Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Ранок у столиці намісництва зустрів нас сліпучим сонцем і віддаленим гомоном міста, яке вирувало в передчутті Великого Ярмарку. За вікнами приватних покоїв уже чулися вигуки торговців та ритмічний гуркіт левітів, що зліталися з усіх куточків намісництва. Але всередині нашої затишної вітальні панувала атмосфера справжнього тріумфу. Ми швидко привели себе до ладу та пішли на офіційний сніданок з правителькою.
Сніданок перетворився на маленьке, але надзвичайно важливе свято. На столі, поруч із вишуканими стравами, ароматною кавою та свіжими фруктами, гордо лежали стоси офіційних паперів, скріплених важкими сургучевими печатками Намісництва.
Анабелла підняла свій кришталевий келих із легким ігристим вином і сяючою посмішкою подивилася на нас:
— За наш спільний успіх! За нову еру, яку ми починаємо просто зараз!
Ми дзвінко цокнулися келихами. Привід для радості був вагомим — учорашній таємний вихід Брана та Ала в місто перевершив усі наші сподівання. Аптекарі, ювеліри та майстри столиці були в такому захваті від магічних настоїв та ювелірних виробів із синьо-жовтим каменем, що угоди укладалися майже миттєво.
Намісниця особисто підписала всі необхідні офіційні ліцензії, що надавали Алу та Брану повне право на продаж їхніх унікальних товарів по всьому намісництву. Але найголовнішим подарунком і символом її покровительства став окремий документ — сертифікат про повне звільнення від сплати податків на 500 років.
Для першої радниці та її владних амбіцій це був потужний удар: ми не лише заходили на ринок із революційними товарами, а й робили це під особистим, недоторканним захистом самої Намісниці.
— Ці папери — ваша абсолютна броня на ярмарку, — мовила Намісниця, відпиваючи вино. — Перша радниця та Мерінта можуть зубами скрипіти від люті, але закон на нашому боці. Сьогодні на ярмарку ви покажете всій столиці, що таке справжня магія та майстерність!
Обранці перезиралися з гордістю та полегшенням. Ал задоволено посміхався, Бран розправляв плечі, відчуваючи визнання своєї праці, а Ірис ніжно стиснув мою долоню під столом. Сем та Тім кидали на мене такі палаючі погляди, що я ледь не палала від їх мовчазних обіцянок.
Ярмаркова площа столиці вирувала, як розтривожений вулик. Барвисті шатри, виклики закликальників, аромати екзотичних прянощів та пахощів — усе дихало святом. Але справжній фурор стався тоді, коли на високий помост зійшла сама Намісниця.
Її урочиста промова була короткою, проте вагомою. Анабелла оголосила Великий Ярмарок відкритим, наголосивши на важливості нових відкриттів, майстерності та ремесел, які здатні змінити майбутнє нашого краю. А потім, під спалахи цікавих поглядів натовпу й у супроводі особистої варти, Намісниця неспішно рушила торговими рядами.
Це була філігранно зіграна вистава. Реклама — вона й у цьому світі лишалася потужним, безупинним рушієм торгівлі!
Зупинившись біля ювелірної лавки, де стояли наші прикраси, Намісниця нарочито голосно й захоплено почала розхвалювати вироби Брана. Вона демонструвала присутнім аристократкам, як синьо-жовті магічні камені дивовижно грають світлом і пульсують внутрішньою силою. Придворні дами, бачачи захват правительки, буквально затамували подих від заздрощів та бажання володіти чимось подібним.
Далі Анабелла прослідувала до аптекарського павільйону. Вона привселюдно придбала кілька флаконів із настоями рідкісних трав і ліками від Ала, голосно дивуючись цьому «дивовижному новітьому відкриттю», яке повертає сили та вгамовує найважчий магічний біль. Захопливо розповідала про новинки для вагітних, та майже шепітом що сама купила для себе.
Наслідки цієї відкритої підтримки дійсно перевершили всі наші найсміливіші очікування!
Натовп покупців буквально штурмом брав ці лавки. Ліки Ала розкупили вмить — за лічені години на полицях не залишилося жодного флакона. Замовлення сипалися з усіх боків, а черга на виготовлення нових партій відварів та зразків крему розписалася вже на місяці вперед!
Прикраси Брана, зважаючи на їхню високу ціну та рідкісність магічного каменю, розходилися трохи повільніше й стриманіше. Проте багатющі дами столиці та представниці родовитих кланів, прагнучи не відставати від моди, яку задала Намісниця, повністю викупили представлені вироби. Бран ледь встигав записувати індивідуальні замовлення, які мали бути готові строго до початку Великого З’їзду.
Поки біля ятки Ала та Брана вирував натовп покупців, Ірис тихо стояв трохи віддалік. Він, як завжди, намагався бути непомітним, тримаючись за спинами близнюків. Проте я бачила, як його погляд постійно чіплявся за великий, розкішно оздоблений павільйон на протилежному боці площі, де збирався цілий натовп місцевої знаті.
Там проводив презентацію сам Магістр Каспіан — найвідоміший винахідник намісництва, про що свідчила величезна афіша. Ми з Ірисом підійшли подивитись, як він із гордістю демонстрував свій новий витвір: складний магічний механізм для автоматичного очищення та насичення ніжними ароматами повітря в будинках, який, за його словами, мав працювати від одного магічного кристала цілий рік.
Глядачі аплодували, аристократи вже діставали кошелі із золотом, але я помітила, як обличчя Іриса раптово зблідло. Він аж скривився, ніби від різкого, неприємного звуку.
— Там... виверт, — стиха прошепотів Ірис, торкнувшись мого рукава. Його голос тремтів, але в очах спалахнуло щось нове й рішуче. — Магічне плетиво в основі викривлене. Конструкція гарна, але потік сили зациклений неправильно. Через годину роботи кристал перегріється й механізм просто розлетиться на друзки.
— Ірисе, ти впевнений? — тихо запитала я, міцно стиснувши його долоню.
Він переконливо кивнув. Я посміхнулася й м'яко потягнула його за собою:
— Тоді ходімо. Час усім дізнатися, хто тут справжній майстер.
Ми підійшли до павільйону якраз у той момент, коли Каспіан збирався запустити свій прилад на повну потужність.
— Зачекайте, майстре! — тихо, але впевнено мовив Ірис та за руку відвів винахідника в сторону.
Майстр Каспіан здивовано дивився на скромно вдягненого юнака. Він нахмурився, оглядаючи Іриса зверхньо:
— У чому справа, юначе? Не заважай демонстрації!
— Якщо ви підключите кристал зараз, прилад вибухне, — спокійно й чітко промовив Ірис, ступивши крок уперед. Його сором'язливість миттєво зникла, поступаючись місцем абсолютній упевненості фахівця. — У третьому контурі розрив плетива, а магічні шестерні мають деформацію на виходу накопичувача. Ви неправильно спрямували потік.
Каспіан спочатку обурився, але, подивившись на серйозність Іриса, вирішив перевірити прилад. Коли він відкрив захист і за допомогою тестового кристала глянув на магічні потоки, його обличчя витягнулося від шоку. Юнак мав рацію! Помилка була настільки глибокою й прихованою, що могла коштувати майстру всієї його репутації.
— Це... неймовірно, — приголомшено мовив винахідник. — Ти побачив це з першого погляду?!
Ірис інтуїтивно дістав із торбинки пару тонких інструментів, підійшов до механізму й лише за кілька хвилин легко, точними рухами виправив усі неточності. Більше того — він на ходу трохи переробив магічні зв'язки, покращивши прилад так, що той почав працювати вдвічі тихіше та ефективніше.
Каспіан затамував подих. Його очі спалахнули справжнім фанатичним вогнем. Він швидко поручив помічникам продовжити презентацію.
— Принесіть інші прилади! Негайно! — вигукнув він до вільних помічників.
Протягом наступної години майстер показував Ірису свої непрацюючі моделі та застарілі вироби, що вишли з ладу та які не міг полагодити роками. Ірис із дивовижною легкістю виправляв їх один за одним.
Каспіан буквально вчепився в нього:
— Благаю, стань моїм головним майстром! Я заплачу будь-які гроші! Називай свою ціну!
Побачивши нашу стриману й недовірливу реакцію, винахідник схаменувся, щиро посміхнувся й похитав головою:
— Пробачте мою гарячковість. Я просто вражений талантом вашого чоловіка. Будь ласка, зробіть мені честь — завітайте до мене на обід. Моя садиба поруч, ми зможемо спокійно все обговорити й відсвяткувати таке дивовижне знайомство!
Ірис сходив за Браном і Алом, та всі разом ми відправились в гості.
Обід у садибі Каспіана виявився надзвичайно теплим і затишним. У нього була чудова, привітна дружина Ілія та шість вірних побратимів у колі. Усі вони жили в гармонії й багатстві, але під час розмови я помітила смуток у їхніх очах — у цій великій, міцній родині не було дітей. Вони роками мріяли про спадкоємців, пояснила Ілія, але доля не дарувала їм цього щастя.
Розчулившись від їхньої щирості та гостинності, я тепло посміхнулася й промовила:
— Майстре Каспіане, ви зробили дивовижний прийом для нас. Я щиро запрошую ваше коло в гості до нашого маєтку після закінчення ярмарку.
— Дякуємо, пані Таро, але ми рідко виїжджаємо зі столиці... — м’яко відповів він, і ніжно поцілував руку дружини.
— А ви завітайте, — інтригуюче посміхнулася я, переглянувшись із Алом. — Повітря в нашому маєтку має особливу, цілющу силу. Наші землі й розробки Ала здатні зцілювати навіть те, що здається неможливим... Повірте, це повітря може подарувати вашому дому довгоочікуваний дитячий сміх.
Каспіан та його дружина перевели на мене приголомшені погляди. У повітрі зависла солодка, інтригуюча таємниця, щедро здобрена надією.
Який же потужний і красивий вихід для Іриса вийшов! Він нарешті засяяв і здобув визнання, а ми отримали надзвичайно впливового й талановитого союзника в особі видатного винахідника столиці.
Дивлячись на Каспіана, його дружину та її шістьох побратимів, я раптово відчула, як моє серце стиснулося від особливого, трепетного тепла. У цій родині не було холодного розрахунку чи сухих вимог звичаїв — лише глибока, перевірена роками ніжність, повага й абсолютна відданість одне одному.
І в цю мить мене осінило.
Я зрозуміла це не розумом, а самою душею: ця жінка колись обрала своїх чоловіків абсолютно несвідомо, слухаючи лише поклик власного серця. Вона зібрала поруч саме своїх істинних. У цьому світі всі звикли покладатися лише на відбір — зовнішній атрибут, який нібито через кількість чоловіків дає шанс на виживання. Але їм він був не потрібен. Справжнім істинним союзам не потрібні формальні благословення чи магічні печатки. Їхній зв'язок уже був освячений чимось значно вищим і чистішим. Відсутність дітей для них виявилось покаранням богині за сумніви в тому, що кохання та істиність можливі.
Мої слова про цілюще повітря маєтку та допомогу Ала прозвучали не просто як ввічливе запрошення, а як вищий дарунок долі для тих, хто справді заслуговував на щастя батьківства. Я порадила їм відвідати храм Фреї, та помолитися перед від'їздом.
Дружина Каспіана повільно приклала тремтячу долоню до грудей, її очі заблищали від сліз, а чоловіки довкола неї мимоволі переглядалися, відчувши невимовну щирість і силу, що линула від моїх слів.
— Ми... ми обов'язково приїдемо, пані Таро, — стиха, з глибоким пошанівком промовив Каспіан, низько схиливши голову. — Для нас буде за честь завітати до вашого дому.
Повернувшись увечері до своїх покоїв, ми всі відчували неймовірне піднесення. Втому як рукою зняло.
Ірис буквально сяяв. Уперше за весь час його плечі були розправлені, а в очах більше не було й тіні того давнього переляку чи меншовартості. Він ходив кімнатою, потім тихо перебирав інструменти, і часом зустрічався зі мною поглядом — сповненим такої безмежної вдячності й ніжності, що в мене стискалося серце.
— Дякую тобі, Таро... — стиха мовив він, підійшовши до мене й лагідно притулившись чолом до моєї долоні. — Ти подарувала мені не просто можливість проявити себе. Ти повернула мені віру у власне серце.
— Ти сам усе зробив, Ірисе, — посміхнулася я, ніжно гладячи його по волоссю. — Твій талант дивовижний. І тепер увесь світ це дізнається.
Бран тим часом розкладав на столі важкі кошелі із золотом і переглядав записані замовлення від столичної знаті. Суми вражали — продаж ювелірних виробів із магічним каменем та унікальних ліків Ала, які замовили, вже забезпечили наш клан статками на роки вперед. А головне — альянс із Каспіаном робив нас практично недосяжними для прямих атак ворогів.
— Завтра відкривається арена та другий день ярмарку, — суворо, але із задоволеною посмішкою на вустах мовив Бран, оглядаючи нас усіх. — Перша радниця та її прибічники чекали на нашу помилку марно. Вони сподівалися побачити провінційний беззахисний клан ізгоїв, а побачать союзників Намісниці та підтримку впливовими кланами столиці.
— Наш сертифікат про звільнення від податків і підписані ліцензії вже викликали паніку в її штабі, — додав Ал, з диким азартом у мрійливих очах. — А коли намісниця з'явиться на бал в прикрасах Брана та із сяючою шкірою після мого крему... це буде остаточний розгром.
Ми обійнялися всі разом, відчуваючи непохитну єдність. Попереду була головна політична битва на З'їзді через місяць, але ми будемо готові.
