім і Сем допомогли мені вдягнутися в легку блідорожеву сукню, яка ніжними хвилями спадала до самої підлоги. Кожен їхній дотик усе ще віддавав легким пекучим трепетом, нагадуючи про нічні клятви та неосяжну міць нашого єднання.
Коли ми разом зійшли до їдальні, повітря вже було виповнене затишними ароматами свіжої випічки, духмяних трав і невідомих мені фруктів. За довгим столом на нас чекав Ал. Побачивши мене, він підвівся, його погляд світився щирою ніжністю та полегшенням.
— Моя пані, — Ал крокував назустріч і дбайливо взяв мою руку, припадаючи до неї вустами. — Твій вигляд сяє чарівністю, а аура маєтку ще ніколи не була такою міцною та спокійною. Сідай, тобі потрібні сили після цієї ночі.
Він відсунув для мене різьблене крісло в чолі столу. Брати Сем і Тім розмістилися по обидва боки від мене, а Бран та Ал зайняли свої місця поряд. Усі четверо дивилися на мене з такою відданістю й коханням, що серце стискалося від щастя.
— Що чекає на наше коло далі? — тихо запитала я, провівши поглядом по своїх захисниках і зустрічаючи рішучі посмішки кожного з них.
- Себастіан чекає на тебе після сніданку, потрібно надати перші розпорядження, виділити кошти для придбання речей першої необхідності, визначити кількість робітників та прислуги, викликати бригаду для ремонту кімнат і...
-Тихше, не поспішай, - перебила я Брана,- спочатку сніданок. Себ зачекає.
- Добре, моя Таро,- усміхнувшись промовив він, - Насолоджуйся, сніданком.
