Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Ми вже були повністю готові до виходу. Моя золота сукня струменіла до підлоги, заломлюючи світло, а кольє, створене Браном, м’яко сяяло синьо-жовтими гранями на грудях. Чоловіки, вбрані у строгі сині костюми із сонячними запонками, оточили мене, ніби непохитна варта. Ми чекали близнюків, які вийшли поточнити останні деталі викривальної операції. Кріан зайшов до ванної, щоб віднести рушники.
Аж раптом двері моїх покоїв безбожно й без церемоній розчинилися.
На порозі стояла жінка. Її обличчя було викривлене від гніву й пихи.
-Міранта, - з жахом тихо видихнув Ал.
Роксана, як і слід було очікувати, не наважилася прийти особисто — відгородилася політичними приводами та протоколом, виставивши вперед свого вірного пішака.
Міранта крокувала вперед, не зважаючи ні на кого навколо. Її засліплена лють була спрямована виключно на мене, вона навіть не зауважила чоловіків, які миттєво й злагоджено заступили їй шлях, перекриваючи доступ до мене.
Побачивши наближення Міранти, Ал мимовільно затремтів. Давній страх на мить скував його тіло, і він інстинктивно зробив крок назад, ніби намагаючись сховатися за широкими, надійними плечима Брана та Іриса. Я турботливо потиснула йому руку, та посміхнулась. Його очі затопило подякою і він підняв голову, дивлячись просто на Міранту.
— Ти! — сичала вона, трохи не лізучи у бійку через постаті моїх обранців. — Ти занадто багато собі дозволяєш, вискочко! Звідки ти взялась, чому тебе дослухається Намісниця! І як врешті ти вмовила її віддати тобі її молодшого сина! Тобі не місце серед нас, потворо, скоро тебе чекає правосуддя! Я звинувачую тебе в зраді і свідчитиму проти тебе. І зараз же викличу варту, щоб тебе ув'язнили за законами Намісництва про зраду.
У цей самий момент двері з ванної кімнати тихо відчинилися.
Звідти повільно вийшов Кріан. Його пряме, довге волосся сяяло сліпучим золотом, а в очима спалахували яскраві магічні іскорки. На ньому був такий самий елегантний синій костюм, а на зап’ясті чітко виднівся червоний шлюбний браслет.
У кімнаті зависла важка, німа сцена.
Міранта заціпеніла. Вона заклякла на місці, її викривлене злістю обличчя вмить зблідло, а рот беззвучно відкрився. Погляд спільниці Роксани прикувався до чоловіка, якого вона вважала зламаним, гниючим у ямі Арени або вже мертвим.
— Ти... ти мертвий... — видавила вона з себе здавленим, тремтячим шепотом. Вона витягнула тремтячий палець, істерично тицяючи ним у бік Кріана. — Ти мертвий!
Але вже за секунду шок змінився дикою, майже звірячою ненавистю. Зрозумівши, що перед нею не привид, а цілком живий, величний і відновлений провидець, вона перешла на ультразвук:
— Ти раб! Як ти смієш бути тут?!
Вона різко розвернулася до мене, бризкаючи слиною від люті:
— Ти привласнила мого раба, безсоромна вискочко! Це брутальне порушення закону! Ти будеш негайно вислана за межі намісництва! Ти — звичайна потраплянка, яка з'явилася невідомо звідки й насаджує свої дурні правила, дурить голову намісниці й удає з себе божество! Ти ніхто!
Я слухала її крики абсолютно спокійно. Мої чоловіки напружилися, готові стерти її на порох за кожне образливе слово, але я зупинила їх легким жестом руки. Перехопивши ініціативу, я зробила крок уперед і відповіла тихо, але так вагомо, що кожне слово прорізало тишу, мов лезо:
— Єдина порушниця тут — це ти, Міранто. Цей чоловік виграв свій останній бій на Арені та за всіма законами виборов свою абсолютну свободу. Але розпорядник Арени підступно труїв його й утримував у кайданах. Чи не за твоїм особистим наказом, а?
Міранта сіпнулася, наче від удару.
— Це ти — злочинниця й порушниця, — продовжила я, дивившись їй просто в очі й навмисно приховуючи, що ми вже знаємо про весь її магічний зв'язок із підземеллями та темним вівтарем. — Йди звідси. Йди негайно, інакше я просто зараз повідомлю про все це Намісниці, і вишлють звідси саме тебе. Розпорядника Арени вже допитує таємна служба... І повір, він дуже скоро розповість усі свої брудні секрети.
При згадці про допити розпорядника в очах Міранти спалахнув справжній, тваринний страх. Вона зрозуміла, що земля під її ногами починає провалюватися.
Вона відступила на крок до дверей, намагаючись зберегти залишки своєї гордості, але її руки дрібно тремтіли.
— Ти зробиш помилку... — вицідила вона крізь зуби з отруйною злобою. — Рано чи пізно ти схибиш, і я буду поруч, щоб це побачити. Ти гірко пожалкуєш про це, стерво!
Проте перед тим, як вийти з покоїв, Міранта отруйно прошипіла, окинувши Ала хижим поглядом:
— А тебе, матусин синок, я заберу собі так чи інакше... Не думай, що я забула про тебе, солоденький. Твоя сила стане моєю!
Ал глибоко вдихнув, повільно випрямив плечі й упевнено ступив уперед, виходячи з-за спин своїх названих братів. Його трепет зник, а в очах спалахнула холодна, непохитна рішучість:
— Моя сила більше ніколи не належатиме тобі чи подібним до тебе, Міранто, — твердо відрізав він. — Я більше не той беззахисний хлопчик, якого можна залякати. Моє життя і моя магія віддані моїй істинній та моєму роду, а для тебе я завжди можу створити настій або крем, ефект від яких спотворять тебе назавжди!
Я не стрималась і пирхнула від сміху, мої чоловіки посміхались дивлячись, які зубки відростив наш сором'язливий цілитель.
Міранта від ненависті та відчаю скривила обличчя, круто розвернулася й майже вибігла з моїх покоїв, гучно гримнувши дверима.
Не минуло й кількох хвилин після того, як двері покоїв загриміли, як з коридору донеслися глухі удари, шум короткої боротьби та розлючені, істеричні крики Міранти.
Я переглянулася з чоловіками й першою вийшла в коридор.
Картина, яка відкрилася перед нами, була бездоганною у своїй невблаганності. Супровід Міранти — її особисті охоронці та раби — вже стояли на колінах, міцно зв'язані магічними мотузками та оточені озброєними вартівниками. А в центрі коридору борсалася сама Міранта: її руки жорстко зафіксував за спиною сам голова таємної служби — Деміан.
Поруч із ними, схрестивши руки на грудях і задоволено посміхаючись, стояли мої вірні близнюки, Сем і Тім. Вони спрацювали блискавично, не давши зрадниці навіть шансу скористатися будь-яким темним артефактом чи магією.
— Пустіть! Ви не маєте права! Я — довірена особа Першої радниці! — верещала Міранта, вириваючись і намагаючись брикатися, але хватка Деміана була непохитною, мов сталь. — Роксана знищить вас усіх!
— Твоя подруга зараз зайнята підготовкою до власного краху, Міранто, — спокійно промовив Деміан, навіть не змінившись у лиці. Його голос лунав суворо й холодно. — Розпорядник Арени вже дав усі необхідні свідчення. Твої зв'язки з темним вівтарем під підземеллями та отруєнням бійців повністю доведені.
Міранта на мить заніміла від жаху, а потім її погляд упав на мене. Я повільно підійшла ближче, оточена Браном, Алом, Ірисом і сліпучим Кріаном.
Побачивши Кріана поруч зі мною в елегантному костюмі й із сяючим браслетом волі, Міранта знову вибухнула отрутою:
— Ти... ти все підлаштувала, вискочко! Ти чиряк, який треба вичавити! Ти...ти...
— Ні, Міранто. Це просто закон, про який ти забула, — тихо відповіла я, дивившись на неї згори вниз. — Ти думала, що розплата ніколи не настане. Але твій час вичерпано.
Деміан коротко кивнув вартівникам:
— Забрати її у закритий маєток таємної служби для висопоставлених ув'язнених. Без права на побачення та листування. Магам вищого рівня закрити маєток магічним щитом. Зняти має право намісниця або я. Її супровід у підземелля до ката, допитати. Обшукати її помістя, її дітей, рабів, слуг, гарем та чоловіків допитати негайно, надати допомогу в разі необхідності.
-Ви не маєте права, я вимагаю захисту. Я жінка, мене не можна чипати, вас всіх стратять. Роксана знищить намісницю і ви всі будете страчені. Відпустіть негайно. - Міранта виривалась та весь час оглядалась, наче чекала на когось.
-Закон в усіх намісництвах передбачає, що замах на діючу намісницю карається суворо, навіть жінки відповідають перед намісницею. Тебе не стратять, бо ти жінка, що може народжувати. Але ти пожалкуєш, Міранто. До речі, зрадники стражі, які мали прийти на твою вимогу та арештувати пані Тару, вже під вартою. Вони не прийдуть, все скінчено...
Жінка замовкла та зблідла, до неї мабуть почало доходити, в що вона влізла і що її ніхто не врятує. Її обличчя охопив жах.
Стража миттєво підхопила знесилену й поблідлу Міранту під руки та потягла геть коридором. Їх кроки стихали вдалині, залишаючи після себе лише чисту, переможну тишу. Першого й найнебезпечнішого пішака Роксани було нейтралізовано ще до того, як вона встигла зробити бодай крок у бальну залу.
Деміан розвернувся до нас і легко посміхнувся:
— Перший етап операції завершено блискавично. Тепер ваша черга, Таро. Роксана чекає на свій триумф у бальній залі... і навіть не підозрює, який сюрприз її там чекає.
Гордо здійнявши голову, я подивилась на своїх обранців та, взявши за руку Брана, рушила за Деміаном до бальної зали. Мої обранці йшли за нами, моє коло, мій клан, мій сенс.
В бальній залі нас чекало заключне шоу цього ярмарку.
